73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
07.11.2011 Справа № 5024/1746/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" м. Херсон
до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 м. Херсон
про зобов'язання укласти договір
за участю начальника Херсонського територіального представництва НКРЕ Рижкова О.Т.
та представників сторін:
від позивача -уповноважена особа Чернишова В.Г.
від відповідача - ОСОБА_1
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" (позивач) звернулося з позовом, яким просить зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 укласти пункт 10.3 договору від 01.07.2011року № 1-5272КТ на розподіл природного газу та підписати додаток № 3 до договору від 01.07.2011року № 1-5272КТ в редакції позивача.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в порушення п.4 ст.179 ГК України додаток № 3 до договору (який є додатком до пункту 10.3 договору) не конкретизує зміст Типового договору, а суттєво змінює його. Він зазначає, що ним було надіслано запит до Херсонського територіального представництва НКРЕ з проханням повідомити, чи є законною вимога позивача про укладення додатку № 3, у відповідь на який отримано листи № 30-21-24/319 від 01.08.2011року та № 30-21-24/376 від 13.09.2011року, в яких Херсонське територіальне представництво НКРЕ зазначило, що зміни, внесені позивачем у договір, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд неодноразово зобов'язував сторони узгодити розбіжності за спірними пунктами додаткової угоди №3, надавши протокол узгодження, однак зазначені вимоги суду сторонами не виконані, оскільки відповідач посилається на те, що зазначена додаткова угода в цілому суперечить Типовому договору, яким взагалі такого додатку під назвою «Додаткові умови транспортування газу ГРМ та його облік»не передбачено. За посиланням відповідача зазначені в додатку №3 питання можливо визначити шляхом укладення трьохстороньої Технічної угоди.
Ухвалою суду від 29.09.2011року розгляд справи відкладався. Цією ж ухвалою суд відповідно до ст. 30 ГПК України визнав необхідним участь в засіданні спеціалістів Національної комісії регулювання електроенергетики України в Херсонській області для надання письмових та усних пояснень щодо відповідності додатку № 3 до договору від 01.07.2011року № 1-5272КТ на розподіл природного газу змісту Типового договору на розподіл природного газу та нормативним документам, оскільки зміст додатку №3 потребує спеціальних знань.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін та присутнього в засіданні суду начальника Херсонського територіального представництва НКРЕ, суд -
При зверненні з позовом, позивач посилався на те, що при укладенні з відповідачем договору №1-5272КГ від 01.07.2011року між ним та відповідачем виникли розбіжності щодо пункту 10.3 договору, яким, серед іншого, передбачено і додаток №3 до договору. Зазначений додаток відповідач повернув непідписаним з протоколом розбіжностей, яким пропонує виключити з пункту 10.3 договору додаток №3.
Не погоджуючись з відповідачем, позивач посилається на те, що дійсно договір на розподіл природного газу є Типовим, затвердженим постановою НКРЕ від 31.03.2011року №469, тому відповідно до п.4 ст. 179 Господарського Кодексу України сторони не можуть відступити від змісту Типового договору, але за змістом додаткової угоди №3 позивач не відступає від умов Типового договору, а лише конкретизує ці умови.
Розглядаючи переддоговірний спір, який виник між сторонами при підписанні договору на розподіл природного газу №1-5272КГ від 01.07.2011року, суд виходить із наступного.
Статтею 187 Господарського Кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону розглядаються судом.
Укладення договору на розподіл природного газу є обов'язковим, тому зазначений спір підлягає розгляду господарським судом.
Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Отримавши від позивача договір №1-5272КГ від 01.07.2011року, відповідач 15.08.2011року повернув зазначений договір позивачу з протоколом розбіжностей по пункту 10.3, запропонувавши виключити з пункту 10.3 додаток №3.
Договір з протоколом розбіжностей отримано позивачем 17.08.2011року, що підтверджується вхідним номером позивача на зазначеному листі. Спір ним передано до суду 06.09.2011року, тобто в межах 20-денного строку, встановленого ч.5 ст. 181 ГК України, тому він підлягає розгляду по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При цьому, відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів у разі наявності Типового договору, сторони визначають зміст договору саме на основі такого Типового договору і не можуть відступити від змісту Типового договору, оскільки Типові умови договору є обов'язковими для сторін і не підлягають зміні ними.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №469 від 31.03.2011року (далі - НКРЕ), яка погоджена головою Антимонопольного комітету України, та першим заступником голови, головою ліквідаційної комісії Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, затверджено Типовий договір на розподіл природного газу.
Таким чином, згідно з ч.4 ст. 179 ГК України сторони при підписані договору не можуть відступити від змісту Типового договору, оскільки Типові умови договору є обов'язковими для них і не підлягають зміні ними.
Позивач надав до матеріалів справи лист № 08/31-1081 від 21.10.2011року та усні пояснення в засіданні суду в яких обґрунтовує кожен пункт додатку № 3 та посилається на те, що він не відступає від Типового договору, а конкретизує, доповнює його. Він також посилається на те, що пункт 10.3 Типового договору визначає наявність додатків, але не зазначає їх кількість.
При дослідженні в засіданні суду за участю сторін та спеціаліста НКРЕ кожного із 21 пунктів додатку №3, було встановлено, що за змістом Типового договору ним передбачено додатки №1 та №2, які є невід'ємною частиною договору та зазначаються як додатки до конкретних пунктів договору. На додаток №3 взагалі відсутні посилання в будь-якому пункті Типового договору, тому додаток № 3 не відповідає самому змісту Типового договору.
