Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309
Іменем України
17.11.2011Справа №5002-22/3587-2011
за позовом - Публічного акціонерного товариства «Феодосійський завод коньяків та вин», м. Феодосія, с. Сонячне, вул. Таврична, 4
до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -
1. Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6
2. Фонду майна АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 17
про стягнення 177643,66 грн.
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача - ОСОБА_3, представник, дов від 24.11.2010 року
від відповідача - не з'явився
від третіх осіб - 1.не з'явилась; 2. ОСОБА_4, представник, дов від 17.05.2011 року
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Феодосійський завод коньяків та вин» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 137163,56 грн., у тому числі: заборгованість за договором суборенди нежитлового майна № 705231 від 23.05.2007 року в сумі 96683,46 грн., пеня - 25410,77 грн., збитки від інфляції - 10509,49 грн., 3% річних - 4559,84 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором суборенди нерухомого майна № 705231 від 23.05.2007 року, не здійснював належним чином та у повному обсязі оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 96683,46 грн.
Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем при складенні прохальної частини позовної заяви було пунктом 2 заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 137163,56 грн., а пунктом 4 прохальної частини заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу.
Але, таким чином, позивачем подвійно заявлено до стягнення пеню, збитки від інфляції та 3% річних, які, в свою чергу, вже включені до складу суми 137163,56 грн.
Отже, суд виходить з того, що предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 137163,56 грн., у тому числі: заборгованість за договором суборенди нежитлового майна № 705231 від 23.05.2007 року в сумі 96683,46 грн., пеня - 25410,77 грн., збитки від інфляції - 10509,49 грн., 3% річних - 4559,84 грн.
Однак, приймаючи до уваги зміст прохальної частини позову, загальний розмір позовних вимог, виходячи з сум, визначених позивачем, становить 177643,66 грн., з яких позивачем визначено: сума основного боргу - 137163,56 грн., пеня - 25410,77 грн., збитки від інфляції - 10509,49 грн., 3% річних - 4559,84 грн.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.10.2011 року продовжено строк розгляду справи, змінено найменування ЗАТ «Феодосійський завод коньяків та вин» на Публічне акціонерне товариство «Феодосійський завод коньяків та вин».
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18.10.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Фонд майна АР Крим та Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.
Відповідач та третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, м. Севастополь в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача та третьої особи, суд -
встановив:
23 травня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Феодосійський завод коньяків та вин» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір суборенди нерухомого майна № 705231.
За цим Договором Позивач (Орендатор) передав Відповідачу (Суборендатору) в строкове платне користування тарній склад, інв.. № 934 розташованого за адресою: м. Феодосія, с. Сонячне, провулок Сосновий, 1, загальною площею 7000 кв.м., що підтверджується Актом передачі-прийняття приміщення від 16.07.2007 року до Договору суборенди нерухомого майна №705231 від 23.05.2007 року.
Відповідно до пункту 3.1. договору суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, та за базовий місяць - квітень - складає без врахування ПДВ 2957,03 грн., згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно до пункту 3.5. договору суборенда плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць та інфляції за поточний місяць встановлений Держкомстатом України.
Пунктом 3.6. договору встановлено, що плата, вказана в пункті 3.1. договору, перераховується суборендарем на розрахунковий рахунок позивача, щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Так, як вказує позивач, ним, на виконання умов пункту 3.6. договору щомісячно виставлялись відповідачу рахунки для оплати за суборенду нежитлового майна.
Всього за період з 16.07.2007 року (дата прийому - передачі приміщення) по 31.07.2010 року відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 97513,46 грн.
Але, з 16.05.2007 року по 28.03.2009 року відповідачем було сплачено лише 830,00 грн.,а з 28.03.2009 року відповідач припинив проводити розрахунки згідно умов договору.
Таким чином, сума боргу відповідача з суборенд них платежів, за укладеним між сторонами договором, склала 96683,46 грн.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 96683,46 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню - 25410,77 грн., збитки від інфляції - 10509,49 грн., 3% річних - 4559,84 грн.
Згідно пункту 6.2. договору відповідачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Так, при поданні позову, позивачем здійснений розрахунок пені на загальну суму 25410,77 грн.
Однак, перевіривши вказаний розрахунок, суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.
Періодом нарахування пені позивачем визначено - з 13.04.2009 року по 15.07.2011 року, тобто за два роки та три місяці.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, зроблений позивачем розрахунок не відповідає приписам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
В той час, при розрахунку пені відповідно до вимог ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сума пені, на думку суду, повинна складати 5778,05 грн.
Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму пені у розмірі 5778,05 грн., в задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 19632,72 грн. пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, на суму 117530,84 грн., у тому числі: сума основного боргу - 96683,46 грн., пеня - 5778,05 грн., збитки від інфляції - 10509,49 грн., 3% річних - 4559,84 грн. Решта заявлених позовних вимог задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Крім того, позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на рахунку відповідача на суму позовних вимог, а саме - 137163,56 грн., до прийняття рішення по справі.
Але, суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Нормами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611, забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, на думку суду, подане до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не містить як конкретних обставин, існування яких обумовлює обґрунтовану необхідність забезпечення позову, документального підтвердження про вірогідність вчинення з боку відповідача дій, які можуть порушити права або законні інтереси позивача та, насамперед, ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 66-67, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Феодосійський завод коньяків та вин» про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на рахунку відповідача на суму позовних вимог, а саме - 137163,56 грн. - відмовити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_2 КФ ВАТ «Інпромбанк», МФО 384481, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Феодосійський завод коньяків та вин» (м. Феодосія, с. Сонячне, вул. Таврична, 4, рахунок № 26006060049644 в ЗРУ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 32294271) 117530,84 грн., у тому числі: сума основного боргу - 96683,46 грн., пеня - 5778,05 грн., збитки від інфляції - 10509,49 грн., 3% річних - 4559,84 грн.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_2 КФ ВАТ «Інпромбанк», МФО 384481, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Феодосійський завод коньяків та вин» (м. Феодосія, с. Сонячне, вул. Таврична, 4, рахунок № 26006060049644 в ЗРУ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 32294271) 1175,30 грн. державного мита.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рахунок НОМЕР_2 КФ ВАТ «Інпромбанк», МФО 384481, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Феодосійський завод коньяків та вин» (м. Феодосія, с. Сонячне, вул. Таврична, 4, рахунок № 26006060049644 в ЗРУ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 32294271) 202,22 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. В задоволенні повторно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача пені - 25410,77 грн., збитків від інфляції - 10509,49 грн., 3% річних - 4559,84 грн. - відмовити.
8. В задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 19632,72 грн. пені - відмовити.
Повне рішення складено 21.11.2011 року.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.