09.11.2011 Справа № 5008/1332/2011
17/5008/1332/2011 12210/2011
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛІС ЛТД”, м. Запоріжжя до приватного підприємства „Консалтпартнер”, м. Ужгород
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1, представник за довіреністю;
відповідача -Ляхін О.С., директор
СУТЬ СПОРУ: про стягнення заборгованості на суму 109508,44 грн., включаючи: 73251,40 грн. - основного боргу, 8115,63 грн. -пені, 1570,76 грн. -3 % річних, 4866,79грн. - інфляційних нарахувань, 21703,86, грн. -штрафу
Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами, представник його у ході судового розгляду справи наполягає на їх задоволенні, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті товарів переданих дилеру -відповідачу у справі, - в результаті чого виникла заборгованість останнього перед позивачем на суму, що становить позовні вимоги в частині основного боргу.
У судовому засіданні за клопотанням представників сторін оголошувались перерви до 03.11.11, 09.11.11 для врегулювання спірних відносин. Однак сторони не дійшли до згоди, в результаті чого представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та клопоче про відшкодування як судових витрат суми 1780,34 грн. витраченої на проїзд представника позивача для участі у судових засіданнях у данфій справі.
Відповідач письмовий документально обґрунтований відзив на позов не падав, представник його у ході судового засідання суду визнав позовні вимоги в частині основного боргу, вимоги позивача заявлені в частині пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та штрафу вважає надмірними.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду,
суд встановив:
Сторонами 22.05.10 укладено договір купівлі-продажу № 12/10 (далі - договір), за умовами якого продавець -позивач у справі -зобов'язався передавати для подальшої реалізації товар дилеру - відповідачу у справі, - який, у свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати його вартість зазначену у накладних до отримання наступної партії товару, але не пізніше 21-го календарного дня з дати одержання товару.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов договору, зокрема, за прострочення оплати вартості продукції шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення та в разі порушення дилером строку оплати товару більше 30-ти календарних днів шляхом сплати останнім штрафу в розмірі 3% річних за кожний прострочений місяць від вартості поставленого товару (п.п. 6.2., 6.3.).
Матеріалами справи, зокрема, договором, видатковою та товарно-транспортною накладною, актом звірки розрахунків, претензією, платіжними дорученнями, розрахунками позовних вимог, та з пояснень представників сторін у ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у 2010р. на виконання договору здійснив поставку відповідачеві товару на загальну суму 86651,40 грн., вартість якого відповідач оплатив частково -на суму 5400,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість його перед позивачем і останній у порядку досудового врегулювання звернувся до відповідача з претензією від 31.05.11.
У період з 6.06.11 по 10.08.11 відповідач на погашення заборгованості сплатив 8000,00 грн., в результаті чого остання становить суму 73251,40 грн., стягнення якої є предметом даного судового розгляду в частині основного боргу.
Наведені обставини визнані представником відповідача у судовому засіданні.
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення зазначеної суми боргу правомірні, підлягають задоволенню судом на підставі ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, оскільки суб'єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Позовні вимоги в частині нарахованих позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань пені, інфляційних втрат, 3 % річних, є правомірними з огляду на умови договору та за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, однак підлягають задоволенню у сумах відповідно 6192,21 грн., 4866,79 грн., 1532,75 грн. з урахуванням встановленого ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування пені та здійсненої судом перевірки правильності зазначених нарахувань. В іншій частині вимог щодо пені та 3 % річних -належить відмовити за безпідставністю їх нарахування.
Щодо позовних вимог на суму 21703,86 грн. як штрафу, нарахованого позивачем у розмірі 3 % від суми простроченого платежу за кожний місяць прострочення з посиланням на умови договору, то суд також дійшов висновку про безпідставність зазначених вимог з огляду на те, що договором такого виду штрафних санкцій не передбачено та відмову у їх задоволенні.
Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 85843,15 грн., що включає основний борг, пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних.
За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) судові витрати сплачені позивачем при поданні позову (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) належить відшкодувати відшкодувати за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Витрати на відрядження представника позивача (проїзд) до судових витрат не відносяться, тому не можуть бути предметом відшкодування за змістом наведених приписів ГПКУ.
Так, ст. 44 ГПКУ передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають оплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України“Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України” (№ 02-5/78 від 4.03.98 з наст. змінами) до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПКУ відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПКУ). З огляду на наведене, у суду відсутні передбачені законом підстави вважати відповідним витратами видатки сторони у справі, яких вона зазнала у зв'язку з відрядженням свого представника для участі у судових засіданнях.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 173, 175, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4-3, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з приватного підприємства „Консалтпартнер” (88000, м. Ужгород, вул. М.Заньковецької, 6/1, код 34417962) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛІС ЛТД” (69065, м. Запоріжжян, вул. Електрозаводська, 3, код 20478063) заборгованість на суму 85843,15 грн. (вісімдесят п”ять тисяч вісімсот сорок три грн. 15 коп.), яка включає основний борг, пеню, інфляційні втрати, 3 % річних, та у відшкодування судових витрат -1043,43 грн. (одну тисячу сорок три грн. 43 коп) .
2. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом.
14.11.11
Суддя Ушак І.Г.