01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"10" листопада 2011 р. Справа № 26/153-11
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства „Вест Лайн Дистриб'юшн”, м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Тетіїв про стягнення 26 328,73 грн. за участю представників позивача - ОСОБА_2., довіреність № 20/01/11 від 20.01.2011 року, відповідача -не з'явилися,
У вересні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 19 077,14 грн. основного боргу, 2 681,51 грн. пені, 1 907,71 грн. штрафу, 2 143,37 грн. інфляційної складової боргу, 519,00 грн. 3% річних, а загалом 26 328,73 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати переданого товару за договором купівлі-продажу № 572-А/10 від 21.07.2010 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.09.2011 року.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах суми 26 328,73 грн.
Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.
19.09.2011 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував.
У судовому засіданні 22.09.2011 року оголошувалася перерва на 13.10.2011 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 27.10.2011 року.
У судовому засіданні 27.10.2011 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2011 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 10.11.2011 року.
Через канцелярію суду 10.11.2011 року позивач надав письмові пояснення у справі.
Представник відповідача в судове засідання 10.11.2011 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.07.2010 року між Приватним підприємством „Вест Лайн Дистриб'юшн” (продавець) та Фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 572-А/10, за умовами якого продавець зобов'язується продати/передати у власність покупцю алкогольні та/або безалкогольні напої (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не вимагала його розірвання, договір вважається продовженим на один календарний рік, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 6.3 договору оплата за отриманий товар проводиться покупцем протягом одного календарного дня з моменту передачі товару, незалежно від того реалізував покупець товар чи ні.
На виконання умов договору 19.08.2010 року позивач передав відповідачу товар на суму 19 103,84 грн., що підтверджується товарно-транспортною видатковою накладною № 092736 від 19.08.2010 року та податковою накладною № 037822 від 19.08.2010 року.
Проте, відповідач отриманий на суму 19 103,84 грн. товар не оплатив, частину товару на суму 26,70 грн. повернув позивачу, що підтверджується актом до накладної № 092736, і мав заборгованість перед останнім у сумі 19 077,14 грн.
Однак, до порушення провадження у справі відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 5 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням №№ 203 від 31.08.2010 року, 204 від 03.09.2010 року, та частину основного боргу у розмірі 13 577,14 грн. сплачено після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 208 від 05.10.2010 року.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи сторонами підтверджено відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу № 572-А/10, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору, державне мито в частині стягнення 5 500,00 грн. покладається на позивача, а в частині стягнення 13 577,14 грн. покладається на відповідача.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати переданого товару за спірним договором, вимоги позивача про стягнення інфляційних сум та 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 55,35 грн. 3% річних та 393,74 грн. інфляційних сум, які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору.
В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних сум та 3% річних в позові слід відмовити.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до п. 8.2 договору за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів стягується штраф у розмірі 10% від суми боргу.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати переданого товару за спірним договором, вимоги позивача про стягнення пені та штрафу є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 285,99 грн. пені та 1 357,71 грн. штрафу, які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу в позові слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 10.10.2011 року у справі № 5010/774/2011-15/37, від 05.10.2011 року у справі № 5005/2149/2011.
Державне мито у сумі 156,70 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 140,46 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Вест Лайн Дистриб'юшн” (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, 45, код 31356305) 393 (триста дев'яносто три) грн. 74 коп. інфляційної складової боргу, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп. 3% річних, 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 99 коп. пені, 1 357 (одну тисячу триста п'ятдесят сім) грн. 71 коп. штрафу, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 70 коп. державного мита та 140 (сто сорок) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 19 077,14 грн.
В іншій частині в позові відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя Т.Д. Лилак
Повне рішення складено 15.11.2011р.