Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
Іменем України
14.11.2011Справа №5002-25/3579-2011
за позовом - Фонду майна АР Крим, вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015
до відповідача - Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів», с.Бондаренко, п/с 25, Ленінський район
за участю Прокуратури АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 21
про стягнення 4 882 957, 76 грн.
Суддя Копилова О.Ю.
представники:
від позивача - ОСОБА_1., дов. №51-Д від 14.04.2011, спец. юр. відділу
від відповідача - Абрамов І.Ю., ліквідатор, паспорт, НОМЕР_1
від прокуратури - Куінджи М.О., посвідчення №09006
Обставини справи:
Позивач - Фонд майна АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів», просить суд стягнути з відповідача 4 882 957, 76 грн. матеріального збитку від нестачі та винищення (псування) майна - цілісного майнового комплексу «Приморського заводу будівельних матеріалів», мотивуючі позовні вимоги посиланням на ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 285 Господарського кодексу України та ст. 779 Цивільного кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 27 вересня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів в порядку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
31 жовтня 2011 року до суду надійшло повідомлення прокуратури АР Крим про вступ в судовий процес у справі №5002-25/3579-2011.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 01 листопада 2011 року заява прокурора прийнята до розгляду.
У судовому засіданні, що відбулось 11 листопада 2011 року оголошено перерву до 14 листопада 2011 року, про що сторони були сповіщені під підпис у бланку перерви.
Після перерви судове засідання продовжене.
Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та висновок прокуратури, суд -
встановив:
03 грудня 1990 року між Об'єднанням «Кримбудматеріали» Міністерства будівництва УРСР та Організацією орендарів, створеною на базі Приморського заводу будівельних матеріалів, було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Приморського заводу будівельних матеріалів.
Відповідно до пункту 32 договору, договір вступає в силу з 01 січня 1991 року та діє по 31 грудня 1995 року.
Пунктом 33 договору визначено, що при відсутності заяв однієї із сторін про припинення договору по закінченню строку, від вважається продовженим на той же строк, який був передбачений договором.
З мотивів приведення договору у відповідність з Законом України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», постановами Верховної ради України №2270-ХІІ від 10 квітня 1992 року, №2552-ХІІ від 07 липня 1992 року, Фонд державного майна Криму (зараз Фонд майна АР Крим) виступив правонаступником орендодавця за договором оренди, що укладений між Об'єднанням «Кримбудматеріали» та Організацією орендарів Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» (зараз Орендне підприємство «Приморський завод будівельних матеріалів»), у зв'язку із чим 18 травня 1993 року укладена додаткова угода до договору оренди від 03 грудня 1990 року.
Позивач в позовній заяві зазначив, що договір оренди припинив свою дію 31 грудня 2000 року на підставі закінчення терміну, на який його було укладено та на підставі заяви про закінчення строку дії договору №33/1 від 06 вересня 2000 року.
Так, листом від 06 вересня 2000 року (вих. №33/1) Орендне підприємство «Приморський завод будівельних матеріалів» повідомило Фонд майна АР Крим про те, що листом від 15 квітня 1997 року №1/5 завод звертався до Фонду державного майна Криму з проханням про розірвання договору оренди, оскільки з 1997 року орендне підприємство не користується цілісним майновим комплексом Приморського заводу будівельних матеріалів. Також, підприємство повідомило фонд про те, що питання про припинення дії договору залишилось відкритим, оскільки провести інвентаризацію для передачі орендованого майна не представлялося можливим, із-за відсутності коштів та технічного персоналу.
Листом від 12 червня 2001 року (вих. №01/1462) позивач сповістив відповідача про сплив строку дії договору оренди 31 грудня 2000 року та необхідністю повернення орендодавцю орендованого майна, у зв'язку із чим разом з листом позивачем на адресу Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» направлена угода про умови повернення майна, що передане в оренду по договору від 03.12.1990 з проханням підписати угоду та визначити кандидатуру робітників для включення в склад комісії по інвентаризації та оцінки вартості цілісного майнового комплексу.
Орендне підприємство «Приморський завод будівельних матеріалів» листом від 03 липня 2001 року (вих. №51/1) повідомило позивача про те, що у зв'язку із відсутністю грошових коштів підприємство не має можливості забезпечити проведення аудиторської перевірки, а також компенсувати вартість оборотних коштів, що передані в оренду, з урахуванням інфляції.
Фонд майна АР Крим, в свою чергу, листом від 08 серпня 2001 року (вих. №08-18/5240) повідомило відповідача про те, що Фонд майна АР Крим є бюджетною організацією та в кошторисі витрат коштів на оплату аудиторських перевірок підприємств не передбачено.
У зв'язку із невиконанням Орендним підприємством «Приморський завод будівельних матеріалів» вимог Фонду майна АР Крим щодо повернення орендодавцю орендованого майна, Фонд майна АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» про повернення цілісного майнового комплексу.
Рішенням господарського суду АР Крим від 11 грудня 2001 року по справі №2-8/11268-2001 позовні вимоги Фонду майна АР Крим задоволені; зобов'язано Орендне підприємство «Приморський завод будівельних матеріалів» повернути цілісний майновий комплекс Приморського заводу будівельних матеріалів, що розташований за адресою: Ленінський район, с. Бондаренково Фонду майна АР Крим; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Пунктом 6 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 N01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» зазначене, що чинне законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння майном, якщо інше не буде встановлено арбітражним судом (стаття 49 Закону України «Про власність», станом на момент припинення дії договору оренди).
Розглядаючи позови про витребування власником свого майна, арбітражні суди повинні враховувати таке.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про власність», (станом на момент припинення дії договору оренди, в редакції закону від 28.02.1995) власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, і юридична особа, за якою майно закріплене на праві повного господарського відання або оперативного управління.
Відповідачем у справі виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.
Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Позов про витребування майна, поданий до особи, у незаконному володінні якої це майно раніше перебувало, але у якої воно на момент розгляду справи в арбітражному суді відсутнє, не може бути задоволений, що, однак, не виключає можливості стягнення з цієї особи шкоди, заподіяної нею майну під час перебування останнього у її незаконному володінні.
На момент звернення Фонду майна АР Крим до господарського суду АР Крим з позовом до Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» про повернення цілісного майнового комплексу орендоване майно існувало в натурі.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що рішення господарського суду АР Крим від 11 грудня 2001 року по справі №2-8/11268-2001 відповідачем не виконане, цілісний майновий комплекс Приморського заводу будівельних матеріалів, що розташований за адресою: Ленінський район, с. Бондаренково Фонду майна АР Крим не повернений.
В результаті дослідження майна, що належить АР Крим та переданий по договору оренди від 03.12.90 цілісного майнового комплексу Приморського заводу будівельних матеріалів, що розташований за адресою: Ленінський район, с. Бондаренково членами комісії, яка утворена наказом Фонду майна АР Крим від 09.11.2010 №360, виявлено, що на території Багеровської ділянки мається будівля клуба, в незадовільному стані, інші будівлі зруйновані повністю. Обладнання, прилади, транспорт та господарський інвентар відсутній. На території Камиш-Бурунського цеху мається будівля побутового корпусу, що знаходиться в незадовільному стані, інші будівлі зруйновані повністю. Обладнання, прилади, транспорт та господарський інвентар відсутній.
За результатами дослідження майна цілісного майнового комплексу Приморського заводу будівельних матеріалів 10 липня 2010 року складений акт.
Розмір збитків від розкрадання, недостачі, знищення майна, що належить АР Крим, переданого в оренду Орендному підприємству «Приморський завод будівельних матеріалів», відповідно розрахунку, що зроблений Фондом майна АР Крим станом на 30 листопада 2010 року складає 4 882 957, 76 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем рішення по справі №2-8/11268-2001 позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про відшкодування шкоди заподіяної державі внаслідок розкрадання, недостачі, знищення майна, що належить АР Крим, переданого в оренду Орендному підприємству «Приморський завод будівельних матеріалів».
У листі Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» зазначено, що об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Витребуване майно може належати і до категорії речей, що визначаються родовими ознаками (мірою, вагою тощо), але в такому разі має бути якимось чином індивідуалізоване (наприклад, цукор у мішках за певними цифровими або іншими характерними позначками). У разі загибелі індивідуально визначеного майна власник (законний володілець) може звернутися лише з вимогою про відшкодування збитків.
Таким чином, у наведеному випадку Фонд майна АР Крим мав право на захист своїх прав та інтересів двома шляхами, зокрема: шляхом витребування майна, якщо майно не зруйноване, або шляхом стягнення збитків, на випадок загибелі майна.
Отже, вимоги щодо одночасної вимоги як повернення майна так і відшкодування збитків неможливе.
Як вже було зазначено, рішенням господарського суду АР Крим від 11 грудня 2001 року по справі №2-8/11268-2001 зобов'язано Орендне підприємство «Приморський завод будівельних матеріалів» повернути цілісний майновий комплекс Приморського заводу будівельних матеріалів, що розташований за адресою: Ленінський район, с. Бондаренково Фонду майна АР Крим.
Зазначене рішення не було оскаржене та набуло законної сили.
Таким чином, позивач вже захистив свої права та інтереси обравши спосіб захисту шляхом зобов'язання Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» повернути орендоване майно, у зв'язку із чим вимоги щодо відшкодування збитків внаслідок загибелі майна є безпідставними та не можуть бути задоволені.
Невиконання рішення суду по справі №2-8/11268-2001 не тягне за собою право вимоги позивача на відшкодування збитків.
Також, в процесі розгляду справи стало відоме що в провадженні господарського суду АР Крим знаходиться справа №5002-6/10653-2006 за заявою Керченської міжрайонної податкової інспекції до боржника Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» про визнання останнього банкрутом.
Постановою господарського суду АР Крим від 03 жовтня 2007 року по справі №5002-6/10653-2006 боржника - Орендне підприємство «Приморський завод будівельних матеріалів» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура.
Наказом Фонду майна АР Крим від 09 листопада 2010 року №360 щодо включення до реєстру вимог кредиторів підприємства боржника наказано: створити комісію для обстеження майна, що належить АР Крим, яке було передане в оренду Орендному підприємству «Приморський завод будівельних матеріалів» за договором від 03.12.1990 цілісного майнового комплексу Приморський завод будівельних матеріалів, розташованого за адресою: Ленінський район, с. Бондаренково, що підлягає поверненню на виконання рішення господарського суду АР Крим від 11.12.2001 по справі №2-8/11268-2001, з метою його включення у реєстр кредиторів підприємства боржника.
Наказом Фонду майна АР Крим від 02 березня 2011 року №93 затверджений акт обстеження майна, що належить АР Крим та переданий по договору оренди від 03.12.90 цілісного майнового комплексу Приморського заводу будівельних матеріалів, що розташований за адресою: Ленінський район, с. Бондаренково; зобов'язано юридичний відділ Фонду майна АР Крим направити на адресу ліквідатора Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» заяву про включення суми збитку в реєстр кредиторів Орендне підприємство «Приморський завод будівельних матеріалів».
Арбітражний керуючий, ліквідатор Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» І. Абрамов листом вих. №081 від 06 травня 2011 року сповістив Фонд майна АР Крим про те, що вимоги фонду щодо стягнення з орендного підприємства 4 882 957, 76 грн. не визнаються боржником і не можуть бути включені до реєстру кредиторів, оскільки, зокрема, ухвалою господарського суду АР Крим від 03 жовтня 2007 року по справі №5002-6/10653-2006 Орендне підприємство «Приморський завод будівельних матеріалів» було визнано банкрутом та введено процедуру - ліквідація підприємства. Оголошення про ліквідацію банкрута було надано у газеті «Урядовий кур'єр » від 23 жовтня 2007 року, №195.
Крім того, Арбітражний керуючий, ліквідатор Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» І. Абрамов листом вих. №081 від 06 травня 2011 року повідомив Фонд майна АР Крим про те, що ухвалою господарського суду АР Крим від 08 серпня 2007 року у справі №5002-6/10653-2006 затверджено реєстр кредиторів і пунктом 5 вказаної ухвали передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення терміна, який встановлений для їх подачі, або не заявлені взагалі, вважаються погашеними.
Так, відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.
Безпосередньо провадження у справах про банкрутство регулюється спеціальним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарським процесуальним кодексом.
Стаття 1 вказаного Закону дає поняття термінів, в тому числі боржника, суб'єкта банкрутства, кредитора, безспірні вимоги кредиторів, арбітражний керуючий та ряд інших термінів.
Зокрема, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» перед Фондом майна АР Крим, виникли до порушення провадження справи про банкрутства, отже Фонд майна АР Крим є конкурсним кредитором.
З метою однакового застосування положень вказаного Закону Президія Вищого господарського суду України 04.06.2004 надала господарським судам України Рекомендації № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з п. 8.13 вказаних Рекомендацій, зазначено, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.
Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.
Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.
Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Аналогічні роз'яснення міститься в Постанові Пленуму Верховного суду України від 18.12.09 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а саме оголошення про ліквідацію банкрута від 23 жовтня 2007 року, №195, не подав до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
В матеріалах справи взагалі відсутній доказ звернення позивача до господарського суду в рамках справи про банкрутство №5002-6/10653-2006 з письмовою заявою з вимогами до боржника.
З листа Арбітражного керуючого, ліквідатора Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» І. Абрамова (вих. №081 від 06 травня 2011 року) вбачається, що Фонд майна АР Крим звернувся з заявою про визнання грошових вимог саме до ліквідатора І. Абрамова, до заяви не були додані необхідні документи, в заяві не містились необхідні відомості про майно.
Крім того, в матеріалах справи є заява Фонду майна АР Крим про визнання грошових вимог (вих. №02/2062 від 10.10.2011), яка адресована арбітражному керуючому Салієву І.Е.
Однак, ухвалою господарського суду АР Крим від 01 листопада 2011 року у справі №2-6/10623-2006 повноваження ліквідатора Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» Салієва І.Е. припинено; ліквідатором Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» призначено арбітражного керуючого Абрамова І.Ю.
На час прийняття рішення по даній справі у суду відсутні відомості щодо розгляду заяви Фонду майна АР Крим про визнання грошових вимог (вих. №02/2062 від 10.10.2011) арбітражним керуючим Салієвим І.Е.
Наказ Фонду майна АР Крим №93, яким зобов'язано юридичний відділ Фонду майна АР Крим направити на адресу ліквідатора Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» заяву про включення суми збитку в реєстр кредиторів Орендне підприємство «Приморський завод будівельних матеріалів» датований 02 березня 2011 року; лист ліквідатора Орендного підприємства «Приморський завод будівельних матеріалів» І. Абрамова, датований травнем 2011 року, можливо зробити припущення, що перший раз фонд звернувся з заявою про визнання грошових вимог, також, у 2011 році, через 4 роки після опублікування оголошення про ліквідацію банкрута в газеті «Урядовий кур'єр».
Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Припис частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.
Як вже було зазначено, Фонд майна АР Крим є конкурсним кредитором, тому його вимоги до боржника, в силу припису ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважаються погашеними.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем під час розгляду даної справи не була доведена суду законність та обґрунтованість позовних вимог.
Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою позивачу в задоволені позову на наведених вище підставах, суд не вбачає необхідності щодо перевірки розрахунку суми позову зробленим позивачем, та методики її нарахування.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16 листопада 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського Кодексу України, суд -
вирішив:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.