18 жовтня 2011 року м. Київ К-9704/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Островича С.Е.
Федорова М.О.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року
у справі № А6/494-07
за позовом Фастівського комбінату комунальних підприємств
до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Київської області від 20 листопада 2007 року позов Фастівського комбінату комунальних підприємств (далі -позивач) до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі - відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинними, такими, що не відповідають вимогам закону, та протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 17 березня 2006 року та № 0000272301/0 від 17 березня 2006 року. Стягнуто з відповідача на користь Фастівського ККП судовий збір в розмірі 6,80 грн. (3,40 грн. за кожну позовну вимогу).
Не погодившись з постановою Господарського суду Київської області від 20 листопада 2007 року відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року апеляційну скаргу Фастівської ОДПІ в Київській області залишено без задоволення. Постанову Господарського суду Київської області від 20 листопада 2007 року змінено, виключивши з її резолютивної частини висновок суду про визнання податкових повідомлень-рішень № 0000252301/0 від 17 березня 2006 року та № 0000272301/0 від 17 березня 2006 року нечинними.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року та прийняття нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Фастівським ККП за період з 01 липня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 132/13/2301-03346414 від 10 березня 2006 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 17 березня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96 829,50 грн. (64 553,00 грн. -основний платіж, 32 276,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000272301/0 від 17 березня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 53 930,32 грн. (39 492,30 грн. -основний платіж, 14 438,02 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з невключенням до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми коштів, що надійшли на бюджетний рахунок, та невключенням до складу податкового кредиту вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних за кошти міського бюджету, послуги сторонніх організацій щодо поточного ремонту доріг, де позивач виступав як посередник.
Також, встановлено порушення пункту 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), оскільки, позивачем при розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища невірно застосовано коригуючі коефіцієнти.
Крім того, судами встановлено, що позивач є комунальним підприємством, заснованим Фастівською міською радою на комунальній власності міста та діє на засадах госпрозрахунку і самофінансування, є платником податку на додану вартість, сплачує інші загальнообов'язкові податки і збори.
В той же час, позивач, відповідно до рішень Фастівської міської ради та її виконавчого комітету, виступає замовником робіт з благоустрою міста, будівництва соціальних об'єктів, ремонту доріг, які передбачені відповідними рішеннями міської ради. Кошти на зазначені роботи, відповідно до статей 70, 91 Бюджетного кодексу України, передбачаються в міському бюджеті, який затверджується рішеннями Фастівської міської ради.
Для належного виконання рішень міської ради, виконавчого комітету з питань благоустрою, відповідних програм місцевого значення у Фастівському ККП створено відділ благоустрою як окрему структурну одиницю, що діє на підставі положення про відділ благоустрою.
Даний відділ працює відповідно до окремого від Фастівського ККП кошторису витрат, штатного розпису і фонду оплати праці.
Фінансування всіх витрат відділу, в тому числі і заробітна плата його працівникам, здійснюється виключно з місцевого бюджету, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підтверджується довідкою фінансового управління Фастівського міського виконавчого комітету № 113 від 19 квітня 2004 року.
В свою чергу, оскільки, відділ не є юридичною особою, він не може самостійно укладати від свого імені угоди, а тому замовником виконання місцевих бюджетних програм виступає позивач.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, кошти, з яких суми податку на додану вартість не включено до скалу податкових зобов'язань та податкового кредиту, перераховувались з бюджету на фінансування діяльності саме відділу благоустрою та використовувались зазначеним відділом для виконання бюджетних програм з благоустрою згідно з бюджетним розподілом, то зазначені кошти не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, адже не підпадають під визначення поставки послуг у розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР.
Згідно з пунктом 4 Порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.
Коригуючі коефіцієнти, від яких розраховується сума збору за забруднення навколишнього природного середовища, залежать від місця (зони) розміщення відходів, від характеру місця розміщення відходів та визначаються згідно таблиць 2.4 і 2.5 Додатку 2 до Порядку і можуть приймати значення 1 або 3.
Місце (зона) розміщення відходів, куди видаляються відходи Фастівським ККП знаходиться на відстані 1,4 км. від адміністративних меж м. Фастова, що зумовлює застосування коефіцієнту 3 згідно з таблицею 2.4 Додатку 2 до Порядку.
Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, характер місця складування відходів забезпечує захист атмосферного повітря і водних об'єктів від забруднення, що підтверджується висновками Фастівської санітарно-епідеміологічної станції № 78 від 13 січня 2004 року, № 361 від 04 квітня 2005 року, № 44 від 16 січня 2006 року, у зв'язку з чим позивач застосовує коефіцієнт 1.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що, оскільки, право на застосування коефіцієнту 1 і визначення місця складування відходів як такого, що забезпечує захист водних об'єктів від забруднення, встановлено в листах Фастівської санітарно-епідеміологічної станції та підтверджується відповідним листом Київського обласного державного управління екології № 12-09/7245 від 27 вересня 2004 року, то висновки відповідача про порушення позивачем пункту 4 Порядку є безпідставними.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанцій про те, що, оскільки, предметом оскарження в даному випадку є правові акти індивідуальної дії, то наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства України може бути лише визнання таких актів протиправними.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Острович С.Е.
Федоров М.О.
Шипуліна Т.М.
Суддя А.О. Рибченко