Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101
Іменем України
17.11.2011Справа №5002-7/3840-2011
За позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" (95493, м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км, ідентифікаційний код 00911186) в особі Роздольненської спеціалізованої пересувної механізованої колони-73" Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" (96200, смт Роздольне, вул. Євпаторійське шосе, 21)
Про стягнення 17 550,40 грн.
Суддя І. І. Дворний
За участю представників:
Від позивача - ОСОБА_1. - предст., дов. №335-Д від 22.04.2011р.
Від відповідача - не з'явився.
Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Роздольненської спеціалізованої пересувної механізованої колони-73" Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" 17 550,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови укладеного між сторонами договору про поставку електричної енергії №36 від 20.05.2005 р. в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків, у зв'язку з чим заборгованість Роздольненської спеціалізованої пересувної механізованої колони-73" Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" перед Публічним акціонерним товариством “Крименерго” за період з 28.01.2011 р. по 30.04.2011 р. за спожиту активну електроенергії становить 16 892,07 грн., яку позивач просить стягнути примусово разом із пенею в сумі 384,13 грн., 199,86 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 74,34 грн.
Ухвалою ГС АР Крим від 03.11.2011 р. було замінено неналежного відповідача - Роздольненську спеціалізовану пересувну механізовану колону -73" Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж", на Відкрите акціонерне товариство "Кримспецсільгоспмонтаж" в особі Роздольненської спеціалізованої пересувної механізованої колони-73" Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж".
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням позивача строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
20.05.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник, назву якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство "Крименерго") в особі Роздольненського РЕМ та Відкритим акціонерним товариством "Кримспецсільгоспмонтаж" (Споживач) був укладений договір №36 про постачання електричної енергії.
Відповідно до розділу 1 вказаного договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ), згідно умов цього договору та додатків до Договору, які є його невід'ємними частинами.
В розділі 2 Договору сторони передбачили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення інших питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатків №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків».
Згідно з пунктом 7.1 Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПОЕ та ПКЕЕ.
Перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно та оформлюється двостороннім актом звірки між Споживачем та Постачальником, яки Споживач зобов'язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду (п. 7.2 Договору).
Згідно з пунктом 7.3 Договору у випадку встановлення розрахункових засобів обліку на межі балансової приналежності електричних мереж електропередавальної організації та Споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових витрат електроенергії на ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової приналежності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.
В пункті 1 Додатку до договору № 4.1 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата (день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 22 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 22 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Показники розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів та точок комерційного обліку фіксуються 22 числа кожен місяць та оформлюються «Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» в 2-х екземплярах, по одному для кожної сторони.
Розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.
Відповідно до пункту 2 Додатку №4.1, Споживач до 17 числа місяця, що передує розрахунковому, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. У випадку неповної передоплати за попередній розрахунковий період, різниця між сумою передоплати та вартістю фактично спожитої електроенергії повинна бути оплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов'язки за договором та поставлялася відповідачеві електрична енергія, на оплату якої виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, її вартості та загальної суми до сплати (а. с. 19, 21, 23, 26).
Однак, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалася оплата вартості електроенергії, що призвело до утворення заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" в особі Роздольненської спеціалізованої пересувної механізованої колони-73" Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" перед Публічним акціонерним товариством «Крименерго» за період з 28.01.2011 р. по 30.04.2011 р. за спожиту активну електроенергії в розмірі 16 892,07 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 16 892,07 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Більш того, наявність заборгованості в цьому розмірі підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 01.05.2011 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору про поставку електричної енергії №36 від 20.05.2005 р. в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків, у зв'язку з чим вимоги про примусове стягнення заборгованості в сумі 16 892,07 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пункті 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів з порушенням строків споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення оплати вартості спожитої активної електричної енергії в сумі 384,13 грн., суд погоджується з його правомірністю та вважає, що вказана сума пені підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго”.
Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 199,86 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 74,34 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.
Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим позов в цій частині також є обґрунтованим.
З урахуванням цього, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" (95493, м. Сімферополь, Московське шосе, 11 км, ідентифікаційний код 00911186) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) заборгованість в сумі 16 892,07 грн., 3% річних в сумі 74,34 грн., 199,86 грн. інфляційних втрат, 384,13 грн. пені, 175,50 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя (підпис) І. І. Дворний
Рішення підписано 21.11.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.