01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" жовтня 2011 р. Справа № 8/117-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Гермес», ідентифікаційний код: 19380560, місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10,
до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-агро», ідентифікаційний код: 33159257, місцезнаходження: 09853, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Хмелівка,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився;
від відповідача: директор товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-агро»Гасюк В.Г., який діє на підставі Статуту, -
товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Гермес»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-агро»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 06.05.2010 року за №167 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 77458,88 грн. (сімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 88 коп.).
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору від 06.05.2010 року за №167 не здійснив оплату поставленого Позивачем товару, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 77458,88 грн. (сімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень 88 коп.), з якої основний борг у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), пеня у сумі 4756,45 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 45 коп.), штраф у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), інфляційні нарахування у сумі 2641,83 грн. (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 83 коп.), три проценти річних у сумі 920,60 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 60 коп.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2011 року порушено провадження у справі №8/117-11 та призначено останню до розгляду на 06.09.2011 року.
06.09.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, вимоги ухвали суду від 15.08.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 06.09.2011 року розгляд справи відкладено на 20.09.2011 року.
20.09.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 15.08.2011 року та від 06.09.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 20.09.2011 року відмовлено в задоволенні заяви Позивача про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення заборони на відчуження Відповідачем рухомого та нерухомого майна, в зв'язку з тим, що Позивачем не доведено суду неможливості виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Ухвалою суду від 20.09.2011 року розгляд справи відкладено на 11.10.2011 року.
11.10.2011 року в судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвал суду від 15.08.2011 року, від 06.09.2011 року та від 20.09.2011 року, дав пояснення і в судовому засіданні надав суду копію платіжного доручення від 10.10.2011 року за №51, згідно якого Відповідач добровільно сплатив Позивачу основний борг за Договором у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), внаслідок чого просив суд провадження у справі в частині основного боргу за Договором припинити через відсутність спору, в зв'язку з чим за Відповідачем залишилась рахуватись заборгованість за Договором у вигляді пені у сумі 4756,45 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 45 коп.), штрафу у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2641,83 грн. (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 83 коп.), трьох процентів річних у сумі 920,60 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 60 коп.). Відповідач проти позовних вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних заперечував та в задоволенні останніх просив суд відмовити. В судовому засіданні 11.10.2011 року суд прийшов до висновку, що позиція Відповідача про потребу припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу за Договором у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), яка добровільно сплачена Відповідачем, обґрунтована та доведена, внаслідок чого провадження у справі в цій частині підлягає припиненню через відсутність предмету спору. Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. Ухвалою суду від 11.10.2011 року задоволено клопотання Відповідача про продовження строку вирішення спору та розгляд справи відкладено на 25.10.2011 року.
25.10.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконали. Ухвалою суду від 25.10.2011 року розгляд справи відкладено на 31.10.2011 року.
31.10.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданого пояснення Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 31.10.2011 року.
Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи надані Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Відповідача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
06.05.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір купівлі-продажу за №167 (далі за текстом: Договір).
За умовами п.п. 1.1., 1.2. Договору, Продавець (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (Відповідача) партію товару у вигляді Гумисолу у бочках, загальна вартість якого з врахуванням вартості тари становить 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), що йому належить, а Покупець зобов'язується цей товар прийняти й оплатити.
Відповідно до вимог п.п. 2.1., 2.2. Договору, товар, передбачений розділом 1 даного Договору, відвантажується за домовленістю сторін. Вид транспорту і базис передачі -транспортом за домовленістю.
Договір у п. 3.1. передбачає, що покупець проводить оплату за товар, зазначений у розділі 1 даного Договору: 10000,00 грн. -передоплата; 24570,00 грн. -відстрочка платежу 123 календарних дня; Кінцевий строк оплати 6 вересня 2010 року.
Згідно п.п. 3.2., 3.3. Договору, оплата проводиться шляхом перерахування коштів у терміни й у сумі, передбачених дійсним розділом, на розрахунковий рахунок .продавця, або шляхом внесення наявних коштів у касу продавця. Допускається змішана форма оплати. Датою оплати вважається день перерахування, а при внесенні в касу -день внесення суми платежу.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що на виконання вимог Договору 06.05.2010 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар у вигляді Гумисолу у бочках, загальна вартість якого з врахуванням вартості тари становить 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), що підтверджено видатковою накладною від 06.05.2010 року за №ГС0506/004 та довіреністю на отримання товару від 06.05.2010 року за № 2, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог п.п.1.1., 2.1., 2.2. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості проданих Позивачем товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем придбаних товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих видатковій накладній і довіреності на отримання товару, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткова накладна та довіреність на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом проданих Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.3. Договору не оплатив продані Позивачем товари, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 15.08.2011 року за Договором наявна заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.).
