ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/36010.11.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк - 2”
до Приватного підприємства “Елпіс -Україна”
про стягнення боргу 60 000,00 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю № б/н від 20.07.2010 р.
від відповідача не з'явився
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. заборгованості по Договору № 09-04-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.04.2009 р., а також відшкодування судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/360, розгляд справи було призначено на 25.10.2011 р.
18.10.2011 р. позивач через канцелярію суду подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову в розмірі 60000,00 грн. та шляхом накладення арешту на майно (матеріальні цінності) відповідача за адресами останнього в межах суми позову в розмірі 60000,00 грн.
В судовому засіданні 25.10.2011 р. представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2011 р., заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.
Відповідач своїх представників в судове засідання 25.10.2011р. -не направив, але через канцелярію суду 24.10.2011 р. подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в даному судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 10.11.2011 о 10:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2011 р. подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (серія АЄ № 736766) стосовно відповідача станом на 09.11.2011 р.
Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач своїх представників в судове засідання 10.11.2011 р. повторно не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві та яка відповідає даним витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (серія АЄ № 736766) про місцезнаходження відповідача. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
17.01.2009 р. між фізичною особою ОСОБА_2, як позикодавцем, та відповідачем - Приватним підприємством “Елпіс -Україна”, як позичальником, було укладено Договір № 09-04-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику повороту фінансову допомогу (позику), а позичальник зобов»язується повернути грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1); поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 1.2); поворотна фінансова допомога має бути повернена позичальником позикодавцю в повному обсязі і вона не є доходом позичальника (п. 1.3); поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у сумі 60 000,00 гривень без ПДВ (п. 2.1); поворотна фінансова допомога надається позичальнику шляхом внесення грошових коштів позикодавцем на поточний розрахунковий рахунок не пізніше ніж через 3 робочих дні з дати підписання даного Договору (п. 2.2); поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується 9п. 2.3); поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця (п. 3.1); повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особистий рахунок позикодавця в банківський установі (п. 3.2).
На виконання умов Договору № 09-04-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.01.2009 р. фізична особа ОСОБА_2 перерахувала на рахунок Приватного підприємства “Елпіс -Україна” (відповідача) 60000,00 грн., що підтверджується заявою на переказ готівки № ав/6558485 від 17.04.2009 р.
15.08.2011 між фізичною особою ОСОБА_2, як первісним кредитором, та позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю “Маяк - 2”, як новим кредитором, було укладено Договір № 1-08/11 про відступлення права вимоги (надалі -Договір відступлення права вимоги), згідно умов якого первісний кредитор відступив новому кредиторові, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредиторові, і став кредитором за Договором N 09-04-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17 квітня 2009 р., укладеним між первісним кредитором і боржником - Приватним підприємством "Елпіс-Україна" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 32956789) (п. 1); за даним Договором новий кредитор набув право вимагати від боржника повернення наданої йому первісним кредитором поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 60 000,00 гри. (п. 2); право вимоги, що відступається новому кредитору, засвідчується Договором N09-04-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17 квітня 2009 р., укладеним між первісним кредитором і Приватним підприємством "Елпіс-Україна" та заявою на переказ готівки № ав/6558485 від 17.04.2009 р. (п. 3).
На виконання п. 9 Договору відступлення права вимоги первісний кредитор - фізична особа ОСОБА_2) листом від 17.08.2011 р. повідомила боржника - Приватне підприємство “Елпіс -Україна” (відповідача) про відступлення права вимоги за Договором № 09-04-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.01.2009 р. новому кредиторові - Товариству з обмеженою відповідальністю “Маяк - 2” (позивач). Отримання наведеного листа відповідачем 22.08.2011 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
20.08.2011 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано письмовий лист-вимогу № 1К від 19.08.2011 р., в якому позивач зазначив про те, що він на підставі укладеного з фізичною особою ОСОБА_2 Договору № 1-08/11 про відступлення права вимоги від 15.08.2011 р. набув право вимоги щодо повернення наданої боржнику (відповідачу) первісним кредитором поворотної фінансової допомоги (позики) по Договору N 09-04-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17 квітня 2009 р. в сумі 60 000,00 гри., яку і просив відповідача оплатити у строк, визначений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Наведений лист-вимогу відповідач отримав 25.08.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а отже, у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач був зобов»язаний повернути надану йому первісним кредитором поворотну фінансову допомогу (позику) у сумі 60000,00 грн. позивачу в строк до 01.09.2011 р.
Як зазначав позивач у позові, боржником (відповідачем) заборгованість за надання поворотної фінансової допомоги (позики) на вимогу позивача, як нового кредитора, в сумі 60 000,00 грн. у строк, визначений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України -погашена не була і станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем, як новим кредитором, складає 60 000,00 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк термін виконання боржником обов'язку не встановлено або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимогами статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор, на підставі Договору № 1-08/11 про відступлення права вимоги від 15.08.2011 р. та згідно п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України набув від фізичної особи Косової І.В. право вимоги сплати відповідачем, як боржником, заборгованості за надання поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 60000,00 грн. за Договором № 09-04-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.01.2009 р.
Судом встановлено, що відповідач, всупереч ст. 509 Цивільного кодексу України, свого зобов'язання по сплаті позивачу, як новому кредитору, на його вимогу заборгованості в розмірі 60000,00 грн. у строк, обумовлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги -25.08.2011 р.) -не виконав, заборгованість в сумі 60000,00 грн. відповідачем у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги позивача -погашена не була і доказів протилежного суду на момент вирішення спору надано не було.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 60000,00 грн., яка виникла внаслідок наданої відповідачу поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 60000,00 грн. по Договору № 09-04-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.01.2009 р., право вимоги за яким позивач набув на підставі Договору № 1-08/11 про відступлення права вимоги від 15.08.2011 р. -є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому такою, що підлягає задоволенню.
При цьому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову в розмірі 60000,00 грн. та шляхом накладення арешту на майно (матеріальні цінності) відповідача за адресами останнього в межах суми позову в розмірі 60000,00 грн. з огляду на наступне.
Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно вищезазначеного Роз'яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб'єкта, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, враховуючи приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 66, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Елпіс -Україна” (ідентифікаційний код 32956789; місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк - 2” (ідентифікаційний код 13686795, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 13) суму заборгованості в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
Дата підписання рішення -11.11.2011 р.