01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"10" листопада 2011 р. Справа № 7/121-11
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ», м. Київ,
до Приватного акціонерного товариства «Іванківська пересувна механізована колона №2», Київська область, Іванківський р-н, смт. Іванків,
про стягнення 20 221,37 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -представник за довіреністю б/н від 12.10.2011 року;
від відповідача: не з'явились.
секретар судового засідання: Мельничук Л.В.
Обставини справи:
16.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ» (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №74 від 15.09.2011 року (вх. №3833 від 16.09.2011 року) до Приватного акціонерного товариства «Іванківська пересувна механізована колона №2»(далі -відповідач) про стягнення 20 221,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Приватним акціонерним товариством «Іванківська пересувна механізована колона №2»своїх зобов'язань за договором №236 від 09.12.2010 року, а саме щодо проведення кінцевого розрахунку за виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи, а тому просить суд стягнути з відповідача 17 078,86 грн. основного боргу та 3 142,51 грн. пені, а всього 20 221,37 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2011 року було порушено провадження у справі №7/121-11 та призначено її розгляд на 13.10.2011 року.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 13.10.2011 року представників відповідача, який відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 10.11.2011 року.
У судовому засіданні 10.11.2011 року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача у справі у судове засідання 10.11.2011 року повторно не з'явились. Відповідач про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.
На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 10.11.2011 року господарським судом у порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
09.12.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона №2»(в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Іванківська пересувна механізована колона №2», замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ» (підрядник за договором, позивач у справі) був укладений договір №236 (далі -договір).
Відповідно до п. 1 договору підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу на об'єкті замовника: медамбулаторія з денним стаціонаром на 25 ліжок та станція швидкої допомоги на 3 машини в с. Бишів Макарівського району Київської області.
Як визначено п. п. 2.1.-2.2. договору, ціна договору, згідно додатків №№1-4 становить: 210 272,06 грн., в тому числі ПДВ 35 045,34 грн. Ціна договору включає в себе: монтажні роботи, матеріали та обладнання, згідно додатків №№1-2, становлять 188 673,26 грн., в тому числі ПДВ 31 445,54 грн.; пусконалагоджувальні роботи, згідно додатків №№3-4, становлять: 21 598,80 грн., в тому числі ПДВ 3 599,80 грн.
Сторонами, п.3.1. договору, узгоджено, що оплата проводиться згідно акту виконаних робіт протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту, здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок підрядника.
Строк дії договору: початок дії договору з моменту підписання договору обома сторонами, кінець дії договору -після виконання сторонами всіх зобов'язань по договору (п. 4.2. договору).
Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу на об'єкті: медамбулаторія та станція швидкої допомоги в с. Бишів Макарівського району Київської області на загальну суму 210 272,06 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту приймання виконаних будівельних монтажних робіт за грудень 2010 року на суму 188 673,26 грн. (форма КБ-2в) від 31.12.2010 року, довідкою про вартість виконаних будівельних монтажних робіт (форма КБ-3) від 31.12.2010 року, акту приймання виконаних будівельних пусконалагоджувальних робіт за грудень 2010 року на суму 21 598,80 грн. (форма КБ-2в) від 31.12.2010 року, довідкою про вартість виконаних будівельних пусконалагоджувальних робіт (форма КБ-3) від 31.12.2010 року, які підписані повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб як позивача, так і відповідача (оригінали оглянуті у судовому засіданні).
Жодних претензій щодо якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт відповідачем заявлено не було. Господарський суд зазначає, що ні позивачем, ні відповідачем не надано суду актів чи інших документів, в яких були б зафіксовані виявлені відповідачем, замовником за договором, недоліки в роботі і терміни їх усунення. Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що роботи були виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ»належним чином у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства і були повністю прийняті замовником, ПАТ «Іванківська пересувна механізована колона №2», на загальну суму 210 272,06 грн.
Таким чином, у відповідача згідно п. 3.1. договору виник обов'язок оплатити вартість прийнятих підрядних робіт протягом 3 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.
Беручи до уваги, що акти виконаних підрядних робіт були підписані сторонами 31.12.2010 року, а також те, що згідно ст. ст. 65, 73 Кодексу законів про працю України, перше січня -Новий рік є святковим днем, а у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого, відтак замовник повинен був здійснити оплату за прийняті роботи до 06.01.2011 року включно.
