"13" жовтня 2011 р. м. Київ К-3151/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівВеденяпіна О.А.,
Зайця В.С.,
Розваляєвої Т.С.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6
на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 вересня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) у Ворошиловському районі м. Донецька про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до відповідача про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії. Позивач зазначила, що отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що у травні 2006 року звернулась до УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату в зоні відчуження від 19 травня 2006 року №183, обчислену в трьохкратному розмірі по другій зоні небезпеки. Посилаючись на відмову відповідача провести відповідний перерахунок пенсії на підставі того, що с. Варовичи Поліського району Київської області не відноситься до зон небезпеки, просить визнати рішення комісії УПФУ про відмову у перерахунку пенсії від 01 червня 2006 року №104 незаконним та зобов'язати УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька перерахувати пенсію на підставі довідки про заробітну плату від 19 травня 2006 року №183.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 вересня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконної відмови у перерахунку пенсії відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року змінено у мотивувальній частині постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 вересня 2007 року. В іншій частині вказану постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 74 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не досліджено всі докази у справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на обліку в УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька та з 03 січня 2006 року отримує пенсію у разі втрати годувальника -чоловіка ОСОБА_7, який працював у зоні відчуження (с. Варовичі Поліського району Київської області) у період з 05 травня 1986 року по 10 травня 1986 року.
Пенсія позивачу призначена відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»згідно довідок про заробітну плату ОСОБА_7 від 03 червня 1991 року, від 07 жовтня 1994 року та від 22 червня 1995 року, з яких йому перераховувалась пенсія по інвалідності. На підставі зазначених довідок виплата коштів проведена у 2-х кратному розмірі, тобто по зоні особливого контролю.
23 травня 2006 року позивач звернулась до УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки від 19 травня 2006 року №183, виданої Комунальною лікувально-профілактичною установою «Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання»(далі -ДОКТМО), в якій заробітна плата годувальника за роботу в зоні відчуження обчислена у 3-х кратному розмірі як по другій зоні небезпеки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив з того, що населений пункт с. Варовичі Поліського району Київської області відсутній в переліку населених пунктів, де оплата праці проводилась у підвищених розмірах, відповідно до зони небезпеки, визначених рішеннями Урядової комісії від 07 серпня 1986 року №87, від 19 серпня 1986 року №108, від 18 вересня 1989 року № 173, від 05 січня 1987 року №339.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статті 74 Закону України «Про пенсійне забезпечення»сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальників обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника. Тому позивач не отримала права на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який при житті не звертався з вимогою про збільшення розміру заробітку за час перебування у відрядженні по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон України № 796-ХІІ), в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.
Судами встановлено, що відповідач проводив позивачу виплати у 2-х кратному розмірі як по зоні особливого контролю згідно довідок від 03 червня 1991 року, від 07 жовтня 1994 року та від 22 червня 1995 року та довідки ДОКТМО від 07 жовтня 1994 року, в яких вказано розмір заробітної плати, яку ОСОБА_7 отримував за час роботи у зоні відчуження.
Згідно абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 10 червня 1986 року №207 оплата праці працівників підприємств, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась у першій, другій, третій зонах небезпеки у чотирьох-, трьох і двухкратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.
Рішеннями Урядової комісії від 07 серпня 1986 року №87, від 19 серпня 1986 року №108, від 18 вересня 1989 року № 173, від 05 січня 1987 року №339 визначений перелік населених пунктів, де оплата праці проводилась у підвищених розмірах відповідно до зони небезпеки, в якому с. Варовичи Поліського району Київської області відсутнє.
З огляду на зазначені вимоги норм права і обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали правомірною відмову відповідача у перерахунку пенсії ОСОБА_6
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини першої ст. 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року та змінену нею постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 вересня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді О.А. Веденяпін
В.С. Заяць
Т.С.Розваляєва
Ю.І. Цвіркун
Суддя С.В. Головчук