ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 31/311-5/6918.10.11
За позовом Приватного підприємства «Влад»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»
про стягнення 414 331,99 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 02.11.2010 р.;
від відповідача: не з'явився.
Приватне підприємство «Влад» (далі -позивач, ПП «Влад») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»(далі -відповідач, ТОВ «Енергоінвестбуд») про стягнення з відповідача на користь позивача 318 061, 17 грн. -основного боргу, 6 715,95 грн. -інфляційних втрат, 4 347,71 грн. -3 % річних, 30 153,03 грн. -пені та 55 054,13 грн. -3% нарахувань щомісячно на суму боргу. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати будівельних матеріалів, одержаних на підставі договору купівлі-продажу № 25/12 від 25.12.2008 р., що зумовило виникнення заборгованості, яка станом на час звернення до суду не погашена та нарахування штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі № 31/311 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Енергоінвестбуд» на користь ПП «Влад»318 061,17 грн. -основного боргу, 6 715,95 грн. -інфляційних втрат, 4 347,71 грн. -3 % річних, 6 757,54 грн. -пені та 55 054,13 грн. -3% нарахувань щомісячно на суму боргу, а також 4 143,32 грн. -державного мита та 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. апеляційну скаргу ТОВ «Енергоінвестбуд» задоволено частково. Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. у справі № 31/311 змінено та викладено його в наступній редакції: позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Енергоінвестбуд» на користь ПП «Влад»251 010,27 грн. -основного боргу, 3 794,72 грн. -інфляційних втрат, 3 017,13 грн. - 3 % річних, 5 905,64 грн. -3% нарахувань щомісячно на суму боргу, а також 2 637,28 грн. -державного мита та 151,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. у справі № 31/311 касаційні скарги ПП «Влад»та ТОВ «Енергоінвестбуд»задоволено частково: рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2011 р. справу прийнято до провадження, присвоєно номер 31/311-5/69 та призначено до розгляду на 05.07.2011 р.
В судовому засіданні 05.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача заявив клопотання про зупинення стягнення по виконавчому провадженню ВП № 25666959, що здійснюється ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві на підставі наказу господарського суду міста Києва від 25.03.2011 р. у справі № 31/311.
Крім цього, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, суд задовольнив клопотання відповідача та на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 19.07.2011 р.
Розгляд клопотання про зупинення стягнення по виконавчому провадженню відкладено для вирішення судом в подальшому після з'ясування всіх обставин справи.
В судовому засіданні 19.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, відповідно до якого неможливим є встановлення суми боргу за договором, оскільки надані накладні не оформлено належними чином, вони не містять посилань на договір купівлі-продажу № 25/12 від 25.12.2008 р., при цьому, між сторонами діяв договір № 0501 від 05.01.2009 р.
Судом оголошено перерву у справі до 02.08.2011 р.
В судовому засіданні 02.08.2011 р. судом оголошено перерву до 04.08.2011 р.
В судовому засіданні 04.08.2011 р. представником позивача заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2011 р. продовжено строк розгляду справи № 31/311-5/69 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено до 09.08.2011 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.08.2011 р. справу № 31/311-5/69 передано судді Мельнику С.М.
В судове засідання 09.08.2011 р. представники сторін не з'явились, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 06.09.2011 р.
Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. справу № 31/311-5/69 передано судді Ломаці В.С.
В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 06.09.2011 р. та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи відкладено на 04.10.2011 р.
26.09.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшла телеграма відповідача про неявку представника позивача для підписання акту звірки взаєморозрахунків.
В судовому засіданні 04.10.2011 р. представниками сторін надано додаткові документи у справі.
Судом оголошено у справі перерву до 11.10.2011 р.
В судовому засіданні 11.10.2011 р. представником відповідача надано письмові пояснення у справі.
Судом оголошено у справі перерву до 18.10.2011 р.
17.10.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшла телеграма відповідача про неможливість з'явитися в судове засідання 18.10.2011 р.
В судовому засіданні 18.10.2011 р. представник позивача вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, суд, врахувавши надіслану відповідачем телеграму та участь представника відповідача в попередніх засіданнях, дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення стягнення по виконавчому провадженню ВП № 25666959, що здійснюється ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві на підставі наказу господарського суду міста Києва від 25.03.2011 р. у справі № 31/311, заслухавши пояснення представника позивача з приводу заявленого клопотання, дійшов висновку про його необґрунтованість та відсутність підстав для його задоволення з огляду на прийняте у справі судове рішення.
