01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"04" жовтня 2011 р. Справа № 19/062-11
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія
«Украгролізинг», м. Київ;
до Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство
«Райагрохім», с. Рогозів Бориспільського району Київської області;
про стягнення 82924,01 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14/20-78-11 від 14.01.2011р.);
від відповідача: не з'явився.
Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім»(надалі -відповідач) про стягнення 82924,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору фінансового лізингу № 10-07-122фл від 19.03.2007 р. не здійснив повну та своєчасну сплату лізингових платежів (плату за користування майном) за період з 30.05.2009 р. по 10.08.2011 р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 64024,86 грн., за прострочку сплати якої нараховані пеня в сумі 6136,98 грн., 3% річних -3156,34 грн. та індекс інфляції - 9605,83 грн.
Ухвалою від 25.08.2011 р. суд порушив провадження у справі № 19/062-11 та призначив розгляд справи на 06.09.2011 р.
В подальшому, ухвалами від 06.09.2011 р. та від 20.09.2011 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладав розгляд справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також неподанням витребуваних судом доказів.
Представник відповідача у засідання суду втретє не з'явився, відзив на позов відповідач не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 25.08.2011 р. та ухвали від 06.09.2011 р. і від 20.09.2011 р. не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 25.08.2011 р., від 06.09.2011 р. та від 20.09.2011 р. надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та яке підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
02.06.2004 р. між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) було укладено Договір № 10-04-777фл, відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність від постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача відповідно до встановлених останнім умов купує у постачальника предмет лізингу для потреб лізингоодердувача.
Згідно п.п. 2.2., 2.3 договору, строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником, що укладається у 5-ти автентичних примірниках. Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача Предмету лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.
У відповідності з Додатком № 1 до договору фінансового лізингу, постачальником предмету лізингу за договором є ТОВ «ВКТ «Супутник», предметом лізингу - сівалка зернотукова СЗ-3.6А у кількості 4 одиниць, вартістю 111080,00 грн.; культиватор для передпосівного обробітку грунту до тракторів класу 1,4-2 т.с. КПСП-4Р, у кількості 4 одиниць вартістю 38480,00 грн. Всього вартість предмету лізингу становить 149560,00 грн., строк лізингу - 3 роки. Предмет лізингу передається згідно з Актами приймання-передачі не пізніше 18.03.2008 р. На дату передачі предмет лізингу знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Медведєва, 1.
Додатком № 3 до договору фінансового лізингу встановлено, що постачальником предмету лізингу за договором є ТОВ «ВКТ «Супутник». Предметом лізингу є культиватор для міжрядного обробітку ґрунту до тракторів класу 1,4-2 т.с. КРНВ-5.6.-04, у кількості 2 одиниць, вартістю 50940,00 грн. Строк лізингу становить 3 роки. Предмет лізингу передається згідно з Актами приймання-передачі не пізніше 23.05.2008 р. На дату передачі предмет лізингу знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Медведєва, 1.
Таким чином, загальна вартість предмету лізингу за Договором фінансового лізингу № 10-07-122фл від 19.03.2007 р. становить 200500,00 грн.
На виконання умов договору, між ТОВ «ВКТ «Супутник»(постачальник), ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(лізингодавець) та ВАТ «Бориспільське підприємство «Райагрохім»(лізингоодержувач) було підписано тристоронні акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 26 від 27.03.2007 р. та № 62 від 30.05.2007 р., згідно з яким постачальник на умовах договору поставки № 05-847 від 29.12.2005 р., укладеного з лізингодавцем, передав, а лізингоодержувач на умовах договору № 10-07-122 сфл від 19.03.2007 р., укладеного з лізингодавцем, прийняв сівалку зернотукову СЗ-3.6А, без номера у кількості 4 одиниць та культиватор для передпосівного обробітку ґрунту до тракторів класу 1,4-2 т.с. КПСП-4Р, без номера, у кількості 4 одиниць; культиватор для міжрядного обробітку ґрунту до тракторів класу 1,4-2 т.с. КРНВ-5.6.-04, зав. № 577, 578 у кількості 2 одиниць.
Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору, з моменту підписання тристороннього акта одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, винагороду в розмірі семи річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що лізингоодержувач після укладення договору, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 відсотків його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.
Додатками № 2, № 4, № 6 «Графік сплати лізингових платежів»до Договору № 10-07-122 сфл від 19.03.2007 р., встановлено невідшкодовану вартість предмета лізингу, суму відшкодування частини вартості техніки, суми щорічної винагороди лізингодавцю, розміри лізингових платежів, суми щорічної винагороди.
Відповідач відповідно до умов договору за період користування технікою у строки встановлені Додатками № 2, № 4, № 6 «Графік сплати лізингових платежів»повинен був сплатити на рахунок позивача лізингові платежі, а саме: 27.09.2009 р. -15736,33 грн. та 5451,33 грн., 27.03.2010 р. -15736,33 грн. та 5451,33 грн., а також 30.05.2009 р., 30.11.2009 р., 30.05.2010 р. здійснити кожний платіж по 7216,50 грн. Втім, відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів у загальній сумі 64024,86 грн.
Частиною другою ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ними у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, передбачено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач збовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до п. 3.5.3. договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, в порушення умов Договору № 10-07-122фл від 19.03.2007 р. та графіку сплати лізингових платежів відповідач заборгованість у сумі 64024,86 грн. на день розгляду справи не сплатив. Вказана заборгованість підтверджується наявними матеріалами справи.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 64024,86 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів.
Крім того, оскільки відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення сплати лізингових платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу, інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, позивач, на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 8162,25 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені (яка нарахована за 180 днів окремо по кожному лізинговому платежу) та задоволено її в сумі 6136,98 грн., за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 9605,83 грн. та 3% річних у сумі 3156,34 грн., які також розраховані окремо по кожному лізинговому платежу.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат і 3% річних, та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім» (08351, Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 05489336) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-а; код ЄДРПОУ 30401456) 64024 (шістдесят чотири тисячі двадцять чотири) грн. 86 коп. -боргу, 9605 (дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 83 коп. -втрат від інфляції, 6136 (шість тисяч сто тридцять шість) грн. 98 коп. -пені, 3156 (три тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 34 коп. -3% річних, 829 (вісімсот двадцять дев'ять) грн. 25 коп. -витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.П. Карпечкін