справа № 2-1871/2011
іменем України
“15”листопада 2011 р. Балаклавський районний суд м. Севастополя
у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
за участю секретаря - Іванової В.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
за участю відповідача - ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,
Встановив
27 квітня 2011 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувала, що в період браку нею та відповідачем придбано майно, а саме квартиру № 11, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Посилаючись на викладене, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаної квартири.
Представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та підтримав позов, просив суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, так як визнання відповідачем пред'явленого позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК Україні, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами було зареєстровано 17 липня 1993 року (а.с. 7).
13 січня 2011 року рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с. 6).
Сторонам на праві приватної власності належіть майно, а саме квартира № 11, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Вказане рухоме та нерухоме майно було придбане сторонами під час шлюбу, тобто воно належить їм на праві загальної спільної власності.
Таким чином, суд приходить до висновку, про обґрунтованість вимог позивача щодо розподілу спірного майна у рівних частках.
Суд вважає, що виділ в натурі частки, що належіть кожному зі співвласників, зі спільного майна можливий, оскільки при виділі не втрачається цільове призначення спірного майна. Кожен з учасників має певні правомочності стосовно належної йому частки та відповідно до цього може вимагати виділу своєї частки.
Встановлені судом обставині і визначені відповідно до них правовідносини, якими обґрунтовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи: паспортом позивача; договором купівлі-продажу квартири.
Суд враховував юридичну рівність усіх учасників відносин їх вільне волевиявлення, а також майнову самостійність об'єктів права власності та керувався принципами справедливості, добросовісності і розумності.
Керуючись ст.ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -
Вирішив
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 по 1\2 частині за кожним.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Севастополя через Балаклавський районний суд м. Севастополя.
Суддя