Позивач в порядку досудового врегулювання спору з дотриманням ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України направляв Позивачу претензію у вигляді листа від 05.02.2011 року з вимогою погасити заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), на яку Відповідач не відреагував, відповіді не надав та заборгованість станом на 15.08.2011 року в добровільному порядку не погасив.
За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 15.08.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товарів або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.
Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору купівлі-продажу товарів. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.
В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 15.08.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.
Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 15.08.2011 року складає 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.). Проте, Відповідач надав суду копію платіжного доручення від 10.10.2011 року за №51 в якості доказу добровільної сплати 10.10.2011 року Відповідачем основної заборгованості за Договором у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.).
За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.) підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, яка передбачає можливість припинення провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору, в зв'язку з тим, що Відповідачем під час розгляду справи зазначена сума основної заборгованості сплачена на користь Позивача в добровільному порядку.
Таким чином, станом на 31.10.2011 року за Відповідачем відсутня перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором в зв'язку з добровільною сплатою Відповідачем останньої.
Станом на 31.10.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.) погашена Відповідачем в добровільному порядку.
Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 4756,45 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 45 коп.), штраф у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), інфляційні нарахування у сумі 2641,83 грн. (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 83 коп.) та три проценти річних у сумі 920,60 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 60 коп.).
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Договір у п. 5.1. передбачає, що за порушення терміну оплати товару, передбаченого п. 3.1. Договору, Покупець (Відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 5.2. Договору, за відмовлення Покупця (Відповідача) оплатити товар, та за прострочення оплати понад 30 днів, останній сплачує на користь Продавця (Позивача) штраф у розмірі 100 % від вартості поставленого товару.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по несплаті поставленого Позивачем товару станом на 15.08.2011 року у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Позивач в суді не відмовлявся від своїх позовних вимог щодо нарахування та стягнення з Відповідача пені, штрафу, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
За розрахунком Позивача розмір пені становить 4756,45 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 45 коп.), розмір штрафу становить 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 2641,83 грн. (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 83 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 920,60 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 60 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.
Враховуючи несплату Відповідачем станом на 15.08.2011 року заборгованості за Договором, керуючись п.п.5.1., 5.2. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 4756,45 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 45 коп.), штрафу у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2641,83 грн. (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 83 коп.) та трьох процентів річних у сумі 920,60 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 60 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем за виключенням добровільної сплати основного боргу у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.).
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 06.05.2010 року за №167 станом на 31.10.2011 року складається з пені у сумі 4756,45 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 45 коп.), штрафу у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2641,83 грн. (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 83 коп.) та трьох процентів річних у сумі 920,60 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 60 коп.).
Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором товарів у вигляді пені у сумі 4756,45 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 45 коп.), штрафу у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2641,83 грн. (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 83 коп.) та трьох процентів річних у сумі 920,60 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 60 коп.).
Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості у вигляді пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у вигляді пені у сумі 4756,45 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 45 коп.), штрафу у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2641,83 грн. (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 83 коп.) та трьох процентів річних у сумі 920,60 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 60 коп.) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 775,00 грн. (сімсот сімдесят п'ять гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 775,00 грн. (сімсот сімдесят п'ять гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача, як сторони внаслідок неправильних дій якої виник спір, на користь Позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Провадження у справі № 8/117-11 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-агро», ідентифікаційний код: 33159257, місцезнаходження: 09853, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Хмелівка, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Гермес», ідентифікаційний код: 19380560, місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, основного боргу за Договором від 06.05.2010 року за №167 у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), - припинити.
2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Гермес», ідентифікаційний код: 19380560, місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-агро», ідентифікаційний код: 33159257, місцезнаходження: 09853, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Хмелівка, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, 3-х процентів річних та господарських витрат, - задовольнити повністю.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хмелівка-агро», ідентифікаційний код: 33159257, місцезнаходження: 09853, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Хмелівка, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Гермес», ідентифікаційний код: 19380560, місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, заборгованість за Договором від 06.05.2010 року за №167 у вигляді пені у сумі 4756,45 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 45 коп.), штрафу у сумі 34570,00 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2641,83 грн. (дві тисячі шістсот сорок одна гривня 83 коп.), трьох процентів річних у сумі 920,60 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 60 коп.), державне мито у сумі 775,00 грн. (сімсот сімдесят п'ять гривень 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 31.10.2011 року