Судом проголошено вступну і резолютивну частину судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
25.12.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір № 25/12 купівлі-продажу (далі -Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати будівельні матеріали (далі -товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Найменування товару, його комплектність, а також вартість визначається у рахунку-фактурі та накладній, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 3.1-3.3 Договору загальна вартість товару, що поставляється становить 169 384,00 грн.
Оплата вартості отриманого товару здійснюється у строк не пізніше як до 13.02.2009 р. Розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця.
Товар відвантажується покупцю на умовах EXW (франко склад постачальника) згідно з Правилами Інкотермс редакції 2000 року.(п. 4.1 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2009 р., але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Додатковою угодою до Договору від 01.03.2010 р. сторони дійшли згоди про внесення змін до договору, а саме: п. 8.1 Договору та викласти його в такій редакції: цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010 р., але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
За своєю правовою природою даний Договір є договором купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вказаного Договору передано у власність відповідача товар за видатковими накладними (копії наявні в матеріалах справи):
№ 3108 від 31.08.2009 р. на суму 74 839,69 грн.;
№ 0309.3 від 03.09.2009 р. на суму 4 910,70 грн.;
№ 0809 від 08.09.2009 р. на суму 23 728,52 грн.;
№ 0809.1 від 08.09.2009 р. на суму 2 119,20 грн.;
№ 2909.3 від 29.09.2009 р. на суму 7 421,76 грн.;
№ 2909.4 від 29.09.2009 р. на суму 2 287,80 грн.;
№ 0910.4 від 09.10.2009 р. на суму 2 647,44 грн.;
№ 2810 від 28.10.2009 р. на суму 1 540,00 грн.;
№ 06041 від 06.04.2010 р. на суму 121 007,00 грн.;
№ 14051 від 14.05.2010 р. на суму 5 893,00 грн.;
№ 1006 від 10.06.2010 р. на суму 5 893,00 грн.;
№ 29062 від 30.06.2010 р. на суму 5 893,00 грн.;
№ 27071 від 27.07.2010 р. на суму 5 893,00 грн.;
Таким чином, позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором поставлено відповідачу товар на загальну суму 264 074,11 грн.
Факт одержання товару відповідачем підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, що містять підпис уповноважених представників сторін та відтиски печаток підприємств, довіреностями, а також наявними в матеріалах справи податковими накладними.
Однак, відповідач, заперечує факт отримання товару на підставі наступних видаткових накладних: № 3108 від 31.08.2009 р. на суму 74 839,69 грн., № 1006 від 10.06.2010 р. на суму 5 893,00 грн., № 29062 від 30.06.2010 р. на суму 5 893,00 грн., оскільки ним не було видано довіреностей на отримання товару за спірними накладними. Про те, вказане спростовується матеріалами справи, з огляди на наступне.
31.08.2009 р. на підставі видаткової накладної № 3108 відповідач отримав від позивача товар на суму 74 839,69 грн. Дана накладна підписана сторонами. Матеріали справи містять довіреність № 99 від 12.08.2009 р. зі строком дії до 31.08.2009 р. Платіжним дорученням № 695 від 01.09.2009 р. відповідачем здійснено частку оплату товару в сумі 5 000,00 грн. за цією накладною, що також підтверджує факт отримання товару.
10.06.2010 р. на підставі видаткової накладної № 1006 відповідач отримав від позивача товар на суму 5 893,00 грн. Хоча дана накладна і не містить посилань на довіреність представника, який отримував товар, як про те зазначав відповідач, та вона не містить і будь-яких зауважень чи застережень. Накладна підписана сторонами та скріплена відтисками печаток підприємств.
30.06.2010 р. на підставі видаткової накладної № 29062 відповідач отримав від позивача товар на суму 5 893,00 грн. Як і попередньо вказана накладна також не містить посилань на довіреність представника, який отримував товар. Проте, накладна підписана представниками обох сторін, має відтиски печаток підприємств.
