а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
09 червня 2008 р. Справа № 2-а-5681/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
При секретарі судового засідання: Кащук С.В.
За участю представників сторін:
позивача : Гущі Я.В.
відповідача : Гоцуляка Р.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом: СФГ "Вільне"
до: Управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької області
про: визнання протиправними та скасування рішень
Селянське (фермерське) господарство “Вільне”подало позов до Управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької області про скасування Рішень № 1369, №1370 та №1371 про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, винесених 17 грудня 2007 року начальником Управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької області.
Позов мотивовано тим, що вищезазначені Рішення № 1369, №1370 та №1371 про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 17 грудня 2007 року, винесені з порушенням п.9.3.2 ч.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663.
За таких підстав, позивач звернувся до суду з позовом та просить суд скасувати вказані Рішення.
Під час попереднього судового засідання у справі, суд виконавши всі процесуальні дії, передбачені ч. ч. 3, 4 ст. 111 КАС України за згодою сторін перейшов до судового розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, суду пояснив, що Рішення № 1369, №1370 та №1371 від 17 грудня 2007 року були винесені відносно СФГ “Вільне”за несвоєчасну сплату страхових внесків, ці Рішення не підлягають скасуванню, оскільки, вони прийняті відповідно до норм чинного законодавства.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом у справі встановлено.
У відповідності до Рішення № 1369 про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 17 грудня 2007 року до СФГ “Вільне”застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 18925,61 грн., та нараховано пеню в розмірі 10993,67 грн., згідно із Рішенням № 1370 про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 17 грудня 2007 року до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 2607,38 грн. та нараховано пеню в розмірі 1005,77 грн., а відповідно до Рішення №1371 -штраф в сумі 1493,59 грн. та пеня в розмірі 4026,49 грн.
Відповідно ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників
Згідно ч. 10 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно - правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Ч.9. ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, п. 2 ч. 9 ст. 106 вище згаданого Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно ч. 13. ст. 106 Закону №1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Тобто, при нарахуванні фінансових санкцій, пені Управління Пенсійного фонду має зазначити в рішенні суму зобов'язання, виявити базові і календарні періоди за які нараховуються фінансові санкції; конкретні процентні ставки, і конкретну кількість днів прострочення оплати, та надіслати рішення протягом трьох робочих днів із дня їх винесення страхувальнику, чого останнім не було зроблено.
Крім того, відповідно до пп. 9.2. “Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663, фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2.-9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених пунктами 2.1.1-2.1.5 пункту 2.1 згаданої Інструкції.
П. 9.3.2. Інструкції визначає, що рішення про застосування штрафів, зазначених у даному підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
В порушення вище зазначених правових норм у Рішеннях № 1369, №1370 та №1371 про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, винесених 17 грудня 2007 року, Управлінням Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької області не виявлені базові періоди (конкретну кількість днів), за які нараховуються фінансові санкції та не встановлена конкретна процентна ставка, що застосовується для розрахунку фінансової санкції в даному базовому періоді.
Крім того, у порушення вищенаведеного, відповідач у вказаних Рішеннях неправомірно застосував одночасно в одному рішенні всі три процентні ставки (10%, 20%, 50%) за затримку сплати страхових внесків від 1 дня і більше 90 днів, що підтверджується розрахунками фінансової санкцій та пені в матеріалах адміністративної справи. Відповідач при прийнятті Рішень не розмежовував затримку сплати страхових внесків як то передбачив законодавець до 30 календарних днів, до 90 календарних днів і більше 90 календарних днів, що є грубим порушенням норм чинного законодавства.
Також слід зауважити, що дані Рішення у порушення трьохденного терміну, встановленого п.13 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, позивачеві -СФГ “Вільне” були вручені лише 27 грудня 2007 року, що підтверджується відповідною відміткою на Рішеннях.
З огляду на вищевикладені норми права та обставини справи, суд вважає, що вищезгадані Рішення прийняті із явним порушення норм діячого законодавства, є неправомірними, а отже підлягають скасуванню.
Ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ч .2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Ст. 86 вище згаданого Кодексу передбачено те, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що на день розгляду справи відповідач доказів в спростування позовних вимог не надав, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України. Платіжним дорученням №9 від 26.03.2008 року документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
1. Позов селянського (фермерського) господарства “Вільне” до Управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької про скасування Рішень № 1369, №1370 та №1371про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, винесених 17 грудня 2007 року начальником Управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької області задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати Рішення № 1369, №1370 та №1371 про застосування фінансових санкцій та нарухавання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, винесені 17 грудня 2007 року начальником Управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі Вінницької області.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь селянського (фермерського) господарства “Вільне” судовий збір в сумі 3,40 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 10.06.08
Суддя Сауляк Юрій Васильович
постанова не набрала законної сили