про повернення позовної заяви
"27" жовтня 2011 р. № 5026/2347/2011
Суддя господарського суду Черкаської області Хабазня Ю.А., розглянувши матеріали за заявою приватного підприємства “Постачальник”, м. Черкаси про визнання його банкрутом. -
Боржником у особі голови ліквідаційної комісії подано заяву з вимогами порушити провадження у справі про банкрутство, визнати боржника банкрутом, призначити ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії на підставі ст. 51, ч.5 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон).
Ухвалами суду від 03.10.2011 у справі №5026/2142/2011 та від 18.10.2011 у справі №5026/2263/2011 повернено заяви боржника про порушення провадження у справі про банкрутство. Однією з підстав повернення у цих ухвалах було вказано на обставину перевищення суми наявного у боржника майна над сумою заборгованості боржника перед кредиторами, що вказує на недотримання вимог ч.1 ст.51 Закону, згідно з якою справа про банкрутство може бути порушена, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
У поданій заяві приведено розрізнені цифри заборгованості перед різними кредиторами, вказано обставини пред'явлення позову на суму близько 16 млн. до боржника про звернення стягнення на заставлене майно та зроблено висновок про наявність заборгованості боржника перед кредиторами на суму 9659271,78 грн. При цьому повний і обгрунтований розрахунок цієї суми з посиланням на конкретні докази, який підтверджував би у розрахунку заявлену суму боргу перед кредиторами, ні у заяві ні у доданих до неї документах відсутній, тому звідки вона узята не зрозуміло. Крім того, у заяві зазначено, що із заявленої суми боргу "заставна вартість іпотечного майна 9361160 грн." -отже, якщо цю суму "заставною вартістю" включено до суми вищевказаного боргу, то її включено неправомірно, оскільки оцінка вартості заставленого майна не є сумою боргу. Згідно ж із довідками боржника вартість одного й того ж майна: як заставного складає 7357660 грн., а по залишковій вартості -19898700 грн. Дані фінансового звіту станом на 17.10.2011, доданого до заяви, щодо наявних поточних зобов'язань на суму 318 тис.грн. (81+66+171) не відповідають обставинам, викладеним у заяві.
Таким чином заява не містить викладу обставин необхідність яких передбачена ч.1 ст.51 Закону.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
У заяві не зазначено конкретного строку виконання зобов'язань по кожному боржнику та первинному документу, у зв'язку з чим неможливо визначити дотримання строку, вказаного у абзаці третьому статті 1 Закону.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 1 Закону неплатоспроможність -це «неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами». Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство повинна містити: «виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням… реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання». Відповідно до ч.1 ст.9 Закону суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо: у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону;
У поданій заяві, відповідно до абз.6 ч.1 Закону не вказано реквізитів і до заяви не додано копію (копії) неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, який був би доказом неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами. Інші засоби доказування цієї обставини не можуть бути прийняті відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, оскільки якщо боржник ухиляєтся від добровільної сплати боргу, від виконання рішення суду про стягнення боргу, або якщо державний виконавець неналежним чином виконує чи виконав рішення суду про стягнення боргу, такий неоплачений розрахунковий документ є єдиним належним доказом відсутності у боржника коштів і його неплатоспроможності.
До заяви не додані документи вказані у абз.7 ч.3 ст.7 Закону.
Після усунення допущених порушень заяву може бути подано у загальному порядку.
Довідки на повернення витрат на оплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених згідно з квитанціями 4236.368.1 та 4236.368.1 від 30.09.2011, не видаються у зв'язку з їх видачею при поверненні заяви з доданими документами ухвалою суду від 03.10.2011.
Керуючись абз.3,5,6 ч.1 ст.ст.9 і 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя -
Повернути заяву з доданими до неї документами без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя Хабазня Ю.А.
2