Запорізької області
10.11.11 Справа № 20/5009/6256/11
Суддя Гандюкова Л.П.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗТУ-1” (69096, , м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 11)
до Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Ріст” (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Червоноармійська, 5)
про стягнення суми 231 970,58 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача -ОСОБА_1 (довіреність б/н від 13.10.2011 р.);
Від відповідача -ОСОБА_2 (довіреність б/н від 19.08.2011 р.)
Заявлений позов про стягнення з ТОВ “НВП “Ріст” на користь ТОВ “ЗТУ-1” суми 223 532,90 грн. основного боргу за поставлений товар, 4601,36 грн. пені, 890,58 грн. -3% річних .
Ухвалою господарського суду від 18.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №20/5009/6256/11, судове засідання призначено на 02.11.2011р. На підставі ст.77 ГПК України в судовому засіданні 02.11.2011р. оголошено перерву до 10.11.2011р.
10.11.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач у судовому засіданні 02.11.2011р. до початку розгляду справи по суті надав заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви позивач збільшив розмір вимог у частині суми пені та 3% річних у зв'язку зі збільшенням періоду прострочки виконання грошового зобов'язання. Загальний розмір стягуваної суми з урахуванням збільшення становить 231 970,58 грн., з яких: 223 532,90 грн. основний борг, 7 069,41 грн. пеня за період з 26.08.2011р. по 02.11.2011р. включно, 1 368,27 грн. - 3% річних за період з 26.08.2011р. по 02.11.2011р. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі 27 353,29 грн. витрат на оплату послуг адвоката. У судовому засіданні позивач уточнив, що у розрахунку допущено технічну помилку у зазначенні періоду нарахування: замість 02.12.2011р. слід вважати 02.11.2011р.
Заява, примірник якої було вручено представнику відповідача у судовому засіданні, не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.
Таким чином, предметом розгляду є збільшені позовні вимоги, які мотивовано обставинами, викладеними в позові та заяві про збільшення вимог, та полягають, зокрема, у наступному. У травні 2011 року сторонами в усній формі було укладено договір, на виконання якого ТОВ “ЗТУ-1” згідно з видатковими накладними передало ТОВ “НВП ”Ріст” товар загальною вартістю 383 606,50 грн. ТОВ “НВП “Ріст” оплатило вартість отриманого товару лише частково, в розмірі 110 073,60 грн. згідно з виставленим рахунком №2248 від 12.04.2011р. Після направлення відповідачу письмової вимоги про виконання грошового зобов'язання, яка була ним отримана 18.08.2011р., останній додаткового перерахував ще 50 000 грн. Сума 223 523,90 грн. заборгованості до цього часу не сплачена, що стало підставою для звернення з цим позовом. Позов обґрунтовано ст.ст.16, 530, 526, 549, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.193, 232, 343 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Відповідач у своєму відзиві не заперечує, що у травні 2011 року між сторонами виникли договірні відносини згідно з ч.1 ст.181 ГК України. При цьому сторони не обумовлювали строк дії договору. Частиною 1 ст.267 ГК України встановлено, що в такому випадку строк дії договору складає один рік. Строк оплати за поставлений товар було усно узгоджено протягом року з моменту фактичної поставки. У будь-якому випадку строк дії договору складає один рік, який імперативно встановлений ГК України, та протягом якого відповідач повинен виконати свої зобов'язання, від чого ТОВ “НВП “Ріст” не відмовляється. Оскільки поставка товару відбулася 19.05.2011р. та 22.06.2011р., строком оплати є 19 травня та 22 червня 2012 року відповідно. Отже, на даний час граничний строк оплати не настав, тому позовні вимоги є необґрунтованими. В частині стягнення пені позовні вимоги відповідач вважає неправомірними, адже її розмір за згодою сторін обумовлено не було. Закон України “Про відповідальність за порушення грошового зобов'язання”, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог в цій частині, визначено граничний розмір пені, що не може бути перевищено, але не встановлює безпосередньо її ставку, як помилково вважає позивач. Просить у задоволенні позову відмовити повністю. Щодо суми судових витрат на послуги адвоката відповідач зазначив, що позивачем не надано усіх необхідних документів, які підтверджують ці витрати, тому він не довів свої витрати на послуги адвоката. Також, враховуючи ціну позову у позовній заяві, незаконно просить стягнути 27353,29грн., що перевищує 10% від суми заявлених вимог, передбачених договором про надання правової допомоги.
