Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121
Іменем України
08.11.2011Справа №5002-23/3963-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багульнік» (вул. Блюхера, буд. 11, кв. 18, м. Ялта, АР Крим, 98604; ідентифікаційний код 20710494)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика» (вул. Стаханівська, буд. 10, кв. 31, смт. Масандра, м. Ялта, АР Крим, 98650; ідентифікаційний код 32684538)
про стягнення 55974,81 грн.
Суддя Доброрез І.О.
Від позивача - ОСОБА_1, адвокат (посвідч. № 1362; ордер № 02/06 від 04.06.2011 р.); ОСОБА_2, представ. за довір. № 2 від 04.06.2011 р.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Багульнік» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика» грошових коштів у розмірі 55974,81 грн., що включають: 22392,00 грн. основного боргу, 27790,71 грн. індексу інфляції та 3 % річних, 4672,50 грн. пені, 1119,60 грн. штрафу. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, які включають витрати по оплаті державного мита, втрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на оплату послуг адвоката.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ «Галактика» взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 9/35-8 від 04.09.2008 р. в частині оплати виконаних позивачем у жовтні 2008 р. електромонтажних робіт по зовнішньому електрозабезпеченню об'єкта «Льодовий коток» будівля «Туалету» в Піонерському парку за адресою: м. Ялта, вул. Бірюкова, буд. 2, на суму 22392,00 грн. Разом з тим, позивачем заявлені до стягнення штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 5 % від суми боргу. Керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Багульнік» нараховані 3% річних та індекс інфляції.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.
04.10.2011 р. до канцелярії суду представником ТОВ «Багульнік» надана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми на розрахункових рахунках, що належать відповідачу, в межах ціни позову. В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає, що ТОВ «Галактика» намагається реалізувати своє нерухоме майно, у зв'язку з чим, неприйняття заходів до забезпечення позову можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, і приведе до неможливості захисту прав та інтересів ТОВ «Багульнік».
У судовому засіданні 31.10.2011р. оголошувалася перерва. Після перерви слухання справи було продовжено 08.11.2011р.
Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали заяву про забезпечення позову, якою просять накласти арешт на грошові суми на розрахункових рахунках, що належать відповідача, в межах ціни позову.
Представник відповідача у судові засідання 29.09.2011р., 13.10.2011р. та 08.11.2011р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз. 3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, суд
Встановив :
04 вересня 2008 року між ТОВ «Багульнік» (Підрядник) та ТОВ «Галактика» (Замовник) був укладений договір підряду №9/35-8, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу відповідно до умов цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.
Згідно п.2.1 за цим договором виконанню підлягають наступні види робіт: електромонтажні роботи по зовнішньому електрозабезпеченню об'єкта «Льодовий коток» будівля «Туалету» в Піонерському парку, за адресою: м. Ялта, Бірюкова, 2.
Відповідно до п. 6.1 договору, Замовник зобов'язався на протязі 3-х банківських діб з моменту підписання даного договору знести аванс в розмірі 100% виконаних робіт, згідно рахунку, та на протязі 3-х банківських діб з моменту підписання акту здачі-приймання робіт Замовник здійснює остаточний розрахунок з Підрядником.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що вартість робіт за даним договором складає 22392,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 6.2 договору встановлений вид розрахунків: перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.
Згідно п.6.2 договору Замовник зобов'язаний повідомити Підрядника про проведення платежів протягом 2-х діб.
Пунктом 12.3 договору передбачений обов'язок Замовника прийняти у встановленому порядку та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п.11.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його повного виконання, але у будь-якому разі, до 04 вересня 2009 року.
30.04.2009р. відповідач підписав акт виконаних робіт форми КБ-2в за жовтень 2008 року на суму 22392,00 грн., однак вартість виконаних позивачем електромонтажних робіт на вказану суму не оплатив.
17 серпня 2010 року відповідачем було отримано претензію позивача, про погашення суми боргу у розмірі 22392,00 грн., згідно виставленого рахунку за №СФ-14/8-10 від 04 серпня 2010 року на суму 22392,00 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов'язання за договором, що підтверджено підписаним сторонами актом здачі-приймання виконаних підрядних робіт.
Проте, у порушення умов договору відповідач розрахунок за виконані роботи не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 22392,00грн.
Таким чином сума основного боргу складає 22392,00грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, штраф є неустойка, який стягується одноразово від суми невиконаного зобов'язання, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Відповідно до п.12.5 договору, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом дії даного договору винна сторона сплачує штраф в розмірі 5% від суми.
Нарахований позивачем штраф у розмірі 1119,60 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
У стягненні пені 4672,50грн. суд у позові відмовляє на підставі наступного.
Згідно п.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).
Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Пунктом 3 Роз'яснення передбачено, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача також 27790,71 грн. індексу інфляції та 3 % річних (у т.ч. 26447,19 грн. інфляційних втрат та 1343,52грн. 3% річних) за період з серпня 2009р. по липень 2011р., однак їхній розрахунок здійснений невірно, оскільки у суму інфляційних втрат включена сума основного боргу відповідача.
Інфляційні втрати підлягають стягненню виходячи з наступного розрахунку: 22392,00 х 118,11% : 100 - 22392,00 = 4055,19грн.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 4055,19грн. інфляційних втрат, у стягненні 22392,00грн. інфляційних втрат суд у позові відмовляє.
3% річних нараховуються наступним чином: 22392,00/365 х 729 дн. х 3 :100% = 1341,68грн., тобто у стягненні 1,84грн. суд відмовляє. Підлягає стягненню з відповідача 1341,68грн. 3% річних.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ «Багульнік» про забезпечення позову з огляду на наступне.
Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає як один із заходів забезпечення позову, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Дії господарського суду по забезпеченню позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки у разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів інших фізичних та юридичних осіб.
Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Позивач не довів необхідності накладення арешту на грошові кошти у зв'язку із намаганням відповідача реалізувати нерухоме майно. При цьому суд зазначає, що позивач просить стягнути з відповідача саме грошові кошти, а не звернути стягнення на майно, яке може бути відчужене.
Відтак, позивачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, не доведено необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу.
Тому суд, з огляду на вищевикладене, вважає вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багульнік» про забезпечення позову необґрунтованою та відмовляє у її задоволенні.
Судові витрати покладаються на сторони згідно ст.49 ГПК України.
В судовому засіданні 08.11.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 14.11.2011р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика» (вул. Стаханівська, буд. 10, кв. 31, смт. Масандра, м. Ялта, АР Крим, 98650; р/р 26001310063301 в ФАБ «Південний» в м.Ялта, ідентифікаційний код 32684538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багульнік» (вул. Блюхера, буд. 11, кв. 18, м. Ялта, АР Крим, 98604; р/р 26001054902109 в КРУ КБ «Приватбанк», МФО 384436, ідентифікаційний код 20710494) 22392,00 грн. основного боргу, 1119,60 грн. штрафу, 4055,19грн. інфляційних втрат, 1341,68грн. 3% річних, 289,09грн. державного мита, 121,88грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 1077,33грн. витрат на оплату послуг адвоката.
3. В частині позовних вимог про стягнення 4672,50 грн. пені, 22392,00грн. інфляційних втрат та 1,84грн. 3% річних у позові відмовити.
4. У забезпеченні позову відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.