"08" листопада 2011 р.Справа № 3/17-2690-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.
Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.
за участю представників сторін в судових засіданнях від 03.11.2011р. та 08.11.2011р.:
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1., довіреність від 28.09.2011р.;
від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2., довіреність №03/08 від 03.08.2011р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком -Одеса»
на рішення господарського суду Одеської області
від 21 вересня 2011 року
по справі № 3/17-2690-2011
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком -Одеса»
до відповідача: Приватного підприємства «Рент Едвантідж Кампані»
про визнання недійсними частин договору суборенди
та за зустрічним позовом: Приватного підприємства «Рент Едвантідж Кампані»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком -Одеса»
про стягнення неустойки у розмірі 130258,88 грн., штрафу в сумі 14124,61 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 03.11.2011р., оголошено перерву до 08.11.2011р..
В судовому засіданні 08.11.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2011р. по справі №3/17-2690-2011 (суддя Д'яченко Т.Г.) у задоволенні первісного позову ТОВ «Марком-Одеса»до ПП «Рент Едвантідж Кампані»про визнання недійсними частин договору суборенди відмовлено, при цьому задоволено позов ПП «Рент Кдвантідж Кампані»до ТОВ «Марком-Одеса»про стягнення неустойки у розмірі 130258,88 грн. та штрафу у сумі 14124,61 грн. : стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним неустойки у розмірі 130258,88 грн. та штрафу у сумі 14124,61 грн., 1443,83 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, посилаючись на те, що 16.08.2007р. між ПП «Рент Едвантідж Кампані»та ТОВ «Марком-Одеса»укладено договір суборенди нерухомого майна, згідно якого орендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування майно у вигляді не житлового приміщення 3-го поверху №3 -бутік, загальною площею 88,9 кв. м, що розташоване в торгівельному центрі за адресою: м. Одеса, вул. С. Варламова, 28. 14.05.2009р. між ПП «Рент Едвантідж Кампані»та ТОВ «Марком-Одеса»укладено договір про внесення змін до договору суборенди нерухомого майна від 16.08.2007р., згідно з п. 1.1.1 якого з 01.04.2009р. по 01.07.2009р. розмір суборендної плати становив 10952,48 грн. на місяць за все суборендоване приміщення (з ПДВ), що в грошовому еквіваленті зобов'язання становило 1422,40 доларів США, за курсом НБУ на момент підписання цього договору, а починаючи з 01.07.2009р. суборендар повинен був сплачувати місячну суборендну плату в розмірі, встановленому в п.3.2 договору суборенди в повному обсязі. 15.10.2009р. між ПП «Рент Едвантідж Кампані»та ТОВ «Марком-Одеса»укладено договір про внесення змін до договору суборенди нерухомого майна від 16.08.2007р., згідно п. 1.1.1 якого з 01.10.2009р. по 01.01.2010р. розмір суборендної плати становить 19938,49 грн. на місяць за все суборендоване приміщення (з ПДВ), що в грошовому еквіваленті зобов'язання становить 2489,20 доларів США, за курсом НБУ на момент підписання цього договору, а починаючи з 01.01.2010р. суборендар повинен був сплачувати місячну суборендну плату в розмірі, встановленому в п.3.2 Договору суборенди в повному обсязі. Положенням п. п. 7.4.2, 7.5 договору суборенди нерухомого майна від 16.08.2007р. передбачалось, що орендар має право в односторонньому порядку розірвати договір, зокрема, якщо суборендар заборгував сплату суборендної плати, комунальних послуг або інших платежів більш ніж 3 календарних місяці, у випадках припинення договору з підстав, зазначених у п. 7.4.2, договір припиняється через 10 календарних днів після надання відповідної вимоги орендодавцем, за умови, що суборендар не виправив допущене ним порушення протягом цього строку. Відповідно до даних розрахунку позивача та наданих суду пояснень, відповідач за зустрічним позовом неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати суборендної плати, сплати вартості комунальних послуг, інших платежів у порядку та розмірах, встановлених умовами договору, у зв'язку з чим, станом на 25.01.2011р. за ТОВ «Марком-Одеса»рахувалась заборгованість за період з серпня 2009 року по січень 2011року на загальну суму 536603,41 грн., у зв'язку з чим 25.01.2011р. ПП «Рент Едвантідж Кампані»звернулось до ТОВ «Марком-Одеса»з письмовим повідомленням за вих. № 6 в порядку п. 7.5 договору, у якому повідомило про наявну заборгованість у сумі 536603,41 грн. та про одностороннє розірвання договору та про необхідність у 10 денний строк повернути суборендоване приміщення. Як встановлено судом, в рамках господарської справи №30-28/49-10-1200 господарським судом Одеської області задоволені позовні вимоги ПП «Рент Едвантідж Кампані»до ТОВ «Марком-Одеса»про стягнення заборгованості по суборендній плати у сумі 477232,72 грн., заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 7719,63 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання та обслуговування торгівельного центру та на заходи рекламного характеру у сумі 52347,83 грн., пені у сумі 83114,50 грн., 3% річних у сумі 28989,51 грн., інфляційних у сумі 45175,75 грн., яка виникла станом на 01.03.2011р.. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Марком-Одеса»не згодне з порядком розрахування розміру суборендної плати, визначеної сторонами договору у положеннях п. 3.2, п. 3.5 договору, положеннях п. 1.1.1 договорів про внесення змін до договору суборенди, оскільки, застосування грошового еквівалента та вираження грошових зобов'язань у іноземній валюті доларах США не відповідає положенням діючого законодавства України, у зв'язку з чим вважає, що оспорювані первісним позивачем положення договору, в редакції договорів про внесення змін до договору суборенди, повинні бути визнані недійсними. Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону, проте ст.ст. 524, 533 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Проаналізувавши оспорювані положення п. 3.2, п. 3.5 договору, положення п. 1.1.1 договорів про внесення змін до договору суборенди, суд дійшов висновку, що умови вказаних положень не суперечать матеріальному праву України, що не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання їх недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги ТОВ «Марком-Одеса» є неправомірними та задоволенню судом не підлягають. В свою чергу ПП «Рент Едвантідж Кампані»у зв'язку з неповерненням ТОВ «Марком-Одеса»суборендованого приміщення протягом встановленого строку після одностороннього розірвання договору, нараховано ТОВ «Марком-Одеса»неустойку суборенди відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 130258,88 грн. та штраф на підставі п. 5.5 договору у розмірі 14124,61 грн.. Згідно з даних розрахунку позивача за зустрічним позовом та письмових пояснень, з урахуванням того, що лист-повідомлення про одностороннє розірвання договору був одержаний ТОВ «Марком-Одеса»28.01.2011р. (що, вбачається з листа у відповідь суборендаря від 28.01.2011р.) та визначеного п.7.5 договору 10-ти денного терміну, протягом якого суборендар міг виправити ситуацію та сплатити заборгованість, договір слід вважати розірваним саме з 07.02.2011р., у зв'язку з чим, обов'язок у ТОВ «Марком-Одеса»повернути суборендоване приміщення повинен був бути виконаний у строк до 12.02.2011р.. Суд, перевіривши розрахунок ПП «Рент Едвантідж Кампані»щодо сплати ТОВ «Марком-Одеса»неустойки у розмірі 130258,88 грн. та штрафу у сумі 14124,61 грн., визнав його таким, що відповідає обставинам справи, положенням укладеного між сторонами договору та вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ «Марком-Одеса»з апеляційною скаргою, в якій позивач за первісним позовом просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов ТОВ «Марком-Одеса»задовольнити, а у задоволенні позову ПП «Рент Едвантідж Кампані»відмовити, мотивуючи це тим, що господарським судом не враховано умов договору суборенди від 16.08.2007р., зокрема п.п. 3.2 , 3.5, 3.6, 3.10 щодо розміру суборендної плати, розміру відшкодування експлуатаційних витрат та витрат на утримання та обслуговування торгівельного комплексу, можливості збільшення орендної плати за вимогою орендодавця та порядку внесення змін до договір щодо розміру орендної плати. З лютого 2010 року між сторонами договору суборенди виник спір щодо правильності нарахування заборгованості, враховуючи посилання орендодавця на курс національної валюти -гривні до долара США, встановлений НБУ. Зважаючи на наявні та узгоджені сторонами умови договору суборенди, а також договорів про внесення змін до договору суборенди, суборендар повинен був сплачувати суборендну плату у встановленому договорами про внесення змін до договору суборенди розмірі без врахування курсу долару до гривні на момент оплати. Відтак, ПП «Рент Едвантідж Кампані»неправомірно використовувало посилання на курс гривні до долара США, встановлений НБУ на момент оплати, та абсолютно безпідставно нараховувались суми до сплати за суборенду приміщення згідно договору суборенди. Також, ТОВ «Марком-Одеса»вважає, що умовами договору суборенди, договорів про внесення змін до договору суборенди передбачений розмір орендної плати, що містить у своїй складовій доларовий еквівалент, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України та ст. 198 Господарського кодексу України, що відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсними частини договору суборенди від 16.08.2007р. та частини договорів про внесення змін до договору суборенди нерухомого майна від 14.05.2009р. та від 15.10.2009р., що стосуються неправомірного посилання на курс НБУ щодо еквіваленту грошових зобов'язань, виражених у іноземній валюті -доларах США, а саме визнати недійсним та скасувати п. 3.5 договору суборенди нерухомого майна від 16.08.2007р. повністю.
26.10.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПП «Рент Едвантідж Кампані»надійшли заперечення на апеляційну скаргу ТОВ «Марком-Одеса», в яких відповідач за первісним позовом просило рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу позивача за первісним позовом -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ «Марком-Одеса», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 26.07.2006р. між ТОВ «Таврія -В»(орендодавець) та ПП «РентЕдвантідж Кампані»(орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передав належне йому майно на праві власності, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) майно у вигляді приміщень нежитлової будівлі торгівельного центру, загальною площею 23473,5 кв. м, що розташоване в торгівельному центрі за адресою: м. Одеса, вул. Сергія Варламова, 28.
16.08.2007р. між ПП «Рент Едвантідж Кампані»(орендодавець) та ТОВ «Марком-Одеса»(суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування майно у вигляді нежитлового приміщення 3-го поверху №3 -бутік, загальною площею 88,9 кв. м, що розташоване в торгівельному центрі за адресою: м. Одеса, вул. С. Варламова, 28.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що вступ орендаря у право користування приміщенням настає з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.5 договору сторони визначили, що за суборенду приміщення суборендар зобов'язався щомісяця не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється платіж, сплачувати орендодавцю суборендну плату у розмірі, визначеному згідно з п. 3.2 договору, розмір суборендної плати за суборендоване приміщення, яку суборендар повинен сплачувати орендодавцю, а саме 17957,80 грн. на місяць за все суборендоване приміщення, в т.ч. ПДВ, що в грошовому еквіваленті зобов'язання становить 3556 долари США, за курсом НБУ на момент підписання договору; суми суборендної плати та платежів, передбачених розділом 3 цього договору та визначених в еквіваленті грошового зобов'язання в доларах США, сплачуються на користь орендодавця в національній валюті України по курсу НБУ гривні до долара США, що діє на момент оплати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.
Положенням п. 7.4.2 договору суборенди нерухомого майна передбачалось, що орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, зокрема, якщо суборендар заборгував сплату суборендної плати, комунальних послуг або інших платежів більш ніж 3 календарних місяці.
Відповідно до п. 7.5 договору суборенди нерухомого майна у випадках припинення договору з підстав, зазначених у п. 7.4.2, договір припиняється через 10 календарних днів після надання відповідної вимоги орендодавцем, за умови, що суборендар не виправив допущене ним порушення протягом цього строку.
Як свідчать матеріали справи, 16.08.2007р. орендодавцем фактично передано нежитлове приміщення 3-го поверху № 3 -бутік, загальною площею 88,9 кв. м, що розташоване в торгівельному центрі за адресою: м. Одеса, вул. С. Варламова, 28, у користування суборендаря, що підтверджується копією відповідного акту приймання-передачі (арк. спр. 69 т. І).
14.05.2009р. між ПП «Рент Едвантідж Кампані»та ТОВ «Марком-Одеса»укладено договір про внесення змін до договору суборенди нерухомого майна від 16.08.2007р., яким сторони встановили з 01.04.2009р. по 01.07.2009р. розмір суборендної плати 10952,48 грн. на місяць за все суборендоване приміщення (з ПДВ), що в грошовому еквіваленті зобов'язання становило 1422,40 доларів США, за курсом НБУ на момент підписання цього договору, починаючи з 01.07.2009р. суборендар повинен був сплачувати місячну суборендну плату в розмірі, встановленому в п.3.2 договору суборенди в повному обсязі .
15.10.2009р. між ПП «Рент Едвантідж Кампані»та ТОВ «Марком-Одеса»укладено договір про внесення змін до договору суборенди нерухомого майна від 16.08.2007р., відповідно до п. 1.1.1 якого з 01.10.2009р. по 01.01.2010р. розмір суборендної плати становив 19938,49 грн. на місяць за все суборендоване приміщення (з ПДВ), що в грошовому еквіваленті зобов'язання становило 2489,20 доларів США, за курсом НБУ на момент підписання цього договору, починаючи з 01.01.2010р. суборендар повинен був сплачувати місячну суборендну плату в розмірі, встановленому в п. 3.2 договору суборенди в повному обсязі.
Як свідчать матеріали справи, у 2010 році між сторонами за договором суборенди виник спір у зв'язку з неналежним виконанням суборендарем обов'язків за договором щодо належної сплати суборендної плати, вартості комунальних послуг, інших платежів у порядку та розмірах, встановлених умовами договору, у зв'язку з чим, станом на 25.01.2011р. за ТОВ «Марком-Одеса»рахувалась заборгованість перед ПП «Рент Едвантідж Кампані» на загальну суму 536603,41 грн..
На підставі наведеного, 25.01.2011р. ПП «Рент Едвантідж Кампані»звернулось до ТОВ «Марком-Одеса»з письмовим повідомленням за вих. № 6 в порядку п. 7.5 договору, в якому повідомило про наявну заборгованість у сумі 536603,41 грн., як наслідок, про одностороннє розірвання договору та про необхідність у 10 денний строк повернути суборендоване приміщення.
Листом у відповідь від 28.01.2011р. ТОВ «Марком-Одеса»повідомило орендодавця про безпідставність його вимог, та просило надати відповідні докази наявної заборгованості.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2011р. по справі №30-28/49-10-1200 задоволено позовні вимоги ПП «Рент Едвантідж Кампані»до ТОВ «Марком-Одеса»про стягнення заборгованості та стягнуто з ТОВ «Марком-Одеса»заборгованість по суборендній плати у сумі 477232,72 грн., заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 7719,63 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання та обслуговування торгівельного центру та на заходи рекламного характеру у сумі 52347,83 грн., пені у сумі 83114,50 грн., 3% річних у сумі 28989,51 грн., інфляційних втрат у сумі 45175,75 грн., яка виникла станом на 01.03.2011р. Рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2011р. набрало законної сили.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Марком-Одеса»суборендоване приміщення не повернуло та заборгованість не сплатило.
Незгода суборендаря з порядком розрахування розміру суборендної плати, визначеної сторонами договору у положеннях п. 3.2, п. 3.5 договору, положеннях п. 1.1.1 договорів про внесення змін до договору суборенди, стала підставою для звернення ТОВ «Марком -Одеса»до господарського суду Одеської області з позовом до ПП «Рент Едвантідж Кампані»про визнання недійсними частин договору суборенди нерухомого майна (п. п. 3.2, 3.5 договору) та п.п. 1.1.1 договорів про внесення змін до договору суборенди нерухомого майна від 14.05.2009р. та 15.10.2009р..