10.11.2011р. відповідач заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання розміру коштів, які належать до сплати за поставлені товари. Клопотання мотивоване тим, що 27.05.2011р. позивачу було направлено Претензійний лист №168, в якому повідомлялось, що розміри накладок спинок 2036.496.811-10 (партія 1800шт.), які були отримані згідно з накладною №01/1905-11 від 19.05.2011р., не відповідають конструкторській документації -є більшими за розмірами та мають рвані краї. Також вказувалось, що накладки сидінь 2036.496.911-03 (партія 1800шт.) також не відповідають конструкторській документації, оскільки мають інший розмір, рвані краї та виготовлені з окисленого матеріалу. Через виявлені недоліки ТОВ “НВП “РІСТ” вимагало замінити комплектуючі на накладки належної якості, однак до сьогоднішнього дня такої заміни не відбулося. У зв'язку з цим 09.11.2011р. направлено лист на адресу позивача для вирішення питання щодо зменшення загальної вартості оплати .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
12.04.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗТУ-1” (Позивач у справі) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство ”Ріст” (Відповідач) рахунок -фактуру №01/1204-11 від 12.04.2011р. на оплату накладок спинки та сидіння в кількості по 4 200 штук кожного з виду товарів на суму 385 257,60 грн. з ПДВ.
19.04.2011р. ТОВ “НВП “Ріст” згідно з вказаним рахунком перерахувало на рахунок позивача суму 110 073,60 грн. передплати за накладки, що підтверджується відповідною банківською випискою з реєстру кредитових платіжних документів.
Згідно з видатковими накладними №01/1905-11 від 19.05.2011р. на суму 165110,40 грн. та №01/2206-11 від 22.06.2011р. на суму 218 496,10 грн. позивач передав відповідачу обумовлений товар у кількості по 4 182 штук накладок на спинок та сидіння, всього на загальну суму 383 606,50 грн. Факт приймання відповідачем товару підтверджується підписами його представників в зазначених накладних, які діяли на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №1064 від 18.05.2011р., №1263 від 22.06.2011р.
Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 02.08.2011р. про виконання грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 273 532,90 грн., яка залишилася несплаченою, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги. Направлення відповідачу вимоги підтверджується фіскальним чеком №1894 від 16.08.2011р. та описом вкладення до нього. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення дана вимога була одержана уповноваженим представником ТОВ “НВП “Ріст” 18.08.2011р. До вимоги було додано акт звірки взаємних розрахунків та рахунок на суму залишку боргу (а.с.13-16,75).
Після одержання вимоги відповідач згідно з банківською випискою 14.09.2011р. здійснив часткову оплату в сумі 50 000 грн. Внаслідок цього заборгованість відповідача зменшилася та склала 223 523,90 грн.
Відповідач факт виникнення між ним та позивачем договірних відносин щодо поставки вищевказаного товару підтвердив, наявність боргу перед позивачем визнав, однак вважає, що граничний строк виконання ним зобов'язання щодо повної оплати товару ще не настав, тому на даний час позов задоволенню не підлягає.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на наступних підставах.
Згідно з ст.ст.11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, на підставі передачі товару за накладними, виставлення рахунків та їх прийняття до оплати, між суб'єктами господарської діяльності (позивачем та відповідачем) згідно з приписами ст.ст.11,202,509,642 ЦК України, ст.173 ГК України виникли зобов'язання, які за своїм змістом фактично є укладенням договору поставки.