Разом з тим, матеріали справи не містять довіреності на одержання товару за видатковою накладною № 27071 від 27.07.2010 р. на суму 5 893,00 грн., однак, остання містить підпис особи відповідача та його печатку, факт одержання товару на підставі цієї накладної визнано відповідачем в судових засіданнях та надано пояснення, що видаткову накладну підписано директором товариства, тому суд вважає, що факт прийняття товару відповідачем за цією видатковою накладною також є підтвердженим.
З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що видаткові накладні, наявні в матеріалах справи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р., оскільки містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що матеріальні цінності на підставі вищезазначених накладних не отримувалися, тому що на отримання товарів відповідачем не видавалася довіреність, оскільки довіреність не являється первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції. Довіреність не відноситься до розрахункових, платіжних і інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 р. довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.
Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки ) товарів.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано зобов'язання за Договором по поставці визначеного останнім товару.
Однак, з наданих до матеріалів справи банківських виписок по рахунку позивача та платіжних доручень, вбачається, що відповідачем сплачено: 01.09.2009 р. -5 000 грн. згідно з накладною № 3108 від 31.08.2009 р.; 18.11.2009 р. -5 000,00 грн. згідно з накладною № 2909.4 від 29.09.2009 р. на суму 2 287,80 грн.; 15.12.2009 р. -2 900,00 грн. згідно з рахунком № 0415 від 29.09.2009 р., виставленого на підставі накладної № 2909.3 від 29.09.2009 р. на суму 7 421,76 грн.; 08.02.2010 р. -500 грн. згідно з накладною № 2810 від 28.10.2009 р. на суму 1 540,00 грн.
Наведені проплати також підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем за заявленими накладними всього на загальну суму 10 687,80 грн.
Сплату відповідачем 08.10.2009 р. -2 647,44 грн. на підставі рахунку № 438 від 08.10.2009 р. проведену в цей період, суд до уваги не бере, оскільки між сторонами довготривалий час існували договірні відносини та цю проплату проведено не за заявленими позивачем видатковими накладними.
Сплату відповідачем 08.10.2009 р. - 2 647,44 грн. по рахунку № 438 від 08.10.2009 р. проведену в цей період, суд до уваги також не бере, оскільки між сторонами довготривалий час існували договірні відносини та цю проплату проведено не за заявленими позивачем видатковими накладними.
Крім цього, з наявних в матеріалах справи банківських виписок та платіжних доручень вбачається, що 21.08.2009 р. відповідачем сплачено 25 000,00 грн. в якості доплати за будматеріали згідно накладних за серпень 2009 р. та 08.09.2009 р., 08.09.2009 р. - сплачено згідно платіжного доручення № 730 від 08.09.2009 р. -20 000,00 грн. з призначенням платежу: доплата за будматеріали згідно накладних за серпень 2009 р., 10.09.2009 р. -сплачено 10 000,00 грн. згідно накладних за серпень 2009 р. Таким чином, відповідачем сплачено 45 000 грн. за накладними за серпень 2009 р. Однак наведені проплати, суд до уваги не бере, з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається наявність між сторонами інших договорів, зокрема : № 0501 від 05.01.2009 р. та здійснення передачі товару за накладними, які не є предметом розгляду у даній справі з огляду на заявлені позовні вимоги.
Судом встановлено, що заборгованість за видатковими накладними : № 14051 від 14.05.2010 р. на суму 5 893,00 грн.; № 1006 від 10.06.2010 р. на суму 5 893,00 грн.; № 29062 від 30.06.2010 р. на суму 5 893,00 грн.; № 27071 від 27.07.2010 р. на суму 5 893,00 грн. підтверджується також наявним в справі Актом звірки взаєморозрахунків від 27.07.2010 р., підписаним сторонами та скріпленим печатками. Заборгованість за видатковою накладною № 06041 від 06.04.2010 р. на суму 121 007,00 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків від 06.04.2010 р., підписаним сторонами та скріпленим печатками. При цьому, суд додатково зауважує, що вказані акти не є первинними документами.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за проданий йому за Договором товар за заявленими позивачем видатковими накладними становить 253 386,31 грн.
Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст 530 ЦК України).
Оплата вартості отриманого товару здійснюється у строк не пізніше як до 13.02.2009 р. (п. 3.2 Договору).
Разом з тим, судом встановлено, що строк дії Договору було продовжено Додатковою угодою до 31.12.2010 р., протягом цього строку відбувались поставки товару, однак строк оплати таких поставок додатково не визначено.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, суд вважає, що обов'язок оплати товару відповідачем виник після прийняття ним товару за згаданими вище видатковими накладними.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач просить стягнути пеню за несвоєчасну оплату поставленого товару в розмірі 29 296,19 грн. за період з 10.11.2009 р. по 01.09.2010 р.
Разом з тим, згідно з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Договором, зокрема, розділом 7, сторонами не передбачено сплати неустойки за несвоєчасне виконання покупцем своїх грошових зобов'язань, з огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення пені в розмірі 29 296,19 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Позивач також просив стягнути з відповідача 55 054,13 грн. - 3% річних та 6 715,95 грн. - інфляційних втрат за період листопад 2009 р. - серпень 2010 р. з врахуванням кожної накладної.
З врахуванням заявленого періоду, судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат по кожній накладній, однак з врахуванням заявленого позивачем періоду, а саме: з 01.11.2009 р. по 31.07.2010 р. й встановлено, що:
за видатковою накладною № 3108 від 31.08.2009 р. на суму 74 839,69 грн. розмір 3 % річних за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2010 р. з врахуванням погашення боргу в розмірі 5 000 грн. становить 1 745,04 грн., розмір інфляційних втрат становить 5 450,5 грн.;
за видатковою накладною № 0309.3 від 03.09.2009 р. на суму 4 910,70 грн. розмір 3 % річних за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 122,30 грн., розмір інфляційних втрат становить 383,03 грн.;
за видатковою накладною № 0809 від 08.09.2009 р. на суму 23 728,52 грн. розмір 3 % річних за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 590,94 грн., розмір інфляційних втрат становить 1 850,82 грн.;
за видатковою накладною № 0809.1 від 08.09.2009 р. на суму 2 119,20 грн. розмір 3 % річних за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 52,78 грн., розмір інфляційних втрат становить 165,29 грн.;
за видатковою накладною № 2909.3 від 29.09.2009 р. на суму 7 421,76 грн. з врахуванням сплати 2 900,00 грн. розмір 3 % річних за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 112,61 грн., розмір інфляційних втрат становить 352,7 грн.;
за видатковою накладною № 2909.4 від 29.09.2009 р. на суму 2 287,80 грн. відповідачем сплачено 5 000,00 грн., отже, 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2010 р. нарахуванню не підлягають;
за видатковою накладною № 0910.4 від 09.10.2009 р. на суму 2 647,44 грн. розмір 3 % річних за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 65,93 грн., розмір інфляційних втрат становить 200,5 грн.;
за видатковою накладною № 2810 від 28.10.2009 р. на суму 1 540,00 грн. з врахуванням сплати 500 грн. розмір 3 % річних за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 25,90 грн., розмір інфляційних втрат становить 81,12 грн.;
за видатковою накладною № 06041 від 06.04.2010 р. на суму 121 007,00 грн. розмір 3 % річних за період з 07.04.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 1452,08 грн., розмір інфляційних втрат становить 1452,08 грн.;
за видатковою накладною № 14051 від 14.05.2010 р. на суму 5 893,00 грн. розмір 3 % річних за період з 15.05.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 51,82 грн., розмір інфляційних втрат становить 70,72 грн.;
за видатковою накладною № 1006 від 10.06.2010 р. на суму 5 893,00 грн. розмір 3 % річних за період з 11.06.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 39,23 грн., розмір інфляційних втрат становить 70,72 грн.;
за видатковою накладною № 29062 від 30.06.2010 р. на суму 5 893,00 грн. розмір 3 % річних за період з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 29,55 грн., розмір інфляційних втрат становить 70,72 грн.;
за видатковою накладною № 27071 від 27.07.2010 р. на суму 5 893,00 грн. розмір 3 % річних за період з 28.07.2010 р. по 31.08.2010 р. становить 16,47 грн., розмір інфляційних втрат становить 70,72 грн.
З огляду на вищевикладене, суд вважає підставним й обґрунтованим стягнення з відповідача 4 304,65 грн. - 3% річних та 10 218,92 грн. - інфляційних втрат, однак, з врахуванням заявлених позивачем в позовній заяві до стягнення 6 715,95 грн. інфляційних втрат, задовольняє позов в частині стягнення 4 304,65 грн. - 3% річних та 6 715,95 грн. інфляційних втрат.