Під час розгляду справи в господарському суді Одеської області ПП «Рент Едвантідж Кампані»звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «Марком-Одеса»про стягнення неустойки та штрафу.
Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір суборенди нежитлових приміщень.
За ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 285 Господарського кодексу України орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
За ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди, орендна плата встановлюється у грошовій формі, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Аналогічні положення містяться й у главі 58 Цивільного кодексу України, що регулює правовідносини найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 628 та ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ТОВ «Марком-Одеса»у позові вказувало на те, що п. п. 3.2 та 3.5 договору та п. 1.1.1 договорів про внесення змін до договору суборенди не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме ст. 198 Господарського кодексу України та ст. ст.524, 533 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Так, ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові визначено, що зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
За ст. 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні, при цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Так, відповідно до п. 3.1 договору за суборенду приміщення суборендар зобов'язався щомісяця не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється платіж, сплачувати орендодавцю суборендну плату у розмірі, визначеному п. 3.2 договору.
В силу вимог п. 3.2 договору сторонами погоджено наступний розмір суборендної плати за суборендоване приміщення, яку суборендар повинен сплачувати орендодавцю, а саме 17957,80 грн. на місяць за все суборендоване приміщення, в т.ч. ПДВ, що в грошовому еквіваленті зобов'язання становить 3556 долари США, за курсом НБУ на момент підписання договору.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що суми суборендної плати та платежів, передбачених ст. 3 цього договору та визначених в еквіваленті грошового зобов'язання в доларах США, сплачуються на користь орендодавця в національній валюті України по курсу НБУ гривні до долара США, що діє на момент оплати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.
Пунктами 1.1.1 договорів про внесення змін до договору суборенди сторони встановили розміри суборендної плати та грошові еквіваленти розміру суборендної плати, за курсом НБУ на момент підписання цього договору.
Таким чином, вищенаведені положення діючого законодавства України не позбавляють учасників зобов'язань визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а встановлені у вказаних нормативних актах обмеження стосуються тільки здійснення господарських операцій у іноземній валюті, зазначення -вираження грошових зобов'язань у грошовій одиниці іноземних держав.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вказані вище частини цієї статті встановлюють, що: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства(ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).
Обґрунтовуючи підставу недійсності правочину, ТОВ «Марком-Одеса»вказувало на те, що п. п. 3.2 та 3.5 договору та 1.1.1 договорів про внесення змін до договору суборенди не відповідають вимогам чинного законодавства.
Проаналізувавши оспорювані положення п. 3.2, п. 3.5 договору, положення п. 1.1.1 договорів про внесення змін до договору суборенди, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що умови вказаних положень не суперечать чинному законодавству, що не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання їх недійсними, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги ТОВ «Марком-Одеса» є неправомірними та задоволенню судом не підлягають.
Щодо зустрічних позовних вимог ПП «Рент Едвантідж Кампані»про стягнення штрафу та неустойки слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2.10 договору суборенди приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акту про його фактичне повернення, фактичне повернення приміщення із суборенди суборендар зобов'язаний здійснити в строк не пізніше 5 календарних днів з моменту припинення дії договору.
Пунктом 5.5 договору суборенди передбачено, що у випадку порушення строків повернення приміщення, встановлених п. 2.10 договору, суборендар зобов'язаний сплатити орендодавцю додатково до суми суборендної плати за цей період також штраф у розмірі 50% від суми місячної суборендної плати.
Згідно з наданим розрахунком ПП «Рент Едвантідж Кампані»та письмових пояснень, з урахуванням того, що лист-повідомлення про одностороннє розірвання договору одержаний ТОВ «Марком-Одеса»28.01.2011р. (що, вбачається з листа у відповідь суборендаря від 28.01.2011р.) та визначеного п.7.5 договору суборенди 10-ти денного терміну, протягом якого суборендар міг виправити ситуацію та сплатити заборгованість, договір слід вважати розірваним саме з 07.02.2011р., у зв'язку з чим, обов'язок у ТОВ «Марком-Одеса»повернути суборендоване приміщення повинен був бути виконаний у строк до 12.02.2011р., між тим, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Марком-Одеса» суборендовае приміщення за актом приймання-передачі у строк до 12.02.2011р. не передало.
