ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/35703.11.11
Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретар Іванова О.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Приватного підприємства «Презент Парс», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіно Дель Бене», м.Київ
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК АРКАДА», м.Київ
про: визнання недійсним договору від 03.08.2009р. № 32/5
за участю уповноважених представників:
від Позивача - не з'явились
від Відповідача - ОСОБА_1 -(дов. № 320 від 07.10.2011р.)
від Третьої особи -не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Презент Парс», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіно Дель Бене» (далі -Відповідач) про визнання недійсним Договору про надання послуг від 03.08.2009р. № 32/5.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/357 від 23.09.2011 р., розгляд якої призначено на 13.10.2011 р.
11.10.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ станом на 05.10.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Позивача та Витяг з ЄДРПОУ станом на 05.10.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
11.10.2011р. від Відповідача надійшли додаткові документи, а саме: оригінал Договору № 32/5 від 03.08.2009р., оригінали рахунків, оригінали Актів виконаних робіт, оригінали податкових накладних.
11.10.2011р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого Відповідач заперечив проти позовних вимог Позивача та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011р. залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК АРКАДА»та відкладено розгляд справи на 03.11.2011р.
В судове засідання 03.11.2011р. з'явився представник Відповідача, заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представники Позивача та Третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду, за адресами визначеними за матеріалами справи.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.
Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Савіно Дель Бене»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Аркада»Договору від 03.08.2009р. № 32/5 на надання послуг автокраном.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що між Позивачем та Відповідачем було укладено усну угоду, відповідно до умов якої Відповідач зобов'язувався 31 липня 2009 р. укласти з Приватним підприємством "ПРЕЗЕНТ ПАРС" Договір на надання послуг автокраном.
Згідно з цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Савіно Дель Бене" (замовник) доручало, а Позивач брав на себе обов'язок, щодо надання послуг автокранами на об'єкті Відповідача.
Відповідач 03.08.2009р. уклав аналогічний Договір № 32/5 на надання послуг автокраном з Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК Аркада", який в свою чергу виконував взяті на себе зобов'язання згідно укладеного правочину.
Позивач посилається на те, що у зв'язку із тим, що Відповідач уклав 03.08.2009 р. Договір на надання послуг автокраном з Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК Аркада", а не з Позивачем, це нанесло значні фінансові збитки Позивачу, оскільки, виконуючи нашу домовленість ми не співпрацювали з іншими підприємствами плануючи укласти вказаний договір і здійснюючи необхідні підготовчі для цього дії.
Таким чином, Позивач вважає, що оскільки Відповідачем були порушені взяті на себе зобов'язання, оскільки, Договір від 03.08.2009 р. № 32/5 на надання послуг автокраном повинен був укладатись з Позивачем і його укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК Аркада" є протиправним порушенням законних прав Позивача та норм чинного законодавства, а тому є підстави вважати його недійсним.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов.
Господарський суд розглянувши всі матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Виходячи із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім -чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 ст.217 ЦК України, передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ч.2 ст.236 ЦК України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
З позовної заяви вбачається, що Договір № про надання послуг автокраном № 32/5 від 03.08.2009р. підлягає визнанню недійсним, як такий, що суперечить чинному законодавству, оскільки укладений з іншим контрагентом.
Суд не погоджується із твердженнями Позивача з огляду на наступне:
Між Відповідачем та Третьою особою були дотримані всі вимоги чинного законодавства, зокрема ст. 203 Цивільного кодексу України при укладенні Договору № 32/5 від 03.08.2009р.
Як встановлено судом, зміст Договору від 03.08.2009р. № 32/5 на надання послуг автокраном не суперечить законодавству України, сторони мали відповідні права на укладання такого правочину, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх волі, правочин вчинився у формі встановленій законом і був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Кожна сторона по договору виконала покладені на них обов'язки в повному обсязі і не мають жодних претензій один до одного.
Так, матеріалами справи підтверджено, що Третя особа (Виконавець) виконав роботи передбачені умовами договору в повному обсязі та з відповідною якістю, що підтверджується Актами виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками з боку Відповідача та Третьої особи та виставленими рахунками на оплату виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи, а Відповідач (Замовник) прийняв виконані роботи без заперечень та зауважень, та оплатив їх, що підтверджується податковими накладними, які надані в матеріали справи.
Дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що існування жодної з обставин, з якими законом пов'язується недійсність договору, позивач суду не довів, своєї позиції нормативно не обґрунтував.
Враховуючи викладене позов задоволенню не підлягає.
Крім того, суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти будь-які дії, що стосуються предмета даного спору, до розгляду цього спору по суті заявлених позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов'язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.
При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов'язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку -Позивача.
Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються па позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Презент Парс»відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні 03.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 07.11.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева