Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. < поле для ввода - № кабинета >
Іменем України
14.11.2011Справа №5002-9/4634-2011
За позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго", (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а)
До Кримського республіканського підприємства "Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва "Кримкомунпроект", (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 1А)
Про стягнення 149 242,98 грн.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1, ю/к., дов. пост. від 13.01.2010 року.
Від відповідача - ОСОБА_2, пред-к, дов. пост. № 385 від 17.10.2011 року.
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 149 242,98 грн. заборгованості, у тому числі 135325,61 грн. основного боргу, 2312,96 грн. 3% річних, 1175,29 грн. інфляційних збитків, а також 1492,43 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач у судовому засіданні повністю підтримав позивні вимоги.
Від відповідача надійшло клопотання від 14.11.2011р.про зменшення позивних вимог у частині стягнення пені. Крім того, відповідач просить надати розстрочення погашення заборгованості на 6 місяців.
Позивач проти даного клопотання заперечує.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
03.03.2005р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (постачальник) і Кримським республіканським підприємством "Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва "Кримкомунпроект" (споживач) був укладений|ув'язнений| договір на відпустку теплової енергії № 499.
У відповідності до даного договору позивач брав на себе зобов'язання забезпечувати відповідача теплової енергією, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати її вартість, відповідно до умов договору.
Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за споживану теплову енергію проводяться у грошовій або іншої, незабороненої діючим законодавством, формі згідно встановленим постачальником тарифам, відносно від груп споживачів у строк до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.
Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, однак, відповідач в порушення умов договору не провів оплату за відпуск теплової енергії своєчасно і не повністю за період з 01.01.2011р по 30.04.2011р. у сумі 135325,61грн.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку
Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.
У судому засіданні представник відповідача підтвердив наявність боргу у сумі 135325,61грн.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 135325,61грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням|з врахуванням| встановленого|установленого| індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків|процентів| не встановлений|установлений| договором або законом.
Позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення 3% річних за період з 25.02.2011р. по 25.10.2011 р. у сумі 2312,96грн. підлягають задоволенню.
Позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення індексу інфляції за період з 25.02.2011р. по 31.10.2011 р. у сумі 1175,29 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10429,12 грн. пені за період з 25.02.2011р. по 25.10.2011 р.(згідно розрахунку позивача)
Пунктом 7.2.3 договору сторони передбачили, що відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими засобами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачене, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який оплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 10014,70 грн., оскільки позивачем при розрахунку пені була допущена арифметична помилка.
Відповідачем був наданий суду розрахунок суми пені, з якого убачається, що розмір пені складає 9851,66грн. Однак, при розрахунку пені відповідачем невірно ухваляється період стягнення пені, треба було ухвалити період стягнення пені конкретно по кожному рахунку(щомісячно), а не знаходити зі загальної суми боргу, що утворився на 26.02.11р.
Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до суми 9851,66грн., а також про надання розстрочки на 6 місяців судом залишене без задоволення, оскільки дане клопотання відповідачем документальне не обґрунтоване.
Відповідач не залишений права відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України обґрунтував заяву про надання розстрочки виконання рішення звернутися до суду з заявою про надання розстрочки.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні 14.11.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 15.11.2011 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва "Кримкомунпроект", (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 1А, рр 2600931490001 в КД «Укрсоцбанк», МФО 324010 ЄДРПОУ 05463963) на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго", (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, р/р 260363001770 в філії ФКРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь МФО 324805 ЄДРПОУ 03358593) 135325,61 грн. основного боргу, 2312,96 грн. 3% річних, 1175,29 грн. інфляційних збитків, 10014,70 грн. пені, 1488,29 грн. держмита, 235,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
3. В іншої частині позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.