"10" листопада 2011 р. Справа № 5016/3292/2011(8/161)
За позовом Вознесенського міжрайонного природоохоронного прокурора в
інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській
області,
54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134,
до відповідача Державного підприємства “Вознесенське лісове господарство”,
56500, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Мар'їна
роща, 3,
про стягнення коштів у сумі 34205 грн. 60 коп.
Суддя Гриньова -Новицька Т.В.
Представники:
Від позивача -ОСОБА_1., дов. № 02/188 від 25.01.2011р.
Від відповідача -ОСОБА_2., дов. № 1321 від 26.10.2011р.
У судовому засіданні бере участь прокурор Брезіцький В.С.
Суть спору: Вознесенським міжрайонним природоохоронним прокурором пред'явлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області (далі -позивач) про стягнення з Державного підприємства “Вознесенське лісове господарство” (далі -відповідач) 34205 грн. 60 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування.
01.11.2011р. у судовому засіданні оголошено перерву; 10.11.2011р. судове засідання поновлено.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову; посилається на те, що розрахунок збитків здійснювався позивачем за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика) в редакції від 08.08.2011р. При цьому відповідач вказує на те, що названа Методика має дві редакції, від 20.07.2009р. та від 08.08.2011р. Відповідач вважає, що оскільки самовільний забір води лісничим Щербанівського лісництва ОСОБА_3 не призвів до забруднення водних об'єктів або до забруднення поверхневих та підземних вод, то підстави для задоволення позову відсутні.
Прокурор та позивач позовні вимоги підтримують і наполягають на задоволені позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд, -
встановив:
Перевіркою дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, вчиненої позивачем у серпні 2010 року, встановлено, що відповідно до наказу директора ДП “Вознесенське ЛГ” від 09.05.2006р. № 91 водонапірну вежу та насосну станцію, розміщену в с. Щербані, тимчасово законсервовано у зв'язку з недоцільністю використання.
Під час перевірки, проведеної 13.08.2010р. встановлено, що лісничим Щербанівського лісництва ОСОБА_3 самовільно, без відома керівництва ДП “Вознесенське ЛГ”, з квітня 2010 року розконсервовано свердловину та проводиться забір води як для потреб Щербанівського лісництва так і для потреб громадян с. Щербані та суб'єктів господарювання, що є порушенням вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. Факт зазначеного порушення встановлений Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.08.2010р., складеним позивачем за участю юрисконсульта ДП “Вознесенське ЛГ ” -ОСОБА_2
Відповідно до довідки, наданої ДП “Вознесенське ЛГ”, в такий спосіб видобуто 715,6 м.куб води. Розмір збитків, заподіяних державі, становить 34205 грн. 60 коп. Обчислення розміру збитків за період з квітня по вересень 2010 року проведено позивачем 14.09.2010р. на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. за № 767/16783 (пункт 9.1) в редакції, що була чинною на момент порушення вимог природоохоронного законодавства. Обчислений позивачем розмір збитків наведений на а. с. 5.
Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Згідно з приписами ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та висловлені представником відповідача у судовому засіданні, судом відхиляються, при цьому суд виходить з такого:
Методика спрямована на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, і розроблена відповідно до Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Згідно з п. 1.2. Методики в редакції від 20.07.2009р., що була чинною на момент порушення вимог природоохоронного законодавства, остання встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:
забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини,продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;
забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;
та обумовлені:
самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;
забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Відповідно до п. 1.3. Методики, остання встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).
Згідно з п. 1.4. Методики вона застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.
Пунктом 1.6. Методики визначено, що вона не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок:
порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
порушення правил експлуатації та режимів роботи водогосподарських споруд та пристроїв, а також пошкодження цих споруд;
самовільного проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
самовільного каптажу джерел;
руйнування природного стану русел річок, струмків і водостоків.
З огляду на викладене, заперечення відповідача є безпідставними, оскільки вищенаведений пункт 1.6 Методики містить перелік випадків, в яких вона не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі, до якого не включене самовільне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем 14.09.2010р. цілком правомірно обчислено розмір збитків за період з квітня по вересень 2010 року на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. за № 767/16783.
За таких обставин, враховуючи, що станом на день розгляду спору збитки в сумі 34205 грн. 60 коп. відповідачем не відшкодовані, а вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на чинному законодавстві, відповідачем не спростовані, суд приходить до висновку про їх задоволення.
На підставі ст. 111 Водного кодексу України, ст. 1172 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Вознесенське лісове господарство” (56500, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, вул. Мар'їна Роща, 3; ідентифікаційний код 00992556):
- на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134; ідентифікаційний код 34949459) збитки, заподіяні внаслідок самовільного водокористування в сумі 34205 (тридцять чотири тисячі двісті п'ять) грн. 60 коп.;
- в доход державного бюджету України, Банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; рахунок 31213206700002, ЄДРПОУ 23626096; назва одержувача УДК у м. Миколаєві; код платежу 22030001; призначення платежу: Судовий збір, код 03499980, п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір”, судовий збір у розмірі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено “15” листопада 2011 року
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька