Справа № 2-5823/11
"31" жовтня 2011 р. м. Севастополь
Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:
Головуючого, судді: О.Д.Опанасюка
при секретарі: М.Р.Рудюк
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
27.09.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що їх сім'я фактично розпалася у січні 2011 року, сумісне життя подружжя не склалося внаслідок відсутності взаєморозуміння. Від шлюбу мають двох дітей, один з яких є неповнолітнім: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спору щодо проживання дітей, майнового спору сторони не мають.
31.10.2011 року до суду надійшли заяви позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2, відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, а відповідачка - визнає позовні вимоги про розірвання шлюбу. У наданих до суду заявах сторони по справі просять суд розглянути справу у їх відсутності.
Суд, на підставі ст.169 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, з урахуванням того, що сторони подали до суду заяви з проханням розглянути справу у їх відсутності, виразивши свою думку щодо позовних вимог, і з урахуванням того, що немає необхідності заслуховувати їх особисті пояснення.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає вимоги позивача обґрунтованими та законними, і які підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд встановив, що 23.07.1983 року у Відділі запису актів громадянського стану Севастопольського міськвиконкому був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, актовий запис № 1518 від 23.07.1983 року (а.с.5).
Від шлюбу подружжя має двох дітей, один з яких є неповнолітнім: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Фактично шлюб між сторонами на розпався у січні 2011 року, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливо.
Майнового спору, спору щодо проживання і виховання їх неповнолітньої дитини сторони на даний час не мають.
Суд, враховуючи інтереси сторін, їх неповнолітньої дитини, вважає необхідним шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати, тому що ця вимога відповідає дійсній волі сторін, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечить їх інтересам, і інтересам їх дітей.
Суд вважає недоцільним прийняти заходи щодо примирення подружжя, відповідно до вимог ст.111 СК України, оскільки ні позивач, ні відповідачка не мають наміру зберегти шлюб. Суд при цьому враховує роз'яснення ВСУ у Постанові Пленуму від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з якими суд застосовує заходи примирення у випадку відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін ( абз.2 п.10 Постанови). А відповідно до наданих до суду заяв, подружжя не мають наміру і не бажають зберегти шлюб, і заперечують щодо примирення.
Позивач не просив стягнути судові витрати.
Керуючись ст. ст.104-105, 110-113 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10,11, 60, 79, 88, 169, 208- 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 23.07.1983 року у Відділі запису актів громадянського стану Севастопольського міськвиконкому ( актовий запис № 1518 від 23.07.1983 року).
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Гагарінський районний суд м. Севастополя у порядку, передбаченому ст. ст. 292, 294 ЦПК України.
Суддя: