Запорізької області
15.11.11 Справа № 3/5009/6711/11
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 1 “Моторобудівельного заводу”, м. Запоріжжя
про стягнення боргу в сумі 11 532, 20 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, провідний юрисконсульт, довіреність № 234 від 01.11.2011р.
від відповідача: Поданенко О.А., голова правління, протокол засідання правління від 02.08.2010р.
КП “Водоканал” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ЖБК № 1 “Моторобудівельного заводу” про стягнення боргу в сумі 11 532, 20 грн. за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 836-а від 01.04.2008р.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 27.10.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526 ЦК України, ст. 193, ГК України, ст. 1, 2 ГПК України та умовами договору № 836-а від 01.04.2008р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/6711/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.11.2011р. о 12 годині 30 хвилин.
В судовому засіданні 15.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 18.11.2011р.
Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
У судовому засіданні представник позивача надала заяву № 9517 від 15.11.2011р. про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 11 462, 20 грн. за період з 01.06.2011р. по 30.09.2011р.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Також, згідно з п. 14 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № di_500846 “Про деякі питання, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році, щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис ч. 6 ст. 22 ГПК України, щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).
Отже, заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.
Між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 836-а від 01.04.2008р.
У період з червня по вересень 2011р. позивач надавав послуги відповідачу з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації на загальну суму 11 899, 60 грн., що підтверджується актами (додані до позовної заяви).
В порушення п. 3.2.1, а також розділу 5 Договору, відповідач своєчасно і в повному обсязі оплату не здійснив, частково оплатив суму боргу у розмірі 367, 40 грн. до подання позову до суду.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати, склала 11 532, 20 грн.
Також представник позивача в судовому засіданні надала докази погашення суми боргу відповідачем в розмірі 70, 00 грн., а саме відомість відшкодування витрат ЖБК за збір абон. плати та збору ощадних кас.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
Між КП “Водоканал” (Водоканал) та ЖБК № 1 “Моторобудівельного заводу” (Абонент) укладений договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 01.04.2008р. № 836-а, за яким Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: ЖБК № 1 по вул. Горького 167 - А (п. 1.1 Договору).
Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 Договору, Водоканал зобов'язаний забезпечити Абоненту подачу питної води з напором в точці підключення вводу Абонента до мереж Водоканалу 15 м. і якістю у відповідності з ГОСТом на воду питну 2874-82 в точці підключення вводу Абонента до мереж Водоканалу згідно розподілу зон обслуговування та балансової належності, а також приймання стоків в кількості, вказаній в цьому Договорі, з забрудненнями, не перевищуючими допустимі концентрації.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що основним документом на оплату є акт. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються основному Абоненту з позначенням споживачів представником Водоканалу, при наявності особистого посвідчення.
Акти виписуються 23, 24, 25 числа кожного місяця. Абонент зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаній в акті.
Якщо Абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником Водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається Абоненту поштою.
Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами № 836а/2 від 30.06.2011р. на суму 3 058, 58 грн., від 31.07.2011р. на суму 2 884, 31 грн., від 01.08.2011р. на суму 2 914, 85 грн., від 30.09.2011р. на суму 3 041, 86 грн.
Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 Договору, Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з цим Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього Договору.
Відповідач до подання позову здійснив часткову оплату за надані послуги у сумі 367, 40 грн., що підтверджується відомістю відшкодування витрат ЖБК за збір абонентської плати та збір ощадних кас в сумі від 10.07.2011р., від 07.08.2011р., та від 18.09.2011р.
Після подання позову до суду, відповідачем також була здійснена часткова сплата боргу в розмірі 70, 00 грн., що підтверджується відомістю відшкодування витрат ЖБК за збір абон. плати та збору ощадних кас від 30.10.2011р.
Таким чином, станом на 15.11.2011р., з урахуванням часткової сплати боргу до подання позову у розмірі 367, 40 грн., а також частковою сплатою боргу після подання позову у розмірі 70, 00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 462, 20 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 01.04.2008р. №.836-а
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку абонент зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дня виписки акту перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок водоканалу (п.5.1 договору № 836а від 01.04.2008р.).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов'язання за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 01.04.2008р. № 836-а, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт неповного виконання ЖБК №1 “Моторобудівельного заводу” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 11 462, 20 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Провадження у справі № 3/5009/6711/11 порушено 28.10.2011р., таким чином приписи п.п. “1)” п. 2 ст. 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, судом не застосовується.
Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 1 “Моторобудівельного заводу” (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 167 -А, ідентифікаційний код 20517656) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, ідентифікаційний код 03327121) 11 462 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 20 коп. основного боргу, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 32 коп. витрат на державне мито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України -18.11.2011р.