Однак, як вбачається з банківської виписки з особового рахунку позивача, ПАТ «Іванківська пересувна механізована колона №2»на підставі укладеного договору підряду сплатило на користь позивача лише 193 193,20 грн.
Таким чином, господарським судом встановлено, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи становить 17 078,86 грн. (210 272,06 грн., загальна вартість робіт згідно договору та підписаних сторонами актів прийняття підрядних робіт та довідок про вартість робіт, - 193 193,20 грн., проведена відповідачем оплата).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зі змісту укладеного між сторонами договору №236 від 09.12.2010 року вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 1 ст. 854 ЦК України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем у справі не надано суду доказів, що спростовували б доводи позивача, а також не заперечено факту невиконання обов'язку щодо проведення повної оплати прийнятих підрядних робіт, у зв'язку з чим вимога про стягнення 17 078,86 грн. основного богу за виконані підрядні роботи, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 3 142,51 грн., нараховану за період з 15.03.2011 року по 15.09.2011 року з розрахунку 0,1% від суми боргу.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати прийнятих підрядних робіт доведено позивачем належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором, винна сторона виплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,1% від ціни договору за кожний день прострочення.
Проаналізувавши вищезазначену умову договору, господарський суд вважає, що за своєю правовою природою передбачена договором неустойка за порушення строків виконання зобов'язань є пенею, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.
Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Так, пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу -за кожен день прострочення, є видом відповідальності за неналежне виконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання. Таким чином, враховуючи загальні ознаки пені та умови стягнення неустойки, передбачені п. 6.1. договору, а саме: 1) стягнення неустойки за прострочку виконання зобов'язань ( в тому числі і грошових) за договором; 2) нарахування за кожний день прострочки, господарським судом встановлено, що неустойка, передбачена договором є за своєю правовою природою пенею.
Враховуючи наведене вище, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Одночасно, частиною 6 п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008 року № 01-8/211 передбачено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, однак передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Таким чином, наведеним вище Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку відповідачем платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується Виший господарський суд України у постановах від 04.02.2010 року у справі №28/152, від 26.02.2009 року у справі №20/474/08, від 14.02.2008 року у справі №5/2164, від 26.02.2008 року у справі №21/278 тощо.
Окрім цього, у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Іншого строку нарахування штрафних санкцій сторонами у договорі узгоджено не було.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, враховуючи, що відповідач зобов'язаний був оплатити вартість прийнятих підрядних робіт до 06.01.2011 року, то строк нарахування пені (строк прострочення виконання грошового зобов'язання) починається з 07.01.2011 року і шестимісячний строк закінчується відповідно 06.07.2011 року.
Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 530, 253 ЦК України, за період з 15.03.2011 року (оскільки суд не наділений правом виходу за межі позовних вимог) по 06.07.2011 року ( враховуючи обмежений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій) з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 817,74 грн.
Сума боргу Період, за який здійснюється нарахування пені, з урахуванням заявленого позивачем періодуРозмір облікової ставки НБУ за вказаний періодРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
17 078,86 грн.15.03.2011-06.07.2011
(114 днів)7,75% річних0,042%817,74грн.
Всього817,74грн.
В іншій частині позовної вимоги, а саме, в стягненні 2 324,77 грн. пені (3 142,51 грн. -817,74 грн.) суд відмовляє.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, однак враховуючи невірний арифметичний розрахунок пені позов підлягає задоволенню частково у сумі 17 896,60 грн., з яких 17 078,86 грн. сума основного боргу та 817,74 грн. пеня. В іншій частині позову, а саме в стягненні 2 324,77 грн., суд відмовляє.
Враховуючи. що спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Іванківська пересувна механізована колона №2»(07200, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, шосе Поліське, буд. 3, код ЄДРПОУ 23568074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ»(04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 11, код ЄДРПОУ 25277524) 17 078 (сімнадцять тисяч сімдесят вісім) грн. 86 коп. основного боргу, 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 74 коп. пені та судові витрати: 202 (двісті дві) грн. 21 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.М. Антонова
Повне рішення складено 15.11.2011 року