01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"31" жовтня 2011 р. Справа № 7/104-11
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод», м. Чернігів,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Баяр», Київська область, Вишгородський район, с. Хотянівка,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтинент плюс», м. Київ;
2)Товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське,
про визнання права власності та зобов'язання відшкодувати вартість майна
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1. -представник за довіреністю №249 від 11.06.2009 року;
Патенко І.П. -директор, наказ №6 від 09.06.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2. -представник за довіреністю №КАМ-2010/11/17 від 17.11.2010 року;
від третьої особи на стороні позивача: не з'явились;
від третьої особи 1 на стороні відповідача: ОСОБА_3. -представник за довіреністю №20/09-2011 від 20.09.2011 року;
від третьої особи 2 на стороні відповідача: ОСОБА_4. -представник за довіреністю №05/КБ/Ю від 29.06.2011 року
секретар судового засідання: Мельничук Л.В.
Обставини справи:
15.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 11.07.2011 року (вх. №3333 від 15.08.2011 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»про визнання права власності та зобов'язання відшкодувати вартість майна.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»посилається на те, що на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем, ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»(як безпосередній виробник макухи соєвої) здійснило поставку, виробленої ним 04.04.2011 року 35,830 тон макухи соєвої (посвідчення про якість №27 від 06.04.2011 р.) на Бориспільську філію ТОВ «Комплекс Агромарс»на загальну суму 157 652,00 грн. Доставку 35,830 тон соєвої макухи позивач доручив здійснити підприємству-перевізнику ТОВ «Баяр»автомобілем марки «МAN»(державний номерний знак НОМЕР_1) (водій ОСОБА_5), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 06.04.2011 року. Проте, як зазначає позивач, за отриману та розвантажену 07.04.2011 року макуху соєву ТОВ «Комплекс Агромарс»не розрахувалось, первинні документи на поставлену продукцію не підписало.
Позивач просить суд визнати за ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»право власності на макуху соєву в кількості 35,830 тон (посвідчення про якість №27 від 06.04.2011 р.), яка 07.04.2011 року була завезена на Бориспільску філію ТОВ «Комплекс Агромарс»автомобілем МAN державний номерний знак НОМЕР_1.
Крім того, позивач покликається на безпідставне отримання ТОВ «Комплекс Агромарс»35,830 тон соєвої макухи з огляду на відсутність договорів на поставку даного товару між сторонами спору. Зазначає, що після поставки макухи соєвої на Бориспільску філію ТОВ «Комплекс Агромарс»вона була деперсоніфікавана (тобто змішана з аналогічним товаром інших виробників), а тому повернення її в натурі є неможливим.
З цих підстав ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод» просить суд стягнути з відповідача суму відшкодування вартості 35,830 тон макухи соєвої в розмірі 157 652,00 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2011 року було порушено провадження у справі №7/104-11, розгляд справи призначено на 15.09.2011 року та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Баяр», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
09.09.2011 року через загальний відділ господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Баяр»(третьої особи) надійшли письмові пояснення по суті спору вих. №2 від 05.09.2011 року (вх. №12364 від 09.09.2011 року). ТОВ «Баяр»зазначає, що на виконання укладеного з позивачем договору на перевезення вантажів та транспортно-експедиторське обслуговування №03/01-2011 від 04.01.2011 року воно здійснило перевезення макухи соєвої вагою приблизно 36 тон за маршрутом с. Хмільниця Чернігівського району Чернігівської області -м. Київ -м. Бориспіль, яку було розвантажено 07.04.2011 року на Бориспільскій філії ТОВ «Комплекс Агромарс»в м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46. В підтвердження цих обставин ТОВ «Баяр»посилається на товарно-транспортну накладну від 06.04.2011 року та акт №ОУ-0000060 здачі-приймання робіт (наданих послуг), які додані до письмових пояснень. Подані пояснення разом з додатками залучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2011 року на підставі клопотання відповідача вих. №5817 від 15.09.2011 року (вх. №12681 від 15.09.2011 року) було залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтинент плюс»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та, враховуючи неявку у судове засідання 15.09.2011 року представників ТОВ «Баяр», розгляд справи було відкладено на 06.10.2011 року. Зобов'язано позивача надати нормативно-правове обґрунтування вимоги про визнання за позивачем права власності на макуху соєву у кількості 35,830 тон; докази, що підтверджують змішування відповідачем макухи соєвої з аналогічними товарами інших виробників. Зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення щодо наявності в натурі макухи соєвої у кількості 35,830 тон, поставленої 07.04.2011 року.
06.10.2011 року, до початку судового засідання, через загальний відділ господарського суду від ТОВ «Агроконтинент плюс»(третя особа на стороні відповідача) надійшли письмові пояснення по суті спору вих. №05-10/2011 від 05.10.2011 року (вх. №13674), в яких третя особа стверджує про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод». Зазначає, що 07.04.2011 року ТОВ «Агроконтинент плюс»здійснило поставку макухи соєвої у кількості 35,830 тон Товариству з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», що підтверджується підписаною сторонами накладною №36 від 07.04.2011 року, довіреністю №000684 від 07.04.2011 року, податковою накладною №01 від 07.04.2011 року. При цьому, доставка та відвантаження макухи соєвої була проведена ТОВ «Агроконтинент плюс»безпосередньо на Бориспільську філію ТОВ «Комплекс Агромарс»з метою подальшої її переробки у комбікормову продукцію для ТОВ «Курганський бройлер», що підтверджується накладною №7 від 07.04.2011 року.
Також, ТОВ «Агроконтинент плюс»вважає безпідставним посилання позивача на товарно-транспортну накладну від 06.04.2011 року та акт №ОУ-0000060 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 06.04.2011 року в обґрунтування поставки 07.04.2011 року позивачем виробленої ним макухи соєвої на філію відповідача, оскільки первинні документи на підтвердження наданих ТОВ «Баяр»послуг перевезення макухи соєвої датовані раніше, ніж фактично товар був отриманий відповідачем.
Окрім того, третя особа звертає увагу суду на те, що товар, який був переданий позивачем перевізнику та товар, який, за твердженням ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод», був поставлений ним відповідачу не є одним і тим же, оскільки відрізняється як за своєю ціною за одиницю товару, так і за вагою. Беручи до уваги наведене, третя особа стверджує, що позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували його право власності на макуху соєву у кількості 35,830 тон, яка була отримана 07.04.2011 року ТОВ «Комплекс Агромарс», а відтак заявлена вимога на підставі ст. 1213 ЦК України (що передбачає спосіб захисту прав власника) є необґрунтованою. Враховуючи наведені обставини, третя особа просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Подані пояснення разом з доданими документами залучені судом до матеріалів справи.
06.10.2011 року через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли додаткові нормативні обґрунтування б/н від 05.10.2011 року (вх. №13695) позовної вимоги щодо визнання права власності на макуху соєву, в яких ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»вказує на те, що оскільки жодних первинних документів на отриману макуху соєву зі сторони відповідача підписано не було, то право власності згідно ст. ст. 334, 364 ЦК України до ТОВ «Комплекс Агромарс»на поставлену макуху соєву також не перейшло. Відтак, враховуючи що згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, позивач вважає, що саме він, як виробник макухи соєвої є її власником, а тому має всі підстави згідно ст. 392 ЦК України на визнання за ним права власності на поставлену макуху соєву в кількості 35,830 тон. Подані обґрунтування залучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2011 року на підставі клопотання ТОВ «Агроконтинент плюс»№06-10/2011 від 06.10.2011 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер»та відкладено розгляд справи на 31.10.2011 року. При цьому, на підставі клопотання представника позивача від 06.10.2011 року та згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі було продовжено на п'ятнадцять днів з 17.10.2010 року по 31.10.2011 року.
Зобов'язано позивача надати суду оригінал для огляду та копію для залучення до матеріалів справи довіреності на отримання макухи соєвої у кількості 35,830 тон уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс». Зобов'язано відповідача надати суду якісне посвідчення на спірний товар.
31.10.2011 року до початку судового засідання через загальний відділ суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 26.10.2011 року (вх. №14818 від 31.10.2011 року) у справі, які залучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 31.10.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представник відповідача у справі у судовому засіданні 31.10.2011 року подав клопотання б/н від 31.10.2011 року про витребування з метою об'єктивного розгляду справи копій процесуальних рішень по кримінальній справі, яка за словами ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод», була орушена по факту передачі макухи соєвої у кількості 35,830 тон. Дослідивши подане клопотання, господарський суд відхиляє його, враховуючи, що жодною із сторін, в тому числі заявником клопотання, не було надано суду доказів відкриття та наявності кримінальної справи.
У судовому засіданні 31.10.2011 року представник відповідача надав суду додаткові пояснення, в яких повідомляє про існування між ним та позивачем договору поставки №11-423/КК-Ю від 18.02.2011 року (копію надано у судовому засіданні) макухи соєвої вартістю 4 350 грн. з ПДВ за одиницю (згідно Специфікації №1 додаток №1 до договору), тим самим відповідач спростовує твердження позивача про відсутність між сторонами договірних відносин. Також, посилаючись на умови договору, відповідач вказує, що поставка ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»макухи соєвої повинна була здійснюватись саме на склад відповідача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 98, а не на Бориспільську філію товариства, що в сукупності з іншими доказами наявними в матеріалах справи спростовує посилання позивача на поставку ним макухи соєвої саме на Бориспільску філію ТОВ «Комплекс Агромарс». Враховуючи подані пояснення, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 31.10.2011 року ТОВ «Курганський бройлер»(третя особа 2 на стороні відповідача) надало письмові пояснення по суті спору б/н від 31.10.2011 року, в яких повідомило суд про існування між ним та ТОВ «Комплекс Агромарс»договору на виготовлення комбікормів №10-469/БрФ-Ю від 01.08.2010 року (копія залучена до матеріалів справи). Згідно з даним договором Бориспільска філія ТОВ «Комплекс Агромарс»мала виготовляти і відпускати ТОВ «Курганський бройлер»комбікормову продукцію. Згідно п. 2.1. даного договору ТОВ «Курганський бройлер»має право передавати Бориспількій філії ТОВ «Комплекс Агромарс»сировину, з якої останній виготовляє комбікормову продукцію, при цьому, з метою економії часу та враховуючи віддаленість місця знаходження сторін, ТОВ «Курганський бройлер»має право направляти напряму Бориспількій філії ТОВ «Комплекс Агромарс» сировину, закуплену у інших продавців. Відтак, як зазначає третя особа, саме закуплену 07.04.2011 року у ТОВ «Агроконтинент плюс»(згідно накладної №36 від 07.04.2011 року) макуху соєву у кількості 35,830 тон і було напряму відправлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтинент плюс»Бориспільській філії ТОВ «Комплекс Агромарс»(згідно накладної №7 від 07.04.2011 року). Беручи до уваги наведене, третя особа вважає необґрунтованими посилання позивача, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У судове засідання представники третіх осіб: ТОВ «Баяр»та ТОВ «Агроконтинент плюс», не з'явились. Про дату, час та місце розгляду спору треті особи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Господарським судом у судовому засіданні 31.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, третьої особи, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:
18.02.2011 р. між позивачем -ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»(постачальник) та відповідачем -ТОВ «Комплекс Агромарс»(покупець) було укладено договір поставки №11-429/ХК-70.
Згідно з вказаним договором поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р. позивач зобов'язався поставити ТОВ «Комплекс Агромарс»товар -макуху соєву, кількість, одиниця виміру, ціна, якої визначається у специфікації до договору та у накладних на кожну партію соєвої макухи.
Пунктами 3.1, 3.2 договору та пунктом 5 специфікації передбачено, що позивач зобов'язаний поставити макуху соєву на умовах Kyiv» (за Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс-2000», видання МТП №560, введені в дію з 01.01.2000 р.) -місце поставки -склад ТОВ «Комплекс Агромарс»за адресою: вул. Фрунзе, 98, м. Київ.
Сторони у пунктах 3.5, 5.1, 5.13 договору та у пункті 6 специфікації №1 від 18.02.2011 р. визначили перелік товаросупровідних документів:
- товарна видаткова накладна;
- податкова накладна;
- оригінал рахунку-фактури;
- копія сертифікату якості чи інший документ для даного виду товару.
При цьому, згідно з пунктом 5.1 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами відповідних накладних.
Право власності на товар, що поставляється переходить від позивача як постачальника до покупцю -ТОВ «Комплекс Агромарс»з моменту передачі товару покупцю на його складі та підписання сторонами відповідних накладних (пункт 5.13 договору).
Строк договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р. -з моменту його підписання до 31.12.2011 р. (п. 9.1 договору).
Відповідно до договору на перевезення вантажів та транспортно-експедиторське обслуговування №03/01-2011 від 04.01.2011 р. позивач як замовник зобов'язався надати для перевезення вантаж, а ТОВ «Баяр»як перевізник зобов'язалося прийняти та здійснювати його перевезення до пункту призначення та передати його замовнику (а.с.26 - 29).
Пунктом 1.3 зазначеного договору №03/01-2011 від 04.01.2011 р. передбачено, що ТОВ «Баяр»виконує для ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»пов'язані з перевезенням вантажу транспортно-експедиторські послуги: приймає вантаж по кількості в пункті завантаження та здає його в пункті розвантаження.
Пунктом 4.1 договору №03/01-2011 від 04.01.2011 р. до товарно-транспортної документації віднесено: товарно-транспортні накладні, подорожні листи, накладні.
06.04.2011 р. на підставі товарно-транспортної накладної №06/04/11 Товариство з обмеженою відповідальністю «Баяр»прийняло від позивача -ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»до перевезення та для доставки відповідачу -ТОВ «Комплекс Агромарс»36,0 тон жмиху соєвого за ціною 4350,00 грн. за тонну, на загальну вартість 156600,00 грн. (а.с. 17).
У графі 8 («З вантажем слідують документи») товарно-транспортної накладної №06/04/11 від 06.04.2011 р. не вказано будь-яких інших товаросупровідних документів, визначених у договорі поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р.
Як вбачається з товарно-транспортної накладної №06/04/11 від 06.04.2011 р., у ній відсутні відмітки про здачу перевізником - ТОВ «Баяр»вказаного вантажу відповідачу -ТОВ «Комплекс Агромарс» (підпис, прізвище, ім'я, по-батькові, посада уповноваженої особи вантажоодержувача, печатка вантажоотримувача про доставку товару; відсутнє зазначення про справність пломб, тари, пакування; не вказано реквізити доручення на отримання уповноваженою відповідачем особою товарно-матеріальних цінностей).
Видаткова накладна №РН-00000000069 від 07.04.2011 р. також не містить відмітки про отримання відповідачем 35,830 тон соєвої макухи на суму 157652,00 грн. (а.с. 23).
Судом також встановлено, що між ТОВ «Комплекс Агромарс»(постачальник) та ТОВ «Курганський бройлер»(покупець) було укладено договір на виготовлення комбікормів №10-469/БрФ-Ю від 01.08.2010 р.
Згідно з даним договором ТОВ «Комплекс Агромарс»зобов'язалось виготовити та відпустити комбікормову продукцію, а ТОВ «Курганський бройлер»- прийняти її та оплатити.
При цьому, ТОВ «Курганський бройлер»має право передавати постачальнику -ТОВ «Комплекс Агромарс»давальницьку сировину, з якої останній виготовляє комбікормову продукцію (п. 2.1 договору №10-469/БрФ-Ю від 01.08.2010 р.).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агроконтинент Плюс»поставило ТОВ «Курганський бройлер»35,830 тон соєвої макухи на загальну суму 157652,00 грн. Даний факт підтверджується видатковою накладною №36 від 07.04.2011 р. (а.с. 99).
Згідно з довіреністю №000684 від 07.04.2011 р. 35,830 тон соєвої макухи від імені ТОВ «Курганський бройлер»отримав Стародубцев Є.А. (а.с. 100).
Доставка ТОВ «Агроконтинент Плюс»придбаної ТОВ «Курганський бройлер»макухи на Бориспільську філію ТОВ «Комплекс Агромарс»підтверджується видатковою накладною №7 від 07.04.2011 р.
Зокрема, видаткова накладна №7 від 07.04.2011 р. свідчить, що ТОВ «Агроконтинент Плюс»здійснило передачу відповідачу -ТОВ «Комплекс Агромарс»35,830 тон соєвої макухи. Про доставку 35,830 тон соєвої макухи саме ТОВ «Агроконтинент Плюс»свідчить підпис керівника та відтиск печатки ТОВ «Агроконтинент Плюс», а також підпис уповноваженої особи та відтиск штампу вагового відділення Бориспільської філії ТОВ «Комплекс Агромарс»(а.с. 51).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Як встановлено судом, між сторонами спору 18.02.2011 р. було укладено договір поставки №11-429/ХК-70, згідно з яким позивач зобов'язався поставити ТОВ «Комплекс Агромарс»товар -макуху соєву, кількість, одиниця виміру, ціна, якої визначається у специфікації до договору та у накладних на кожну партію соєвої макухи.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Специфікацією №1 від 18.02.2011 р. до договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р. підтверджується, що позивач зобов'язався поставити ТОВ «Комплекс Агромарс»соєву макуху у кількості 100 (+/ -10%) тон за ціною 4350,00 грн. з ПДВ за 1 (одну) тонну, а всього на загальну суму -435000,00 грн. у строк до 01.03.2011 р. (включно).
Таким чином, сторонами не було погоджено строку здійснення наступних поставок товару після 01.03.2011 р. за договором поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У пункті 9.1 договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р. визначено строк його дії -з моменту підписання договору та до 31.12.2011 р.
Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Сторонами не було надано доказів розірвання договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р. або припинення його з інших підстав, передбачених законом чи договором.
Приймаючи до уваги зазначене, судом відхиляються посилання позивача на відсутність між сторонами спору договірних відносин щодо поставки соєвої макухи та виникнення між ними зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зі змісту договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р. вбачається, що сторони погодили перелік товаросупровідних документів, які передаються у момент поставки товару покупцю, а саме: товарна видаткова накладна; податкова накладна; оригінал рахунку-фактури; копія сертифікату якості чи інший документ для даного виду товару.
Згідно з пунктом 5.1 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами відповідних накладних. Право власності на товар, що поставляється переходить від позивача як постачальника до покупцю -ТОВ «Комплекс Агромарс»з моменту передачі товару покупцю на його складі та підписання сторонами відповідних накладних (пункт 5.13 договору).
Пунктом 3.3 договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р. передбачено, що під «поставкою»в даному договорі розуміється: (1) момент, коли постачальник виконав свої зобов'язання щодо доставки товару на склад покупця -м. Київ, вул. Фрунзе, 98; (2) обов'язок покупця одержати та прийняти поставку товару, визначеного у п.1.2 договору.
Позивачем не надано підписаної уповноваженою особою ТОВ «Комплекс Агромарс»видаткової накладної про отримання 35,830 тон соєвої макухи від ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод».
Судом також відхиляється на підставі ч. 2 ст. 34 ГПК України виробничий акт-звіт про використання сировини та виробіток готової продукції ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод».
Вказаний внутрішньогосподарський документ позивача свідчить про виробництво ним соєвого жмиху, соєвої олії, але не може бути допустимим доказом поставки та передачі соєвої макухи у власність відповідачу -ТОВ «Комплекс Агромарс»(а.с. 19).
З цих же підстав судом не приймаються як доказ поставки відповідачу соєвої макухи акт внутрішнього руху продукції ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»від 06.04.2011 р., посвідчення №27 від 06.04.2011 р. про якість макухи соєвої (а.с. 20 -21).
Крім того, посвідчення №27 від 06.04.2011 р. про якість макухи соєвої передбачає, що вона відповідає ГОСТ 8057-95 (далі -ДСТ 8057-95).
ДСТ 8057-95 «Жмих соєвий харчовий. Технічні умови»є міждержавним стандартом, який розповсюджується на соєвий харчовий жмих, що отримується при переробці попередньо обробленого насіння сої пресуванням. Соєвий харчовий жмих використовується для виготовлення різних харчових продуктів.
Водночас, відповідно до пункту 2.3 договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р. товар, постачання якого передбачалось ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»відповідачу, мав відповідати технічним умовам ГОСТ 27149-95 (далі -ДСТ 27149-95).
ДСТ 27149-95 «Жмих соєвий кормовий. Технічні умови»є міждержавним стандартом, що розповсюджується на соєвий кормовий жмих, що отримується пресуванням при переробці попередньо обробленого насіння сої. Соєвий кормовий жмих призначений для кормових цілей шляхом безпосереднього введення в раціон тварин (у господарствах, на фермах) та для виробництва комбікормової продукції на підприємствах різних форм власності.
Отже, враховуючи договірні строки поставки товару -до 01.03.2011 р. (пункт 3 специфікації №1 від 18.02.2011 р. до договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р.), а також вказівку у посвідченні №27 від 06.04.2011 р. на відповідність якісних показників виготовленої макухи вимогам ДСТ 8057-95 «Жмих соєвий харчовий. Технічні умови», суд приходить до висновку, що зазначена у посвідченні №27 від 06.04.2011 р. соєва макуха не виготовлялась на виконання умов договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р.
Як встановлено судом, між ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»(як замовником) та ТОВ «Баяр» як перевізником було укладено договір на перевезення вантажів та транспортно-експедиторське обслуговування №03/01-2011 від 04.01.2011 р., згідно з яким ТОВ «Баяр»зобов'язалося прийняти та здійснити перевезення вантажу до пункту призначення та передати його замовнику (а.с.26 - 29).
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568) (далі -«Правила») основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розділ І Правил).
Пунктом 11.7 Правил передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Здавання вантажу -подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу (розділ І Правил).
Згідно з пунктом 72 Статуту автомобільного транспорту УРСР (затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 р. №401) автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу.
Позивач та третя особа -ТОВ «Баяр»не надали суду належним чином підписану уповноваженою особою ТОВ «Комплекс Агромарс»товарно-транспортну накладну, яка б підтверджувала поставку та передачу відповідачу 07.04.2011 р. спірних 35,830 тон соєвої макухи.
Суд також враховує, що предметом договору поставки №11-429/ХК-70 від 18.02.2011 р. та позовних вимог є соєва макуха.
Проте, у товарно-транспортній накладній №06/04/11 від 06.04.2011 р. вказується про прийняття ТОВ «Баяр»до перевезення соєвого жмиху (а.с. 17).
Відповідно до додатку №5 до Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари»(затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 р. №342 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 р. за №824/15515) макуха є видом відходів, залишком рослинної продукції після пресової обробки. Водночас жмихом (шротом) є тверді залишки насіння олійних культур після вилучення з них олії екстракцією та пресуванням.
Згідно з ДСТУ 2423-94 «Олії рослинні. Виробництво. Терміни та визначення»шрот являє собою продукт у вигляді твердих, різних за розміром шматочків, одержаний під час додаткової екстракції рослинної олії розчинником.
У той же час в накладній №7 від 07.04.2011 р. вказується про поставку ТОВ «Агроконтинент Плюс»відповідачу саме макухи соєвої, що за своїми якісними характеристиками та способом переробки сої є зовсім іншим продуктом (а.с. 51).
Про виробництво позивачем саме жмиху, а не макухи також свідчить також поданий ним Виробничий акт-звіт про використання сировини і виробіток готової продукції від 05.04.2011 р. (а.с. 19).
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за №293/1318) товари та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не постачальник або перевізник не вправі здійснити господарську операцію з відпуску товарно-матеріальних цінностей.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2011 р. позивача було зобов'язано надати суду довіреність на одержання 07.04.2011 р. уповноваженим представником ТОВ «Комплекс Агромарс»від позивача спірних 35,830 тон соєвої макухи (а.с. 119 - 121).
Проте, позивачем не надано довіреності на одержання 07.04.2011 р. уповноваженим представником ТОВ «Комплекс Агромарс»від позивача спірних 35,830 тон соєвої макухи.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Частиною 3 статті 310 ГК України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
У пункті 3.6 договору на перевезення вантажів та транспортно-експедиторське обслуговування №03/01-2011 від 04.01.2011 р. перевізник -ТОВ «Баяр»зобов'язалось забезпечувати збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту прийняття вантажу замовником в пункті призначення та уповноваженими представниками замовника.
Судом на підставі ч. 2 ст. 34 ГПК України не приймаються до уваги посилання позивача як на докази поставки ним ТОВ «Комплекс Агромарс»спірних 35,830 тон соєвої макухи письмові пояснення директора ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»Патенка І.П. від 28.10.2011 р., а також пояснення третьої особи -ТОВ «Баяр»від 05.09.2011 р., оскільки розділом 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено порядок дій перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача по оформленню (фіксуванню) розбіжностей щодо обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності будь-якої з сторін.
Зокрема, пунктами 15.1, 15.2 Правил встановлено обов'язок перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача скласти акт за формою, передбаченою у додатку №4 до даних Правил, у випадку виникнення будь-яких обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Згідно з приписами пунктів 15.3 -15.6 Правил записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку «Особливі відмітки»і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: «Про недостачу місць», «Про порушення пломби»та ін.).
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
Судом враховуються, що ТОВ «Баяр»та позивач не надали доказів складання згідно з розділом 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні акту про відмову ТОВ «Комплекс Агромарс»07.04.2011 р. у прийнятті 35,830 тон поставленої соєвої макухи.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Главою 29 ЦК України встановлені способи захисту права власності, зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права.
При зверненні до суду з позовом про визнання права власності позивач зобов'язаний підтвердити наявність у позивача права власності на спірне індивідуально визначене майно. Об'єктом цього позову як речово-правового способу захисту є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на спірне майно.
Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного індивідуально визначеного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна, яке наділене індивідуальними ознаками. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 25.08.2011 року у справі №9/122-ПН-10(13/126-пн-10)).
Однак, як встановлено судом вище, у відповідності до вимог чинного законодавства позивачем не надано суду доказів, що підтверджують існування у ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»права власності на макуху соєву в кількості 35,830 тон.
Крім того, макуха соєва не характеризується індивідуальними ознаками, які можуть видокремити її з поміж інших однорідних речей (ст. 184 ЦК України).
Встановлення певних ідентифікуючих ознак спірного майна є необхідним у зв'язку з тим, що право власності може бути визнано за особою лише щодо індивідуально визначеного майна. (Дана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14.03.2011 року у справі №5020-9/063 та від 22.02.2011 року у справі №1/2720-2010).
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
Враховуючи викладене вище, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод»до ТОВ «Комплекс Агромарс»про визнання права власності та зобов'язання відшкодувати вартість майна є необґрунтованими, недоведеними, а тому господарський суд відмовляє в задоволенні позову повністю.
Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.М. Антонова
Повне рішення складено 14.11.2011 року