У зв'язку з неповерненням ТОВ «Марком-Одеса»у порядку п. 2.10 договору приміщення орендодавцю, ПП «Рент Едвантідж Кампані»розраховано штраф у розмірі 50% від суми місячної суборендної плати, який становить 14124,61 грн..
Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не сплачує орендну плату вже протягом трьох місяців поспіль, та договір оренди вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди.
Як встановлено у п. 7.4.2 договору суборенди нерухомого майна від 16.08.2007р., орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, зокрема, якщо суборендар заборгував сплату суборендної плати, комунальних послуг або інших платежів більш ніж 3 календарних місяці.
За п. 7.5 договору суборенди нерухомого майна від 16.08.2007р. у випадках припинення договору з підстав, зазначених у п. 7.4.2, договір припиняється через 10 календарних днів після надання відповідної вимоги орендодавцем, за умови, що суборендар не виправив допущене ним порушення протягом цього строку.
Приймаючи до уваги невнесення ТОВ «Марком-Одеса»суборендної плати протягом більш ніж трьох місяців поспіль, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та встановлено рішенням господарського суду Одеської області 07.06.2011р. у справі №30-28/49-10-1200. яке набрало законної сили, господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності у ПП «Рент Едвантідж Кампані»законних підстав для розірвання договору.
Як свідчать матеріали справи, лист-повідомлення про одностороннє розірвання договору одержаний ТОВ «Марком-Одеса»28.01.2011р. (що, вбачається з листа у відповідь суборендаря від 28.01.2011р.), проте у строк, визначений п.7.5 договору ( 10-ти денний термін), суборендар заборгованість не сплатив, за таких обставин, договір розірваний орендодавцем з 07.02.2011р..
Положеннями ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За умовами п. 2.10 договору приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акту про його фактичне повернення, фактичне повернення приміщення із суборенди суборендар зобов'язаний був здійснити у строк не пізніше 5 календарних днів з моменту припинення дії договору.
Згідно з п. 5.5 договору у випадку порушення строків повернення приміщення, встановлених п. 2.10 договору, суборендар зобов'язаний сплатити орендодавцю додатково до суми суборендної плати за цей період також штраф у розмірі 50% від суми місячної суборендної плати.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, обов'язок у ТОВ «Марком-Одеса»повернути суборендоване приміщення виник з 12.02.2011р., однак суборендар у строк та у порядку, визначених у договорі, свого обов'язку щодо повернення суборендованого майна не виконав, у зв'язку з чим орендодавцем було нараховано штраф у розмірі 14124,61 грн..
Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок штрафу, який складений позивачем за зустрічним позовом, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом правомірно задоволено позовну вимогу ПП «Рент Едвантідж Кампані»про стягнення з ТОВ «Марком-Одеса»штрафу у сумі 14124,61 грн..
Крім цього, в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України ПП «Рент Едвантідж Кампані»розраховано неустойку за період з 12.02.2011р. по 22.04.2011р. у розмірі подвійної суборендної плати за період неправомірного володіння суборендованим майном у розмірі 130258,88 грн..
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вищевстановлено матеріалами справи, обов'язок у ТОВ «Марком-Одеса»повернути суборендоване приміщення виник з 12.02.2011р., однак суборендар у строк та у порядку, визначених у договорі свого обов'язку не виконав.
Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок неустойки, який складений позивачем за зустрічним позовом, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом правомірно задоволено позовну вимогу ПП «Рент Едвантідж Кампані»про стягнення з ТОВ «Марком-Одеса»неустойки у сумі 130258,88 грн..
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Марком-Одеса»слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2011р. по справі №3/17-2690-2011- без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2011р. по справі №3/17-2690-2011 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Стягнути з ТОВ «Марком-Одеса»до Державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп..
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 14.11.2011р..
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Лавренюк О.Т.