"06" жовтня 2011 р. м. Київ К-24092/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівВеденяпіна О.А.,
Зайця В.С.,
Розваляєвої Т.С.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) в Білозерському районі Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про зобов'язання провести перерахунок пенсії. Позивач зазначав, що, як інвалід дитинства ІІ групи, отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальників в розмірі 50 відсотків від їх пенсій. Вказує, що розмір пенсії не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки пенсія його батьку повинна бути підвищена як учаснику бойових дій на 25 відсотків згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а матері - на 15 відсотків від прожиткового мінімуму відповідно до пункту 20 частини 4 статті 14 зазначеного Закону. Проте, відповідач в порушення вимог цього Закону виплачує пенсію без урахування зазначених доплат. Вважаючи дії УПФУ в Білозерському районі Херсонської області неправомірними, просив зобов'язати останнього провести перерахунок пенсії з 27 вересня 2006 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року, позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області вчинити дії щодо підвищення пенсій померлих годувальників позивача ОСОБА_6, батькові ОСОБА_7 на 25 відсотків, матері ОСОБА_8 на 15 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 27 березня 2006 року. Провести перерахунок пенсій позивача ОСОБА_6 у зв'язку з підвищенням пенсій померлих годувальників з 27 вересня 2006 року.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що судами неправильно застосовано статтю 37 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Вказує, що дія статей 10,12,14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не поширюються на позивача, оскільки чинність зазначеного закону поширюється виключно на учасників бойових дій, осіб прирівняних до них та самих учасників війни.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що позивач є інвалідом ІІ групи з дитинства згідно посвідчення від 07 листопада 2006 року НОМЕР_1.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року N 1058-IV ОСОБА_6 призначено пенсію по втраті годувальників: батька -ОСОБА_7, який помер 29 березня 1965 року, та матері - ОСОБА_8, померлої 25 квітня 2000 року.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що батько позивача - ОСОБА_7 є учасником бойових дій, нагороджений орденом «Червона зірка»та медаллю «За відвагу», а мати -ОСОБА_8 -медаллю за сумлінну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».
Відповідно до частини четвертої пункту 22 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно частини четвертої пункту 20 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Отже, виходячи з положень зазначених норм закону, батьки позивача - -ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мали право на отримання вищевказаних доплат.
Судами встановлено, що згідно розпорядження № 113285 від 24 жовтня 2002 року ОСОБА_6 нараховано пенсію по втраті годувальників з пенсії померлих батьків виходячи з наявного стажу роботи та заробітної плати без урахування зазначених доплат.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»чинність цього закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
- утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
- батьки;
- один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
- діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
- діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;
- діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відмова відповідача у перерахунку пенсії з тих підстав, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»поширюються виключно на самих учасників бойових дій, осіб прирівняних до них та самих учасників війни є неправомірною. Тому суди правильно зобов'язали УПФУ в Білозерському районі Херсонської області перерахувати пенсію по втраті годувальників ОСОБА_6 з урахуванням 25 та 15 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини першої ст. 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді О.А. Веденяпін
В.С. Заяць
Т.С. Розваляєва
Ю.І. Цвіркун
Суддя С.В. Головчук