ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 35/23402.11.11
За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі
Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова
компанія"
про стягнення 110 328,46 грн.
та
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна
інвестиційно-лізингова компанія"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного
відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
про визнання договору недійсним
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін за первісним позовом:
Від позивача: ОСОБА_1 -предст. за довір.;
Від відповідача: не з'явились.
Представники сторін за зустрічним позовом:
Від позивача: не з'явились;
Від відповідача: ОСОБА_1 -предст. за довір.
Рішення прийняте 02.11.2011 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 31.10.2011 до 02.11.2011.
У судовому засіданні 02.11.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" про стягнення з відповідача 110 328,46 грн., з яких: 104 934,93 грн. -сума основного боргу, 4 296,20 грн. -інфляційна складова боргу, 1 097,33 грн. -три відсотки річних, та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 порушено провадження у справі №35/234, розгляд справи призначений на 15.08.2011.
У судовому засіданні 15.08.2011 представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/234 від 29.07.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2011 №35/234, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.09.2011.
15.08.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання недійсним договору №1110744 від 01.09.2005.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду разом з первісним позовом у справі №35/234.
16.08.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на зустрічний позов.
У судовому засіданні 12.09.2011 представник відповідача за первісним позов подав суду додаткові документи та клопотання про витребування у позивача розрахунків боргу окремо по кожному споживачу.
Представник позивача проти поданого клопотання заперечував.
За результатами розгляду даного клопотання суд відхилив останнє як безпідставне та необґрунтоване.
У судовому засіданні 12.09.2011 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 03.10.2011, у судовому засіданні 03.10.2011 оголошувалась перерва до 12.10.2011, а у судовому засіданні 12.10.2011 оголошувалась перерва до 17.10.2011.
У судовому засіданні 17.10.2011 представник відповідача за первісним позовом подав суду письмові доповнення до зустрічного позову та відзив на позовну заяву.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 17.10.2011 подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Дане клопотання судом задоволене.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2011, на підставі ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 31.10.2011.
31.10.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли доповнення до зустрічної позовної заяви, відзив на первісний позов, та клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 31.10.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 02.11.2011.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.09.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", в подальшому перейменованою на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" (далі -відповідач) було укладено договір №1110744 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір).
Згідно із п. 1.1. Договору позивач, як постачальник, зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач, як споживач, зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, виклеєних в договорі.
Відповідно до п. 2.2.1. Договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеним в Додатку №1.
Пунктом 2.3.5. договору на відповідача покладений обов'язок забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів (в т.ч. і примусових) для стягнення коштів з боржників згідно із чинним законодавством України.
Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем були укладені додатки до Договору, якими визначено обсяги постачання теплової енергії (додаток №1), тарифи та порядок розрахунків (додаток №2), умови припинення подання теплової енергії (додаток №7). Також сторонами були узгоджені дані по будинку ТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія", опалення і гаряче водопостачання якого здійснюється від теплових мереж позивача, та обсяги теплових навантажень об'єкту теплопостачання відповідача (додатки №№8-9).
Як свідчать матеріали справи, 21.09.2005 відповідач звернувся до позивача з листом №161, згідно із яким відповідач взяв на себе витрати по оплаті теплопостачання орендарів першого поверху будинку по вул. С. Хохлових, 8-А. Листом №014 від 20.01.2009 відповідач гарантував погашення до 20.03.2009 наявного боргу за надані послуги теплопостачання та гарантував в подальшому повну оплату наданих послуг до закінчення робіт по технічному відокремленню системи тепло забезпечення 2-го і 3-го поверхів будинку.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач за первісним позовом зазначає про те, що відповідач за первісним позовом не виконує належним чином свої зобов'язання за Договором в частині своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.12.2010 по 01.07.2011 у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість за використану теплову енергію, розмір якої станом на 01.07.2011 становить 104 934,93 грн.
У поданому відзиві на позов відповідач за первісним позовом проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач систематично відключав від теплопостачання будівлю відповідача і у період з 01.12.2010 по 01.07.2011 послуги фактично не надавались, а також на те, що перший поверх будівлі по вул. С. Хохлових, 8-А належить іншим особам, які і повинні оплачувати поставлену позивачем теплову енергію.
Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" поданий зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання недійсним договору №1110744 від 01.09.2005.
В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір за №1110744 на постачання теплової енергії у гарячій воді від імені позивача за зустрічним позов підписаний неуповноваженою особою.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем за первісним позовом були порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 104 934,93 грн.
Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищенаведених норм законодавства позивач просить стягнути з відповідача 4296,20 грн. інфляційних нарахувань та 1097,33 грн. процентів річних.
Розмір інфляційних втрат за вказані позивачем періоди згідно із нижченаведеним розрахунком суду становить 4220,76 грн.:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
01.02.2011 - 28.02.201150321.561.009452.89
01.01.2011 - 31.01.201125927.621.010259.28
01.03.2011 - 31.03.201176268.211.0141067.75
01.04.2011 - 30.04.201194259.621.0131225.38
01.05.2011 - 31.05.2011100370.211.008802.96
01.06.2011 - 30.06.2011103125.891.004412.50
4 220.76
Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 4220,76 грн. згідно із розрахунками суду.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають задоволенню у сумі 1097,33 грн. згідно із розрахунками позивача.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач за первісним позовом не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов'язку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.
Посилання відповідача за первісним позовом на те, що до суми боргу включена також заборгованість власників та орендарів першого поверху будівлі по вул. С.Хохлових, 8-А судом відхиляються, оскільки матеріалами справи підтверджується взяття позивачем на себе зобов'язань по оплаті поставленої теплової енергії для всього будинку в цілому. Посилання позивача на відключення будівлі від теплової енергії всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України не підтверджується жодними доказами.
З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 110 253,02 грн.
З огляду на часткове задоволення первісного позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з такого.
Як передбачено статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як встановлено судом, 21.09.2005 позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача з листом № 161, згідно із яким взяв на себе витрати по оплаті теплопостачання орендарів першого поверху будинку по вул. С. Хохлових, 8-А. Вказаний лист від імені позивача за зустрічним позовом був підписаний генеральним директором Лізаровою Т.І.
03.10.2005 та 12.10.2005 сторонами були укладені додаткові угоди №№ 1, 2 до договору №1110744 від 01.09.2005, які від імені позивача за зустрічним позов були також підписані генеральним директором Лізаровою Т.І.
Крім цього, листом №014 від 20.01.2009 за підписом Генерального директора Поліщука В.А., позивач за зустрічним позовом гарантував погашення до 20.03.2009 наявного боргу за надані послуги теплопостачання та гарантував в подальшому повну оплату наданих послуг до закінчення робіт по технічному відокремленню системи тепло забезпечення 2-го і 3-го поверхів будинку.
Зазначені дії свідчать про те, що оспорюваний договір в подальшому був схвалений позивачем за зустрічним позовом.
Виходячи зі змісту 241 Цивільного кодексу України та п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) наступне схвалення юридичною особою, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч зазначеним вимогам позивач не надав доказів недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Між тим, судом встановлено, що спірний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, передбаченим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Посилання позивача на те, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1110744 від 01.09.2005 підписано особою, яка не мала належних повноважень на момент підписання договору, судом відхиляються, оскільки відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, даний договір був схвалений позивачем шляхом вчинення дій, що свідчить про його прийняття до виконання.
За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" про визнання недійсним договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1110744 від 01.09.2005 задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 60, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 119, літ. Е, ідентифікаційний код 33052039) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 104934,93 грн. (сто чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири гривні 93 коп.) -заборгованості за договором №1110744 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2005р., 4 220,76 грн. (чотири тисячі двісті двадцять гривень 76 коп.) -інфляційних втрат, 1097,33 грн. (одну тисячу дев'яносто сім гривень 33 коп.) -процентів річних, 1102,53 грн. (одну тисячу сто дві гривні 53 коп.) - державного мита та 235,83 грн. (двісті тридцять п'ять гривень 83 коп.) -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя М.Є. Літвінова
Дата підписання
повного тексту рішення: 10.11.2011