18 жовтня 2011 року м. Київ К-8187/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Островича С.Е.
Федорова М.О.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську,
заяву Заступника прокурора Луганської області
та заяву Головного управління Державного казначейства України в Луганській області
про приєднання до касаційної скарги
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року
у справі № 2а-9442/08
за позовом Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав»
до Державної податкової інспекції у м. Свердловську,
Головного управління Державного казначейства України в Луганській області,
за участю Прокурора Луганської області
про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року, позов Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Свердловську (далі -відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі -відповідач-2) задоволено. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000122344/0 від 06 травня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СП з іспанським інвестором «Інтерсплав»бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 631 410,00 грн. по декларації за січень 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СП з іспанським інвестором «Інтерсплав»судовий збір в розмірі 2 616,52 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року та прийняття нового рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заступник прокурора Луганської області в заяві про приєднання до касаційної скарги ДПІ у м. Свердловську підтримує її вимоги.
Відповідач-2 в заяві про приєднання до касаційної скарги просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове -про відмову в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу, а також заяви Заступника прокурора Луганської області та ГУДК України в Луганській області про приєднання до касаційної скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача, поданої за січень 2008 року, за результатами якої складено довідку № 299-15-10-05827201 від 18 березня 2008 року.
В ході зазначеної перевірки підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 840 484,00 грн. по декларації за січень 2008 року. Однак, зазначену суму позивачу відшкодовано не було.
Також, відповідачем-1 проведено виїзну позапланову перевірку СП з іспанським інвестором «Інтерсплав»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01 січня 2008 року по 31 січня 2008 року, за результатами якої складено акт № 371/23-30/05827201 від 16 квітня 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122344/0 від 06 травня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 91 312,00 грн.
Зменшуючи суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, ДПІ у м. Свердловську виходила з того, що податковий кредит сформовано позивачем при відсутності підтвердження надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість його постачальниками.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, СП з іспанським інвестором «Інтерсплав»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарів (послуг), на підставі належним чином оформлених податкових накладних.
Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР).
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Острович С.Е.
Федоров М.О.
Шипуліна Т.М.
Суддя А.О. Рибченко