01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" листопада 2011 р. Справа № 21/117-11
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром», м. Київ
до Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація», Київська обл., м. Українка
про стягнення 429 123,86 гривень
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. (доручення №41 від 05.05.2011р.)
від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 03.10.2011р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопром»(далі-ТОВ «Енергопром»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укренергомеханізація» (далі-ВАТ «Укренергомеханізація»/відповідач) про стягнення 439 085,99 грн., з яких: 279 833,76 грн. заборгованості за договором №32-1 від 04.03.2009р., 90 558,80 грн. пені, 15 525,02 грн. 3% річних та 53 168,41 грн. інфляційних втрат.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2011р. порушено провадження у справі №21/117-10 та призначено її до розгляду на 19.09.2011р.
В судових засіданнях 19.09.2011р. та 17.10.2011р. оголошувалась перерва до 03.10.2011р. та 24.10.2011р. відповідно.
В судовому засіданні 17.10.2011р. представником позивача надано суду уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 429 123,86 грн., з яких: 280 038,76 грн. заборгованості за договором №32-1 від 04.03.2009р., 85 322,49 грн. пені, 14 826,49 грн. 3% річних та 48 936,12 грн. інфляційних втрат. Зазначені уточнення судом прийняті.
Ухвалами господарського суду Київської області від 03.10.2011р. та 24.10.2011р. розгляд даної справи відкладався на 17.10.2011р. та 07.11.2011р. відповідно.
В судовому засіданні 07.11.2011р. оголошувалась перерва до 09.11.2011р. на 12:00.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2011р. здійснено процесуальне правонаступництво у даній справі шляхом заміни відповідача - ВАТ «Укренергомеханізація»його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Укренергомеханізація»(далі-ПАТ «Укренергомеханізація»/відповідач) в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 09.11.2011р. (12:00) оголошувалась перерва до 09.11.2011р. на 14:30.
В судовому засіданні 09.11.2011р. (14:30) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
04.03.2009р. між ТОВ «Енергопром»(далі-генпідрядник) та ВАТ «Укренергомеханізація», правонаступником якого є ПАТ «Укренергомеханізація»(далі-субпідрядник) укладено договір субпідряду на будівництво об'єктів Дніпровської ГАЕС №32-1 (далі-Договір).
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що при виконанні робіт генпідрядник може надавати субпідряднику послуги в оформленні документації, проектів виконання робіт, організації контролю за якістю робіт, проведенню необхідних випробувань, розрахунків, забезпеченню необхідною документацією та інші послуги згідно заявок субпідрядника (поставка матеріально-технічних ресурсів, виготовлення конструкцій, нестандартного обладнання, послуги транспортними засобами та механізмами тощо).
Оплата субпідрядником таких послуг здійснюється по узгоджених кошторисах, розрахунках, протоколах чи інших документах згідно виставлених рахунків.
Так, на виконання умов Договору (п. 13.1), протягом, зокрема, травня 2009р.-квітня 2010р. позивачем надано послуги загальною вартістю, як зазначає позивач, 280 038,76 грн., з яких:
1) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 210 936,36 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки позивача на видаткових накладних:
- №1472м від 30.09.2009р. на суму 43 909,56 грн.,
- №1720м від 31.10.2009р. на суму 59 697,12 грн.,
- №1930м від 27.11.2009р. на суму 53 454,18 грн.,
- №2005м від 30.11.2009р. на суму 8 450,40 грн.,
- №93м від 29.12.2009р. на суму 41 465,10 грн.,
- №12м від 29.01.2010р. на суму 1 944,00 грн.,
- №192м від 31.03.2010р. на суму 624,00 грн.,
- №271 від 30.04.2010р. на суму 1 392,00 грн.;
2) позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи по організації виробничого процесу та забезпеченню технічної документації загальною вартістю 68 898,20 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах прийняття виконаних робіт за:
- травень 2009р. на суму 9 962,00 грн.,
- червень 2009р. на суму 5 528,40 грн.,
- серпень 2009р. на суму 7 550,00 грн.,
- вересень 2009р. на суму 5 651,00 грн.,
- жовтень 2009р. на суму 9 658,00 грн.,
- листопад 2009р. на суму 7 840,00 грн.,
- грудень 2009р. на суму13 014,00 грн.,
- січень 2010р. на суму 3 670,80 грн.,
- лютий 2010р. на суму 1 431,60 грн.,
- березень 2010р. на суму 2 485,20 грн.,
- квітень 2010р. на суму 2 107,20 грн.
З метою оплати відповідачем вартості наданих послуг по організації виробничого процесу та забезпеченню технічної документації протягом спірного періоду, позивачем було виставлено відповідачу рахунки:
- №987 від 29.05.2009р. на суму 9 962,00 грн.,
- №1301 від 30.06.2009р. на суму 5 528,40 грн.,
- №1624 від 31.08.2009р. на суму 7 550,00 грн.,
- №1734 від 30.09.2009р. на суму 5 651,00 грн.,
- №1865 від 30.10.2009р. на суму 9 657,60 грн.,
- №1992 від 30.11.2009р. на суму 7 839,60 грн.,
- №2091 від 28.12.2009р. на суму 13 014,00 грн.,
- №36 від 29.01.2010р. на суму 3 670,80 грн.,
- №97 від 26.02.2010р. на суму 1 431,60 грн.,
- №126м від 31.03.2010р. на суму 2 485,20 грн.,
- №228 від 30.04.2010р. на суму 2 107,20 грн., на загальну суму 68 897,40 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення генпідрядником умов Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось, як зазначає позивач, 280 038,76 грн. заборгованості.
