Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7750/11
вх. № 7750/11
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 04.05.2011р.;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства фірми "Юкон Агро", с.Наталине Красноградського району Харківської області,
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Харків,
про стягнення 60350,00 грн.
Приватне підприємство фірма "Юкон Агро", с.Наталине Красноградського району Харківської області, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Харків, заборгованості за отриманий товар в розмірі 60350,00 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
У позовній заяві позивачем також заявлено клопотання про накладення арешту в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України на грошові кошти відповідача в межах заявленої суми позову.
До початку судового засідання, призначеного на 27.10.2011р., представник позивача подав через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи з фіксацією судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі, з відображенням в ньому інформації відповідно до ст. 81-1 ч. 2 ГПК України.
Клопотання представника позивача було задоволено судом та долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні, яке відбулося 27.10.2011р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному розмірі.
Відповідач у судове засідання не з'явився; витребувані судом документи не надав; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
11.04.2011р. позивачем було відпущено відповідачу 12 000 кг борошна вищого ґатунку на загальну суму 40 200 грн.та виставлено рахунок - фактуру № 135 від 11.04.2011р. Вказаний товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується накладною № 135 від 11.04.2011р., довіреністю на отримання ТМЦ ЯПП № 275575 від 11.04.2011р. та товарно -транспортною накладною від 11.04.2011р.
Відповідач свої зобов'язання виконав частково та здійснив часткову оплату товару, про що свідчить банківська виписка з рахунку позивача від 14.07.2011року, за якою відповідач здійснив часткову оплату товару згідно рахунку - фактури № 135 від 11.04.2011р., у розмірі 10000 грн. та банківська виписка з рахунку позивача від 29.07.2011року, за якою відповідач здійснив часткову оплату товару згідно рахунку - фактури № 135 від 11.04.2011р. у розмірі 10 000 грн.
Таким чином у відповідача виникла прострочена заборгованість з оплати отриманого товару, згідно рахунку - фактури № 135 від 11.04.2011р., у розмірі 20200грн.
12.04.2011р. позивачем було відпущено 12 000 кг борошна вищого ґатунку на загальну суму 40200 грн. та виставлено рахунок - фактура № 139 від 12.04.2011р. Вказаний товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується накладною № 139 від 12.04.2011р., довіреністю на отримання ТМЦ ЯПП № 275576 від 12.04.2011р. та товарно - транспортною накладною від 12.04.2011р.
Відповідач свої зобов'язання зі сплати товару, згідно рахунку - фактури № 139 від 12.04.2011р.
Загальна сума заборгованості за отриманий товар, згідно накладних № 139 від 12.04.2011р. та № 135 від 11.04.2011р. становить 60350 грн.
Проте, така поставка товару відбулася не в межах виконання договору оскільки, вищевказані накладні не містять посилання на будь-який договір.
Тобто, між сторонами фактично було укладено окремі договори купівлі-продажу відповідно до кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України слугує відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов'язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було -то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію та отримані послуги у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.
Позивачем було надіслано відповідачу вимогу про виконання зобов'язання 31.08.2011 року, проте сума заборгованості у розмірі 60350грн., за накладними № 139 від 12.04.2011р. та № 135 від 11.04.2011р., відповідачем не сплачена.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно вищеперелічиних накладних та виконання робіт, недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 60350грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, заявлену у позовній заяві, суд відмовляє у її задоволенні в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення, здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.
З матеріалів справи та заяви про забезпечення позову не вбачається обставин на підтердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню повністю, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 603,50грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 206, 208, 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61060, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Приватного підприємства фірма "Юкон Агро" (63343, Харківська обл., Красноградський р-н, с. Наталине, вул. Радянська, 73, код ЄДРПОУ 34236955, р/р 26003030423001 в ПАТ "Банк Кіпру" м. Харків, МФО 320940) суму основного боргу в розмірі 60350грн., 603,50грн. державного мита та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 01 листопада 2011 року.