Позивач також просив стягнути з відповідача на підставі п. 7.3 Договору 55 054,13 грн. -3 % на місяць від суми непогашеного боргу за весь час прострочення.
Відповідно до п. 7.3 Договору за прострочення платежів, передбачених розділом 3 Договору, покупець сплачує продавцю 3 відсотки на місяць від суми непогашеного боргу за весь час прострочення.
Суд, врахувавши, що сторонами Договору погоджено вказані відсотки, здійснивши перерахунок за розрахунком позивача за заявлений ним період листопад 2009 р.- серпень 2010 р., вважає, що стягненню підлягає 52 233,03 грн. 3 % на місяць від суми непогашеного боргу.
Крім цього, 18.02.2010 р. між ФОП ОСОБА_2 (кредитор), ПП «Влад»(новий кредитор) та ТОВ «Енергоінвестбуд»(боржник) укладено Договір уступки права вимоги , за умовами п. 1.1 якого у відповідності до цього Договору кредитор уступає. Новий кредитор приймає на себе право вимоги і стає кредитором за Договором субпідряду № 01-04/09 від 01.04.2009 р., укладеним між кредитором і боржником.
Згідно з п. 2.1 Договору уступки права вимоги уступка права вимоги, передбачена цим Договором, за зобов'язаннями боржника від кредитора до нового кредитора визначена сторонами в сумі 57 983,60 грн. на підставі накладних: № 2905.4 від 29.05.2009 р. на суму 14 854,40 грн.; № 1606.2 від 16.06.2009 р. на суму 951,70 грн. частково; № 3006.7 від 30.06.2009 р. на суму 24 617,00 грн. частково; № 0807.6 від 08.07.2009 р. на суму 12 978,00 грн. частково; № 1908.3 від 19.08.2009 р. на суму 6 435,48 грн. частково, яку боржник повинен сплатити кредитору на його письмову чи усну вимогу.
Приписами ст. 512 ЦК України встановлено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема: кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).
Посилання відповідача на неповідомлення боржника-відповідача про зміну кредитора в зобов'язанні суд до уваги не бере, з огляду на те, що стороною Договору уступки права вимоги був відповідач.
Таким чином, судом встановлено дотримання позивачем та ФОП ОСОБА_2 вимог вищенаведених норм при укладенні Договору, а також наявність права позивача на звернення до суду за захистом порушеного права.
На підтвердження виконання ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.1 Договору уступки права вимоги позивач надав суду вимогу про сплату боргу за Договором купівлі-продажу та уступки права вимоги на загальну суму 294 489,17 грн., надіслану 07.04.2010 р., на підтвердження чого позивачем надано фіскальний чек № 5238 від 07.04.2010 р. Крім цього, позивачем надано суду лист № 101 від 04.11.2010 р. з вимогою про сплату боргу як за Договором купівлі-продажу, так і уступки права вимоги.
Доказів на підтвердження погашення 57 983,60 грн. -боргу за Договором уступки права вимоги відповідачем не надано.
З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача заборгованості за Договором уступки права вимоги в розмірі 57 983,60 грн.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними в розмірі 253 386,31 грн., та відповідно, 4 304,65 грн. - 3% річних та 6 715,95 грн. грн. - інфляційних втрат, 52 233,03 грн. - 3 % на місяць від суми непогашеного боргу, а також за Договором уступки права вимоги в розмірі 57 983,60 грн., а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 311 369,91 грн. - боргу, 4 304,65 грн. - 3% річних, 6 715,95 грн. - інфляційних втрат та 52 233,03 грн. 3 % на місяць від суми непогашеного боргу.
При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського,115-а, ідентифікаційний код 30563666) на користь Приватного підприємства «Влад» (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Соборності, 5, ідентифікаційний код 21339292) 311 369 (триста одинадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 91 коп. - основного боргу, 6 715 (шість тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 95 коп. - інфляційних втрат та 4 304 (чотири тисячі триста чотири) грн. 65 коп. - 3 % річних, 52 233 (п'ятдесят дві тисячі двісті тридцять три) грн. 03 коп. - 3 % на місяць від суми непогашеного боргу, а також 3 746 (три тисячі сімсот сорок шість) грн. 23 коп. - державного мита та 213 (двісті тринадцять) грн. 39 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складено 24.10.2011 р.