Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313
Іменем України
14.11.2011Справа №5002-24/4109-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс" (64672, Харківська область, Лозівський район, с. Нова Іванівка, вул.Тиха, 1 // 64600, Харківська область, м.Лозова, вул.Суворова, буд.22)
До відповідача Приватного підприємства "Вега" (98612, АРК, м. Євпаторія, вул.Інтернаціональна, 73)
Про стягнення 20 000,00 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
Від позивача - ОСОБА_1., представник за довіреністю № 6902 від 25.11.2008р., паспорт НОМЕР_1 виданий 22.10.1999р.
Від відповідача - ОСОБА_2., представник, паспорт НОМЕР_2, виданий 09.10.2001 р.
Обставини справи: до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс" з позовом до Приватного підприємства "Вега" про стягнення 20 000,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовані наступним: 22.09.2008р. позивач платіжним дорученням № 790 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 20000,00 грн. як передплату за путівки.
02.08.2009р. до відповідача на санаторно-курортне обслуговування були направлені працівники позивача у кількості 4 особи, яким адміністрацією відповідача було відмовлено в розміщенні та комплексному санаторно-курортному обслуговуванні.
07.08.2009р. на адресу відповідача направлено претензію № 135 з проханням терміново повернути грошові кошти.
У відповідь від відповідача надійшов гарантійний лист № 2 від 14.08.2009р., в якому зазначено, що грошові кошти гарантовано будуть повернуті позивачеві.
Відповідач перерахував на рахунок позивача суму у розмірі 1000,00 грн., які були повернуті на рахунок відповідача, через невірні банківські реквізити.
05.08.2011р. за вих.. № 170 відповідачу направлено лист з зазначеними банківськими реквізитами, який 22.08.2011р. вручено повторно.
18.08.2011р. за № 7 на адресу позивача надійшов акт звірки розрахунків.
У відповідь направлено лист № 192 від 06.08.2011р.
Питання про повернення коштів так і не вирішено сторонами, тому позивач звернувся із позовом до суду.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
31.10.2011р. через канцелярію суду від позивача надійшла уточнена позовна заява з доданими документами в обґрунтування правової позиції. У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 20000,00 грн., додатковий борг в сумі 4904,97 грн., витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування власних потреб фізичної особи (добові витрати) в сумі 376,40 грн., витрати на оплату проїзних документів за маршрутом «Лозова-Сімферополь» та «Сімферополь-Лозова» в сумі 150,11 грн.
Ухвалою ГС АР Крим від 01.11.2011 р. суд вимоги, які заявлені позивачем про стягнення додаткового боргу в сумі 4904,97 грн., витрат, не підтверджених документально, на харчування та фінансування власних потреб фізичної особи (добові витрати) в сумі 376,40 грн., витрат на оплату проїзних документів за маршрутом «Лозова-Сімферополь» та «Сімферополь-Лозова» в сумі 150,11 грн. не прийняв до розгляду, оскільки вони є додатковими.
Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що працівникам позивача було відмовлено в розміщенні та обслуговуванні, оскільки самим позивачем було порушено умови укладеного між сторонами договору, а саме: не були надані документи на здобуття путівок в ПП «Вега». При цьому відповідач не заперечує проти наявності боргу, однак зазначає, що ним вже перераховано на користь позивача 1000 грн., а тому розмір заборгованості складає 19 000 грн., а не 20 000 грн.
Позивач у поясненнях по справі надав нормативне обгрунтовання заявлених вимог та вважає неповернені грошові кошти у розмірі 20 000 грн. збитками. Також позивач наполягав на стягненні інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 4904,97 грн., витрат на харчування та фінансування власних потреб фізичної особи (добові витрати) в сумі 376,40 грн. та витрат на оплату проїзних документів за маршрутом «Лозова-Сімферополь» та «Сімферополь-Лозова» в сумі 150,11 грн. у якості судових витрат.
Відповідач у клопотанні від 14.11.2011 р. повідомив про те, що на даний час ним сплачено грошові кошти у розмірі 2000 грн. в рахунок сплати боргу. Також повідомив суд про те, що подальше погашення заборгованості буде здійснено у відповідності до гарнтійного листа від 20.08.2011 р.
Також відповідачем було заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення по даній справі на строк з 29.10.2011 р. по 29.06.2012 р., а також докази того, що саме у визначений строк відповідач має реальну можливість виплатити суму боргу.
Позивач повідомив про те, що проти задоволення вказаного клопотання.
Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно - апаратного комплексу «Діловодство суду».
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
Позивачем платіжним дорученням №790 від 22.09.2008 р. було перераховано на користь відповідача по справі 20 000 грн. ( а. с. 10 ).
У призначенні платежу у вказаному платіжньому документі зазначено, що вказані кошти були перераховані як передоплата за путівки згідно до договору №30 від 22.09.2008 р.
Факт перерахування вказаних коштів позивачем на користь відповідача підтверджується також наявною в матеріалах банківською випискою ( а. с. 11 ).
Відповідно до вказаної виписки також вбачається, що кошти перерховувалися як передоплата за путівки згідно до договору №30 від 22.09.2008 р.
Відповідачем було представлено до матеріалів справи договір №30 від 22.09.2008 р. ( а. с. 93 - 94 ).
Дослідивши вказаний договір, суд встановив, що він був підписаний та містить реквізити тільки відповідача по справі - ПП «Вега».
Сторони в судовому засіданні повідомили про те, що проект договору №30 від 22.09.2008 р. дійсно направлявся відповідачем до позивача для підписання, однак вказаний проект не був прийнятий позивачем, не підписувався, а тому між сторонами вказаний договір укладений не був. Сторони по справі вказаний факт в судовому засіданні підтвердили.
Також у судовому засіданні представники сторін підтвердили факт наявності у сторін усної домовленості щодо надання відповідачем позивачу на платній основі путівок на санаторно - курортне лікування і відпочинок в санаторіях, пансіонатах та готелях м. Євпаторія та інших містах України.
Вказане підтверджується також гарантійним листом та клопотанням відповідача щодо графіку погашення невикористаних грошових коштів, наміром позивача направити громадян на відпочинок.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що між сторонами по справі існувала усна угода про надання відповідачем позивачу на платній основі путівок на санаторно - курортне лікування і відпочинок в санаторіях, пансіонатах та готелях м. Євпаторія та інших містах України.
Той факт, що відповідач мав можливість надавати вищевказані путівки на відпочинок підтверджується наявним в матеріалах справи договором №9 від 12.03.2009р. купівлі - продажу путівок в пансіонат «Ветеран» ПП «Варіант КВ», яким передбачено придбання відповідачем по справі путівок на відпочинок до вказаного санаторія ( а. с. 36 - 39 ).
Позивач посилається на те, що 02.08.2009 р. до м. Євпаторія на санаторно - курортне обслуговування були направлені працівники позивача, але відповідачем їм було відмовлено у розміщенні та комплексному санаторно - курортному обслуговуванні.
Таким чином, позивачем не було отримано від відповідача послуги, які він раніш сплатив відповідно до платіжного доручення №790 від 22.09.2008 р.
Факт ненадання позивачеві відповідних послуг відповідачем не заперечується.
В звязку з вказаним позивачем була направлена відповідачу претензія ( вимога ) №135 від 07.08.2009 р., відповідно до якої він вимагав від відповідача в триденний строк повернути шляхом перерахування на відповідний поточний рахунок передоплату у розмірі 20 000 грн. (а. с. 12 ).
Вказана вимога була отримана відповідачем 11.08.2009 р., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням ( а. с. 13 ).
У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав листа №2 від 14.08.2009 р., відповідно до якого просив надати відстрочку по претензії №135 від 07.08.2009 р. до кінця 4 - ого кварталу 2009 р. ( а. с. 14 ).
В подальшому відповідачем було направлено лист №6 від 03.08.2011 р., яким він повідомляв про те, що 29.09.2009 р. розпочав повертати отриману передоплату та перерахував 1000 грн., однак дані гроші позивачем не було зняті. На підставі вказаного відповідач просив позивача підтвердити розрахунковий рахунок для повернення залишку у розмірі 19 000 грн. ( а. с. 15 ).
У підтвердження вказаного відповідачем було представлено платіжне доручення №124 від 29.09.2009 р. на суму 1000 грн. ( а. с. 16 ).
Однак дослідивши вказане платіжне доручення, суд встановив, що відповідачем кошти у розмірі 1000 грн. були перераховані не на банківські реквізити, які вказані у претензії №135 від 07.08.2009 р., а на зовсім інші.
В матеріалах справи наявний лист від 21.09.2011 р. Харьківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до якого вбачається, що рахунок на який відповідач перерахував 29.09.2009 р. кошти у розмірі 1000 грн., був закритий 08.04.2009 р., а тому вказані кошти у розмірі 1000 грн. були повернуті відправнику - відповідачу по справі. ( а. с. 57 ).
В звязку з вказаним позивач листом №170 від 05.08.2011 р. знов просив відповідача повернути суму передоплати на відповідні банківські реквізити, які були зазначені у даному листі ( а. с. 18 ).
Вказаний лист був отриманий відповідачем 12.08.2011р., що підтверджується відповідним платіжним дорученням ( а. с. 19 ).
Листом №183 від 17.08.2011 р. позивач знов просив відповідача повернути суму передоплати та зазначив банківські реквізити, які є ідентичними тим, що зазначені у листі №170 від 05.08.2011 р. ( а. с. 20 ).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Оскільки відповідач взяті на себе зобовязання щодо надання послуг з санаторно - курортного обслуговування не виконав, суд вважає, що претензією від 07.08.2009р. позивач відмовився від виконання відповідачем зобовязань.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Судом встановлено факт порушення відповідачем взятих на себе зобовязань щодо не надання послуг з санаторно - курортного обслуговування та не повернення отриманих як передоплату від позивача коштів в рахунок сплати вказаних послуг, що призвело до спричинення позивачу збитків у розмірі 20 000 грн.
