01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"15" листопада 2011 р. Справа № 23/142-11
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельд», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди», м. Боярка
про стягнення 44973,01 грн.
секретар судового засідання Бердило І.П.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. (довіреність б/н від 29 вересня 2011 року);
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вельд»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»(далі - відповідач) про стягнення 44973,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №ВТ0011/09 від 27 лютого 2009 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 40412,72 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3051,78 грн., 3% річних в розмірі 590,68 грн. та інфляційні втрати в розмірі 917,83 грн.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 7 жовтня 2011 року та призначено справу до розгляду на 25 жовтня 2011 року.
У судовому засіданні 25 жовтня 2011 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15 листопада 2011 року.
Присутній у судовому засіданні 25 жовтня 2011 року представник відповідача проти позову не заперечував, проте, письмового відзиву на позовну заяву не подав.
15 листопада 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вельд»(за договором -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»(за договором -покупець) 27 лютого 2009 року укладено договір за №ВТ0011/09.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти (передавати у власність покупця) згідно замовлення та накладних продукцію, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названу продукцію та оплачувати її.
Згідно пункту 3.1 договору приймання товару щодо кількості проводиться за вагою чи кількістю одиниць товару, вказаних у накладних.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна, асортимент та кількість поставленої продукції міститься у видаткових накладних.
Пунктом 4.5 договору встановлено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються у безготівковій формі. Покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару (по факту тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.
Відповідно до пункту 4.6 договору загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору згідно з накладними постачальника.
Згідно пункту 5.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від простроченої суми коштів.
Пунктом 7.1 договору (в редакції додаткової угоди від 27 лютого 2010 року) встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №В0000009121 від 22 лютого 2011 року, №В0000009229 від 10 березня 2011 року, №В00000092821 від 11 березня 2011 року та №В0000009957 від 12 травня 2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні, на загальну суму 59412,72 грн. Факт приймання товару за видатковими накладними уповноваженою особою відповідача підтверджується підписом особи, уповноваженої на отримання товару, на видаткових накладних.
В матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається, що відповідач на виконання умов договору перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 19000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Присутній у судовому засіданні 25 жовтня 2011 року представник відповідача проти позову не заперечував, проте, письмового відзиву на позовну заяву не подав.
Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар у повному обсязі. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 40412,72 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 3051,78 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 590,68 грн. та інфляційних втрат у сумі 917,83 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, провулок Сосновий, 2, код 33330650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельд»(01001, м. Київ, вул. Городецького, 11Б, код 31606857) -40412 (сорок тисяч чотириста дванадцять) грн. 72 коп. заборгованості, 3051 (три тисячі п'ятдесят одна) грн. 78 коп. пені, 590 (п'ятсот дев'яносто) грн. 68 коп. 3% річних, 917 (дев'ятсот сімнадцять) грн. 83 коп. інфляційних втрат та судові витрати: 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 75 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СуддяД.Г. Заєць