83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
08.11.11 р. Справа № 29/146
Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпоставка”, м.Дніпропетровськ
до Відповідача: Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське, Донецька область
про: стягнення заборгованості у розмірі 536 927,11грн., штрафу у сумі 46 672,26грн., інфляційних витрат у розмірі 61 323,11грн., 3% річних у сумі 17 696,55грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 01.06.2011р.)
.від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю від 14.06.2011р.)
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.09.2011р. по 03.10.2011р., та з 03.10.2011р. по 26.10.2011р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Техпоставка”, м.Дніпропетровськ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 536 927,11грн., штрафу у сумі 46 672,26грн., інфляційних витрат у розмірі 61 323,11грн., 3% річних у сумі 17 696,55грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором №17/04-1 від 17.04.2008р., щодо оплати за поставлений товар.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів „Техпоставка”, договору №17/04-01 від 17.04.2008р., додаткової угоди до договору, специфікацій до договору, видаткових накладних, платіжних доручень з доказами здійснених Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.05.2011р. складає 543 815,80грн.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
25.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвічені копії наступних документів: податкових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей.
25.08.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на позовну заяву №01/11-2397 від 23.08.2011р., де проти позову заперечує з наступних підстав: у відповідності до Додаткової угоди до Договору №17/04-1 від 16.11.2008р. п.9.1 було змінено: строк дії Договору №17/04-1 встановлено до 31.12.2009р. Виходячи з документів, доданих Позивачем до позовної заяви, до 31.12.2009р. Позивачем було поставлено товару на загальну суму 1 934 297,42грн., останню поставку здійснено 30.12.2009р. На той час Відповідачем на адресу Позивача було перераховано 1 808 974,42грн. За твердженням Відповідача, несплаченою лишилась частина товару на суму 125 323,00грн. Виходячи з викладеного, позовні вимоги Позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 526 927,80грн. не відповідають дійсності та не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю. Починаючи з 05.01.2010 року Позивач здійснював постачання товару поза умовами Договору №17/04-1. За період з 05.01.2010р. до 14.05.2010р. Позивачем поставлено товару на загальну суму 411 595,80грн. Отже, товар, поставлений Позивачем поза Договором №17/04-1 підлягає оплаті у семиденний строк з моменту пред'явлення ним вимоги, яка до даного часу Позивачем не пред'явлена. Таким чином, на сьогоднішній день у Відповідача відсутня заборгованість щодо сплати товару, поставленого Позивачем в період з 05.01.2010р. до 14.05.2010р. Крім того надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”.
22.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано відзив на заперечення Відповідача у якому посилається, що твердження Відповідача, що починаючи з 05.01.2010 року Позивач здійснював постачання товару поза умовами Договору №17/04-1 не відповідає дійсності, оскільки 01 березня 2010 року узгоджена, підписана та скріплена печатками Специфікація №17 до договору №17/04-1 від 17.04.2008р. між ТОВ „Техпоставка” і ДП ВК „Краснолиманська” на поставку Товару на загальну суму з ПДВ 372 000,00грн. Також у специфікації зазначено, що розрахунок за поставлений по даному Договору „Товар” проводяться у національній валюті України шляхом перерахунку безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника на протязі 20 банківських днів з моменту поставки Товару на склад Покупця. Також 09 листопада 2009 року підписана Специфікація №16 до договору №17/04-1 від 17.04.2008 року між ТОВ „Техпоставка” і ДП „ВК „Краснолиманська” на поставку Товару на загальну суму з ПДВ 375 240,00грн. Оскільки узгоджену у Специфікації кількість Товару протягом листопада і грудня 2009 року Позивач не замовив, а Відповідач відповідно не поставив, тому поставки узгодженого Товару продовжувались у січні та лютому 2010 року. Виходячи з викладеного, Товар, поставлений Позивачем за період з 05.01.2010 року до 14.05.2010 року поставлений згідно умов договору №17/04-1 від 17.04.2008 року.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.10.2011р. справу передано на розгляд судді Мальцеву М.Ю.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.10.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.
07.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 46 672,26грн.
Представник Позивача у судове засідання 08.11.2011р. з'явився, підтримав позовні вимоги, та оголосив заяву про відмову від позову в частині стягнення пені.
Представник Відповідача у судове засідання 08.11.2011р. з'явився, проти позовних вимог заперечив.
До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
17 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Техпоставка” (Постачальник) та Державним підприємством „Вугільна компанія „Краснолиманська” (Покупець) було укладено договір №17/04-1, відповідно п.1.1 якого за даним договором Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити матеріали та обладнання, далі по тексту Товар, на умовах, викладених у даному договорі.
Згідно п.1.2 договору найменування Товару його номенклатура, технічні характеристики вказуються у додаткових угодах. Кожна додаткова угода з моменту її підписання є невід'ємною частиною договору.
У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків:
- ціни на Товар встановлюються у специфікаціях (п.3.1 Договору);
- розрахунки за поставлений по даному Договору Товар здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника у строки, обумовлені у специфікаціях (п.3.2 договору);
- загальна сума за даним Договором складається з сум, вказаних у підписаних обома Сторонами специфікаціях (п.3.3 Договору);
Згідно п.6.4 договору за порушення грошових зобов'язань оплачується штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку за весь час користування чужими грошовими коштами.
16 жовтня 2008 року між Сторонами підписано додаткову угоду до договору, в якій п.9.1 договору виклали у наступній редакції „Договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2009 року.
Специфікаціями до договору визначено найменування продукції , кількість, ціну та встановлено, що розрахунки за товар, що поставляється по даному Договору „Товар” здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 20 банківських днів з моменту поставки „Товару” на склад Покупця.
На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 2 345 893,22грн., що підтверджується видатковими накладними. Вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень. Відповідачем товар отриманий на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей.
Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.
Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товару у розмірі 1 808 965,42грн., що підтверджується платіжними дорученнями, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 536 927,80грн.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору №17/04-1 від 17.04.2008р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 2 345 893,22грн., Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 1 808 965,42грн.
Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.
Посилання Відповідача, щодо поставки товару за межами договору, оскільки договір №17/04-1 від 17.04.2008р. закінчив свою дію 31.12.2010р. не приймаються судом до уваги. Як вбачається з матеріалів справи сторони своїми конклюдентними діями продовжили строк дії договору, шляхом підписання специфікацій до договору які містяться в матеріалах справи, також Позивачем було здійснено поставку, що підтверджується видатковими накладними у яких міститься посилання на договір №17/04-1 від 17.04.2008р.
Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 536 927,80грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 536 927,80грн.до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 61 323,11грн., 3% річних від суми загального боргу складає 17 969,55грн.
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення лише за період з липня 2010 року по липень 2011 рік у розмірі 53 545,85грн.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем - 17 696,55грн.
08.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву про відмову від позову в частині стягнення штрафу у сумі 46 672,26грн.
Позивачу роз'яснені наслідки їх процесуальних дій, у т.ч. те, що витрати по держмиту та технічному забезпеченню судового процесу за подання позову поверненню не підлягають та відносяться на нього. Припинення провадження по справі - це форма завершення судової процедури, за яким рішення по суті не виноситься, і це волевиявлення учасників судового процесу.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про відмову від позову в частині стягнення штрафу у сумі 46 672,26грн. такою, що підлягає прийняттю, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.
Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.
З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:
- заява про відмову здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;
- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;
За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову.
З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення штрафу у сумі 46 672,26грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.
Судові витрати в даній частині позовних вимог покладаються на Позивача, оскільки діюче законодавство (п. 3 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито”) передбачає можливість їх повернення лише у разі припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція закріплена і в п. 9 Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпоставка”, м.Дніпропетровськ до Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 536 927,11грн., штрафу у сумі 46 672,26грн., інфляційних витрат у розмірі 61 323,11грн., 3% річних у сумі 17 696,55грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” (85310, Донецька область, м.Родинське, ЄДРПОУ 31599557, р/р 26006301620720 в АК ПІБ м.Красноармійська, МФО 334497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпоставка” (49000, м.Дніпропетровськ, вулиця Миронова, буд. 8, кв. 27, ЄДРПОУ 30493751, р/р 2600000012979 у ДФ ПАТ „Укрексімбанк”, МФО 305675) заборгованість у розмірі 536 927,11грн., інфляційні витрати у сумі 53 545,85грн., 3% річних у сумі 17 696,55грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” (85310, Донецька область, м.Родинське, ЄДРПОУ 31599557, р/р 26006301620720 в АК ПІБ м.Красноармійська, МФО 334497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпоставка” (49000, м.Дніпропетровськ, вулиця Миронова, буд. 8, кв. 27, ЄДРПОУ 30493751, р/р 2600000012979 у ДФ ПАТ „Укрексімбанк”, МФО 305675) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 6 081,69грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 216,91 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпоставка”, м.Дніпропетровськ до Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське, Донецька область про стягнення штрафу у сумі 46 672,26грн. припинити.
У судовому засідання 08.11.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Риженко Т.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Повний текст рішення складено та підписано 14.11.11р.