права № 2-1725/2011
іменем України
“11”листопада 2011 р. Балаклавський районний суд м. Севастополя
у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
за участю секретаря -Іванової В.В.
за участю позивача -ОСОБА_1
за участю відповідача -ОСОБА_2
за участю представників -ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6 про визнання квартири загальною сумісною власністю подружжя, -
Встановив:
Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, просила визнати квартиру АДРЕСА_1 загальною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1, та визнати за нею право власності на 1/2 цієї квартири.
В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що 03.03.1998 року ОСОБА_7 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1. 16.10.1999 року він зареєстрував із позивачкою шлюб. Оскільки придбана ОСОБА_7 до шлюбу квартира потребувала ремонту, він та позивачка самотужки зробили цей ремонт, благоустроїли її, у зв'язку із чим вона значно збільшилась у своїй вартості. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер, а позивачка вважає, що вона має право на ? зазначеної квартири відповідно до ст.62 Сімейного кодексу України, оскільки саме через її трудові та грошові затрати вартість квартири значно збільшилась. У зв'язку із даними обставинами у спадкоємців виник спір відносно даної квартири, і позивачка звернулась до суду.
Представник відповідачів, та відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги у судовому засіданні не визнали. В обґрунтування своїх заперечень пояснили, що відповідачки були доньками померлого ОСОБА_7 За життя їх батько, ОСОБА_7, був рефмеханіком, працював на великих суднах та постійно ходив у закордонні рейси. З 31.12.1993 року перебував у шлюбі із їхньою матір'ю ОСОБА_8, однак 24.07.1997 року вони розірвали шлюб. 24.02.1998 року, після чергового рейсу їх батько придбав собі однокімнатну квартиру, яку у подальшому 03.03.1998 року обміняв вже на спірну однокімнатну квартиру, яка була у придатному для проживання стані. Однак з метою оновлення, косметичний ремонт усе ж таки ОСОБА_7 зробив за власні грошові кошти, які він також привіз з рейсу. Із ОСОБА_1 він був знайомий, але лише 16.10.1999 року, вже після того, як квартира була придбана, та в ній був зроблений ремонт, він одружився на позивачці, яка працювала вчителем. Будь-яких фінансових затрат вона нести не могла, оскільки її заробітна платня була незначною, а її трудові затрати не могли значно збільшити у вартості квартиру. У зв'язку із цим відповідачка та її представник, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд знаходить позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.02.1998 року ОСОБА_7 придбав у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. 03.03.1998 року зазначену квартиру за договором міни він обміняв на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором міни (а.с. 4).
16.10.1999 року він зареєстрував із ОСОБА_1 шлюб, відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу (а.с. 6), від якого 11.06.2002 року у них народився син, ОСОБА_1, згідно зі свідоцтвом про народження (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 5), у результаті чого відкрилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1. За життя спадкодавцем заповіт не складався.
Спадкоємцями зазначеної квартири за законом є матір померлого - ОСОБА_6, дружина -ОСОБА_1, та діти -ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_5. Матір померлого, ОСОБА_6, відмовилась від спадщини на користь свого онука та сина померлого, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю якого є позивачка.
При вирішенні спору щодо визнання права власності на квартиру, придбану у 1998 році і про її поділ, правовий режим цього майна й правовідносини сторін із приводу нього мають регулюватися Кодексом про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року, та не можуть регулюватись Сімейним кодексом України, що набрав чинності 01.01.2004 року.
Відповідно до ч.2, 3 ст.13 КпШС України права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Згідно із ст. 24, ст. 25 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.6 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 15.06.1973 року «Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю України», яка втратила чинність, проте була чинною на момент укладення договору міни, відповідно до ст.22 КпШС України, спільною сумісною власністю подружжя є лише майно, нажите ними під час шлюбу. Майно, яке належало подружжю до укладення шлюбу, а також одержане ними під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем спірну квартиру придбано до укладення шлюбу 16.10.1999 року, набуте майно не є спільною сумісною власністю подружжя у силу вимог ст.24 КпШС України.
Згідно з вимогами ч.1, 4 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи позивачки відносно суттєвого збільшення у вартості спірної квартири внаслідок безпосередньо її грошових та трудових затрат, і як наслідок визнання за нею права на ? цієї квартири, суд вважає недоведеними, оскільки вони не підтверджуються жодними належними доказами.
Позивачем не надано жодних документів, з яких би вбачалось, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 до шлюбу велось спільне господарство, сумісно придбавались будівельні матеріали та здійснювались ремонтні роботи, та які б підтверджували доводи позивача саме про значне збільшення вартості квартири у період до 16.10.1999 року.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 лише підтвердили той факт, що позивачка дійсно допомагала робити ремонт, клеїла шпалери, фарбувала підлогу, віконні рами, оскільки вони із ОСОБА_7 збирались проживати у цій квартирі після одруження.
Однак доводи ОСОБА_1 щодо виконаних безпосередньо нею ремонтних робіт у вигляді клеєння шпалер, фарбування підлоги, віконних рам, фарбування батарей не дають суду підстав зробити висновок про значне збільшення квартири у своїй вартості на підставі ст.25 КпШС України.
Крім того, сам факт проведення зазначених ремонтних робіт без належних та допустимих доказів не дають можливості суду й визначити ступінь участі працею й коштами у проведеному ремонті саме позивачки, та зробити відповідний висновок відносно істотного збільшення цінності спірної квартири відносно її початкової вартості.
Таким чином, враховуючи, що суду не надано належних та допустимих доказів відносно того, що квартира збільшилась у вартості за рахунок праці та коштів саме ОСОБА_1 у період до реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 16.10.1999 року, у суду немає вагомих підстав для задоволення позову та визнання за позивачкою права власності на половину зазначеного майна.
Керуючись ст.ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6 про визнання квартири загальною сумісною власністю подружжя - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Севастополя через Балаклавський районний суд м. Севастополя.
Суддя