Відсутність сплати відповідачем вартості наданих послуг за спірний період згідно Договору, у відповідності до пояснень представників відповідача, наданих в судових засіданнях, визнається також і відповідачем.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 280 038,76 грн. заборгованості за Договором, в тому числі:
- 210 936,36 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладними №1472м від 30.09.2009р., №1720м від 31.10.2009р., №1930м від 27.11.2009р., №2005м від 30.11.2009р., №93м від 29.12.2009р., №12м від 29.01.2010р., №192м від 31.03.2010р., №271 від 30.04.2010р.;
- 69 102,40 грн. заборгованості за надані послуги по організації виробничого процесу та забезпеченню технічної документації згідно рахунків №987 від 29.05.2009р., №1301 від 30.06.2009р., №1624 від 31.08.2009р., №1734 від 30.09.2009р., №1865 від 30.10.2009р., №1992 від 30.11.2009р., №2091 від 28.12.2009р., №36 від 29.01.2010р., №97 від 26.02.2010р., №126м від 31.03.2010р., №228 від 30.04.2010р.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Приписами статей 626-628 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Виходячи з системного аналізу змісту Договору, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є змішаним у розумінні ст. 628 ЦК України, оскільки містить елементи договорів підряду, поставки та послуг, а тому відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють, як правовідносини у сфері поставки, так і у сфері надання послуг у відповідних частинах.
Відповідно до статей 173, 265 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що при виконанні робіт генпідрядник може надавати субпідряднику послуги в оформленні документації, проектів виконання робіт, організації контролю за якістю робіт, проведенню необхідних випробувань, розрахунків, забезпеченню необхідною документацією та інші послуги згідно заявок субпідрядника (поставка матеріально-технічних ресурсів, виготовлення конструкцій, нестандартного обладнання, послуги транспортними засобами та механізмами тощо).
Оплата субпідрядником таких послуг здійснюється по узгоджених кошторисах, розрахунках, протоколах чи інших документах згідно виставлених рахунків.
За таких обставин, підписання відповідачем спірних накладних, а також спірних Актів про надання послуг без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості наданих послуг (поставленого товару) свідчить про прийняття відповідачем таких послуг та породжує в останнього обов'язок по їх оплаті у повному обсязі.
Водночас, судом встановлено, що при обрахунку розміру позовних вимог в частині вартості наданих послуг по організації виробничого процесу та забезпеченню технічної документації позивачем допущено помилку, а саме зазначено, що рахунок №1624 від 31.08.2009р. виставлений на суму 7 755,00 грн., у той час як сума зазначено рахунку становить 7 550,00 грн.
За таких обставин, арифметично вірний розмір заборгованості відповідача за надані послуги по організації виробничого процесу та забезпеченню технічної документації згідно спірних рахунків становить 68 897,40 грн., а не 69 102,40 грн., як помилково вважає позивач.
Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів, що строк виконання зобов'язань за Договором в частині оплати вартості наданих послуг ще не настав, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов Договору, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 24.02.2009р. у справі №54/101-09.
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість наданих послуг за Договором, зазначений факт відповідачем не спростований, а арифметично вірний розмір заборгованості становить 279 833,76 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 280 038,76 грн. заборгованості за Договором підлягає частковому задоволенню у розмірі 279 833,76 грн., з яких:
- 210 936,36 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладними №1472м від 30.09.2009р., №1720м від 31.10.2009р., №1930м від 27.11.2009р., №2005м від 30.11.2009р., №93м від 29.12.2009р., №12м від 29.01.2010р., №192м від 31.03.2010р., №271 від 30.04.2010р.;
- 68 897,40 грн. заборгованості за надані послуги по організації виробничого процесу та забезпеченню технічної документації згідно рахунків №987 від 29.05.2009р., №1301 від 30.06.2009р., №1624 від 31.08.2009р., №1734 від 30.09.2009р., №1865 від 30.10.2009р., №1992 від 30.11.2009р., №2091 від 28.12.2009р., №36 від 29.01.2010р., №97 від 26.02.2010р., №126м від 31.03.2010р., №228 від 30.04.2010р.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 85 322,49 грн. пені, нарахованої на 280 038,76 грн. заборгованості.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. у справі №32/304.
Втім, відповідальність за порушення строків оплати вартості наданих послуг у вигляді пені та її розміри, Договором не передбачені.
За таких обставин, оскільки факту погодження сторонами нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати вартості наданих послуг за Договором позивачем не доведено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 85 322,49 грн. пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за Договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 525,02 грн. 3% річних та 53 168,41 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 280 038,76 грн. заборгованості, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Водночас, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, зі змісту яких можна встановити період з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 525,02 грн. 3% річних та 53 168,41 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 280 038,76 грн. заборгованості, не відповідає вимогам статей 530, 612, 625 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2010р. у справі №55/151-09(29/184-08).
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 32, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 612, 625-628, 692, 712, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укренергомеханізація»(08720, Київська обл., м. Українка, вул. Промислова, 15, ідентифікаційний код 04630873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 8 Е, ідентифікаційний код 31195398) 279 833 (двісті сімдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 76 коп. заборгованості, 2 798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 33 коп. державного мита та 150 (сто п'ятдесят) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 11.11.2011р.