Частинами 1,7 ст.193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні приписи встановлені ст.ст.525,526 ЦК України.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, що не врегульовані цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, відповідач отримав письмову вимогу про оплату отриманого товару 18.08.2011р., отже повинен був виконати свій обов'язок щодо повного розрахунку до 25.08.2011р. Однак, належним чином своє зобов'язання відповідач не виконав, повністю за одержаний товар не розрахувався. Доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу залишку заборгованості, заявленої до стягнення, відповідач суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 223 523 грн. 90 коп. основного боргу підтверджено відповідними доказами, відповідають вимогам законодавства і підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача не спростовують висновків суду з підстав, що наведено вище. Поняття строку дії договору (ст.631 ЦК України) не є тотожним строку (терміну) виконання зобов'язання, і у разі його не встановлення застосовуються приписи ч.2 ст.530 ЦК України.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних, які нараховано на суму 273 532,90 грн. боргу за період з 26.08.2011р. по 14.09.2011р. в розмірі 449,64 грн. та на суму 223 532 грн. 90 коп. за період з 14.09.2011р. по 02.11.2011р. (з урахуванням уточнення) в розмірі 918,63 грн., всього 1 368 грн. 27 коп.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 3% є обґрунтованими. Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у зв'язку з допущеною в розрахунку помилкою щодо визначення кількості днів в періоді з 14.09.2011р. по 02.11.2011р. (вказано 50 днів замість 49, оскільки двічі враховано 14.09.2011р.). Фактично до стягнення за вказаний період підлягає сума 900,26 грн. Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню за період з 26.08.2011р. по 02.11.2011р. складає 1 349 грн. 90 коп.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 7 069 грн. 41 коп. пені за період з 26.08.2011р. по 02.11.2011р. на підставі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч.1 ст.549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 3 статті 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із змісту ч.1 ст.546, ч.1 ст.547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Згідно з ч.1 ст.548 цього Кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.
Враховуючи порядок оформлення правовідносини, що склалися між сторонами, конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо розрахунку покупцем за отриманий товар, ними не погоджувався. Іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення також не встановлено.
У статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, на яку посилається позивач, законодавцем встановлено лише загальнообов'язкове обмеження розміру пені, яка може бути стягнута в певний період -не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня.
Обираючи спрощений спосіб укладення договору при здійсненні своєї господарської діяльності, суб'єкти господарювання діють на власний ризик.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 7 069 грн. 41 коп. пені задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для врегулювання розміру коштів, які належать до сплати за поставлені товари, судом відхилено у зв'язку з наступним. Клопотання мотивоване тим, що 27.05.2011р. позивачу було направлено Претензійний лист №168, в якому повідомлялось, що розміри накладок спинок 2036.496.811-10 (партія 1800шт.), які були отримані згідно з накладною №01/1905-11 від 19.05.2011р., не відповідають конструкторській документації -є більшими за розмірами та мають рвані краї. Також вказувалось, що накладки сидінь 2036.496.911-03 (партія 1800шт.) також не відповідають конструкторській документації, оскільки мають інший розмір, рвані краї та виготовлені з окисленого матеріалу. ТОВ “НВП “РІСТ” стверджує, що через виявлені недоліки вимагало замінити комплектуючі на накладки належної якості, однак до сьогоднішнього дня такої заміни не відбулося і 09.11.2011р. ним направлено лист на адресу позивача для вирішення питання щодо зменшення загальної вартості оплати .
У судовому засідання представник позивача заперечив отримання Претензійного листа №168 щодо якості товару та можливість ведення переговорів щодо зменшення загальної вартості оплати товару. Доказів направлення позивачу Претензійного листа №168 від 27.05.2011р. про заміну товару та листа № 1856 від 09.11.2011р. “Про зменшення ціни договору” на підставі ст.678 ЦК України відповідач суду не надав. Крім того, представлені відповідачем видаткові накладні з певною відміткою біля графи щодо отримання товару та повідомлення ВТК на виявлені при вхідному контролі невідповідності суд не може визнати належними доказами поставки неякісного товару, оскільки оформлені в односторонньому порядку. Зокрема, в оглянутих в судовому засіданні оригіналах примірників видаткових накладених позивача відсутні відмітки біля графи щодо отримання товару. Із представлених повідомлень ВТК на виявлені при вхідному контролі невідповідності не вбачається, що вони складені під час приймання товару, у присутності представників позивача чи що виявлені у накладках недоліки мають прихований характер (а.с.69-74). У разі підтвердження належними доказами факту поставки товару неналежної якості відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом за захистом свого права в окремому провадженні.
Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 27 353,29 грн. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати у цій частині частково пропорційно розміру задоволених вимог у зв'язку з наступним.
Відповідно, до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Згідно ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд покласти на відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 27 353грн. 29 коп.
У підтвердження даних витрат позивачем надано до справи договір про надання юридичної допомоги №205 від 25.07.2011р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_1; довіреність від 13.10.2011р. №б/н; платіжне доручення №34 від 21.10.2011р. на суму 27353грн. (а.с.19,20,26,48).
Згідно з договором №205 від 25.07.2011р. адвокат зобов'язався за винагороду надавати юридичну допомогу позивачу (ТОВ “ЗТУ-1") по супроводженню роботи стосовно стягнення з ТОВ “Науково-виробниче підприємство “РІСТ” на користь замовника суми боргу у розмірі 273 532,90грн. за неоплачений товар на підставі накладних №01/1905-11 від 19.05.2011р. і №01/1204-11 від 12.04.2011р., також можливих штрафних санкцій, а саме: попередній аналіз документів, підготовка позовної заяви, представництво інтересів Замовника в судових інстанціях. Відповідно до п.3.1 гонорар адвоката складає 10% від суми заявлених позовних вимог і підлягає коригуванню в натуральних величинах по результатах виконання договору.
Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів щодо ведення справи розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, за наявності документального підтвердження. Факт оплати послуг адвоката замовником підтверджується платіжним дорученням №34 від 21.10.2011р. на суму 27353грн. Положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.
При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.
Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №20/5009/6256/11, суд враховує вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, складання заяви про збільшення позовних вимог та уточненого розрахунку суми позову (в тому числі допущені технічні помилки як при підготовці позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог); участь у двох судових засіданнях адвоката; ціну позову з урахуванням прийнятої судом заяви збільшення розміру позовних вимог, суд вважає, що вимога позивача про покладення на відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, є обґрунтованою, та покладається на відповідача в сумі 22 488грн.28 коп., виходячи з пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при поданні позовної заяви за платіжним дорученням №23 від 12.10.2011р. позивачем зайво сплачено 224 грн. 07 коп. державного мита, суд вважає за необхідне повернути позивачу із державного бюджету зазначену суму грошових коштів.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Ріст” (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул.Червоноармійська, 5; код ЄДРПОУ 25221038, р/р26000976713053 у філії ПАТ “ПУМБ”, м.Запоріжжя, МФО 313626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗТУ-1” (69096, м.Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд.11; код ЄДРПОУ 30663631, р/р26000257201 у ВАТ “Мета банк”, м.Запоріжжя, МФО 313582) суму 223 532 грн. 90 коп. основного боргу, 1 349 грн. 90 коп. -3% річних, 2 248 грн. 83 коп. витрат на державне мито, 228 грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 22 488 грн. 28 коп. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗТУ-1”, м.Запоріжжя (код ЄДРПОУ 25221038) із державного бюджету суму 224 грн. 07 коп. зайво сплаченого державного мита, сплаченого за платіжним дорученням №23 від 12.10.2011р.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 15.11.2011р.