Крім того, додаток №3 має назву «Додаткові умови транспортування газу ГРМ та його облік», що свідчить що уже самою назвою додатку визначено, що це додаткові умови до договору, що також суперечить ч.4 ст.179 ГК України.
Майже усі пункти додатку №3 не відповідають та прямо суперечать змісту не тільки Типового договору та іншим актам цивільного законодавства, але й суті господарських правовідносин між сторонами.
Так, пунктом 1 обмежуються права відповідача щодо вільного волевиявлення при укладенні договору надання послуг з транспортування природного газу, оскільки відповідно до цього пункту він обмежений укладенням договору лише з двома транспортуючими організаціями, що суперечить статті 627 ЦК України щодо свободи договору та виборі контрагента і не відповідає вимогам розумності та справедливості.
Пункти 3.1 та 11 додатку №3 передбачають вимоги щодо передачі погодинного споживання природного газу та подачі документів у випадку встановлення обчислювачів та коректорів. Однак, зазначені питання необхідно вирішувати з урахуванням Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005року.
Пункти 4, 5, 7 спірного додатку передбачають порядок обмеження та припинення постачання природного газу. При цьому пунктом 4 передбачено право позивача через 6 годин після попередження відповідача примусово обмежити або припинити транспортування газу. Зазначений пункт не відповідає пункту 2.6 Правил постачання природного газу, яким зазначено інший термін попередження про припинення постачання. Пункт 7 взагалі суперечить пункту 7.1 Типового договору та не відповідає договору №1-5272КГ, а підпункти 1-4, 7 зазначеного пункту пов'язані із реалізацією прав газопостачального підприємства, а не газорозподільного.
Не обґрунтовано належними нормативними документами позивачем і редакцію пунктів 8 та 10 додатку №3, До того ж пункт 10 потребує в будь-якому випадку уточнення щодо покладання обов'язків оплати за проведення позачергових перевірок за умови відсутності висновку невідповідності метрологічним характеристикам.
Пунктом №13 до спірного додатку передбачено визначення обсягу про- транспортованого відповідачу та відібраного ним газу за проектною номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання із розрахунку цілодобової роботи за розрахунковий період, що не відповідає пункту 5.13 Правил обліку природного газу під час його транспортування.
Пункт 15 передбачає відшкодування відповідачем збитків у разі не допуску представника газорозподільного підприємства на об'єкти зазначені в договорі для здійснення контролю за відбором і обліком газу. Але зазначений пункт не відповідає загальним нормам матеріального права щодо відшкодування збитків, оскільки в цьому випадку сам факт недопуску не спричиняє ніяких збитків газорозподільному підприємству.
Пункт 18 додаткової угоди щодо зміни тарифу на транспортування газу без укладення додаткової угоди не відповідає нормам ч.1 ст. 651 ЦК України а також пункту 10.2 договору № 1-5272КГ, яким передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформляються письмовою угодою, підписаною уповноваженими представниками сторін.
Не відповідає вимогам Цивільного Кодексу України та Господарського Кодексу України і передбачена пунктом 20 спірного додатку штрафна санкція в розмірі 8% у разі витоку газу або несанкціонованого підключення до вузла обліку. Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, коли розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, але такої згоди між сторонами не досягнуто.
До того ж, відповідно до пункту 3.3 Типового договору порядок обліку, обмеження (припинення) транспортування газу, а також доступу представників газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу може регулюватися трьохстороньою Технічною угодою між газорозподільним підприємством, постачальником газу та споживачем.
Присутній в засіданні суду представник НКРЕ пояснив, що більшість пунктів додатку №3 , в тому числі пункти 6, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 згідно з пунктом 3.3 Типового договору належить оформити трьохсторонньою Технічною угодою. Проти зазначеної пропозиції не заперечував і відповідач.
Посилання позивача на те, що він погоджується на виключення деяких пунктів із додатку №3 судом відхиляється, оскільки відповідач не погоджується із додатком №3 в цілому. До того ж судом розгляд справи неодноразово відкладався і було запропоновано сторонам узгодити зміст додатку №3, однак сторони до згоди не дійшли.
Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного Кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Однак, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін цих актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З викладених норм Цивільного Кодексу України вбачається, що сторони в договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені в положеннях актів цивільного законодавства, а також відступити від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах цивільного законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Така заборона передбачена частиною 4 статті 179 ЦК України, якою передбачено, що укладаючи договір на підставі Типового договору, сторони не можуть відступити від змісту Типового договору, Але мають право конкретизувати його.
Під час розгляду спору судом встановлено, що запропонований позивачем додаток №3 до пункту 10.3 договору не тільки не відповідає змісту Типового договору та іншим актам цивільного законодавства, але і суті відносин між сторонами.
На підставі вищезазначеного, враховуючи те, що додаток №3 не передбачений ні Типовим договором, ні іншими нормативними документами, сторони згоди щодо його укладення не досягли, правові підстави для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача укласти договір №1-5272КГ від 01.07.2011року в редакції позивача, з урахуванням пункту 10.3 договору, яким передбачено додаток № 3 відсутні.
Таким чином позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позовних вимог про спонукання укладення пункту 10.3 договору від 01.07.2011року №1-5272КГ з урахуванням додатку № 3 до договору в редакції позивача відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 11.11.2011р.