83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
08.11.11 р. Справа № 29/197
Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк
до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк
про: стягнення заборгованості у розмірі 70 000,80грн., пені у сумі 7 983,67грн., 3% річних у розмірі 5 250,06грн., інфляційних витрат у сумі 14 280,16грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_3 (договір від 17.10.2011р.)
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 70 000,80грн., пені у сумі 7 983,67грн., 3% річних у розмірі 5 250,06грн., інфляційних витрат у сумі 14 280,16грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №19/09/08 від 19.09.2008р., щодо оплати за поставлений товар.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №19/09/08 від 19.09.2008р., видаткової накладної, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження фізичної-особи підприємця ОСОБА_2.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 15, 16, 525, ч.1 ст. 526, ч.1, 2 ст. 625, ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України.
25.10.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку за підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка свідчить про те, що правовідносини між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виникли тільки за договором купівлі-продажу товару №19/09/08 від 19.09.2008р., інші договори відсутні.
Представник Позивача у судове засідання 19.10.2011р. з'явився, підтримав позовні вимоги.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.
Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83045, вул.Бардіна, буд.18, м.Донецьк, Ленінський район, Донецька область.
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
19 вересня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №19/09/08, відповідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити непродовольчі товари (надалі - Товари) згідно накладних, узгоджених по цінам та кількості, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п.2.2 договору ціна товару визначається в оформлених (в т.ч. підписаних Сторонами) видаткових накладних. Товар вважається проданим Покупцю з моменту оформлення видаткової накладної.
У розділі 5 договору сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:
- розрахунки за кожну партію товару здійснюються Покупцем готівкою в касу Продавця протягом 6 (шість) місяців з моменту відвантаження товару Продавцем (п.5.1 Договору);
- у випадку, якщо відпущений товар не оплачено у встановлений Договором термін, Продавець залишає за собою право на зміну ціни даного товару, або, в окремих випадках, ініціювати процедуру повернення товару у свою власність (п.5.2 Договору);
У пункті 6.1 договору встановлено, що у випадку порушення умов розрахунків укладеного Договору Покупець зобов'язується виплатити на користь Продавця пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми прострочення платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно п.9.3 договору даний договір є чинним з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2008 року та підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна зі сторін не заявить про намір його розірвання.
На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 70 000,80грн., що підтверджується видатковою накладною №ЧП-004392 від 19.09.2008 року. Вказана накладна підписана з боку обох сторін без зауважень.
Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.
Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №19/09/08 від 19.09.2008р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 70 000,80грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.
Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.
Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 70 000,80грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 70 000,80грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 14 280,16грн., 3% річних від суми загального боргу складає 5 250,06грн.
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 14 280,16грн.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем - 5 250,00грн.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 6.1 договору встановлено, що у випадку порушення умов розрахунків укладеного Договору Покупець зобов'язується виплатити на користь Продавця пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми прострочення платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення пені у розмірі заявленому Позивачем, а саме у сумі 7983,67грн.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 70 000,80грн., пені у сумі 7 983,67грн., 3% річних у розмірі 5 250,06грн., інфляційних витрат у сумі 14 280,16грн. задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ІНН НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 70 000,80грн., пеню у сумі 7 983,67грн., 3% річних у розмірі 5 250,06грн., інфляційні витрати у сумі 14 280,16грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ІНН НОМЕР_2)компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 975,15грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засідання 08.11.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Риженко Т.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Повний текст рішення складено та підписано 14.11.11р.