Відповідач визнає даний факт, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.09.2011 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками, відповіддю на претензію, гарантійними листами ( а. с. 14, 33, 55, 61 ).
Відповідачем було представлено докази сплати 2000 грн., а саме меморіальний ордер №ПН 220913 від 29.09.2011 р. на суму 1000 грн. та квитанцію №ПН13404 від 14.11.2011 р. на суму 1000 грн. У призначенні платежу у вказаних платіжних документах зазначено, що дані кошти були перераховані як оплата за повернення заборгованості.
У судовому засіданні судом та представником позивача перевірено, що вказані кошти перераховані на належний рахунок позивача.
Суд зазначає на те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 19.09.2011 р, що підтверджується штампом пошти на конверті ( а. с. 25 ).
При таких обставинах, суд дійшов висновку в частині позовних вимог щодо стягнення 2000 грн. провадження по справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в звязку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем заборгованість в даній частині була погашена після звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Позовні вимоги в частині стягнення 18 000 грн. підлягають задоволенню в звязку з їх обгрунтованістю.
У письмових поясненнях позивач також наполягав на задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 4904,97 грн.
Однак ще ухвалою від 01.11.2011 р. суд визнав ці вимоги додатковими та не прийняв до розгляду.
Відповідачем було заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення по даній справі на строк з 29.10.2011 р. по 29.06.2012 р.
Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував.
Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Суд зазначає, що при цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Суду відповідачем не було наведено жодної з обставин, яка б ускладнювала виконання рішення або робила його неможливим, та її документального обгрунтування, а також докази того, що саме у визначений строк відповідач має реальну можливість сплатити суму боргу, в зв'язку з чим у задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє.
Відмова у задоволенні цього клопотання не перешкоджає зверненню відповідача із відповідним клопотанням у порядку ст.. 121 ГПК України.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача як судові витрати добові витрати в сумі 376,40 грн. та витрати на оплату проїзних документів залізничним транспортом в сумі 150,11 грн.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.
У підтвердження витрат на придбання залізничних квитків на проїзд представника позивача для участі в судовому засіданні по даній справі позивачем було представлено залізничні квітки за маршрутом «Лозова-Сімферополь» та «Сімферополь-Лозова». ( а. с. 65 ).
Дослідивши вказані квітки, суд встановив, що для їх придбання позивач витратив 150,11 грн., квитки були придбані для участі представника позивача у судовому засідці 01.11.2011р., у якому дійсно приймав участь представник позивача ОСОБА_1., а тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд зазначає, що зі статті 44 ГПК України вбачається, що судові витрати при розгляді справи підлягають відшкодуванню у разі їх реального понесення позивачем.
Позивачем не було надано відповідних документальних доказів понесення добових витрат, тому суд відмовляє у стягненні вказаних витрат.
Державне мито у розмірі 200 грн. ( враховуючи те, що 2000 грн. відповідачем по справі було сплачено після звернення позивача до суду з вказаним позовом ) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. покладаються на відповідача.
Позивачем до заяви про збільшення позовних вимог від 31.10.2011 р. було додано платіжне доручення №1030 від 24.10.2011 р. про доплату державного мита на суму 49,05 грн. в зв'язку зі збільшенням розміру позовних вимог.
Як вже вказувалося вище, суд не прийняв до розгляду вказану заяву щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 4904,97 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду.
При таких обставинах суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету м. Сімферополь на користь позивача державне мито у розмірі 49,05 грн., сплачене відповідно до платіжне доручення №1030 від 24.10.2011 р.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.11.2011 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства "Вега", ( 98612, АРК, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 73, ЄДРПОУ 22257343 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс", (64672, Харківська область, Лозівський район, с. Нова Іванівка, вул.Тиха, 1 // 64600, Харківська область, м.Лозова, вул.Суворова, буд.22, ЄДРПОУ 30794719 ) 18 000 грн., витрати на проїзд представника залізничним транспортом у розмірі 150,11 грн., державне мито у розмірі 200,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
3. В частині стягнення 2000 грн. провадження по справі припинити.
4. В частині стягнення добових витрат в сумі 376,40 грн. відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополя на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс", (64672, Харківська область, Лозівський район, с. Нова Іванівка, вул.Тиха, 1 // 64600, Харківська область, м.Лозова, вул.Суворова, буд.22, ЄДРПОУ 30794719 ) 49,05 грн. державного мита зайво сплаченого на підставі платіжнього доручення №1030 від 24.10.2011 р.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.