18 жовтня 2011 року м. Київ К-8052/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Островича С.Е.
Федорова М.О.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля»
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року
у справі № 2-а-12007/08
за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Шахта ім. Д.С.Коротченко»
про визнання недійсним рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року позов Державного підприємства «Селидіввугілля»(далі -позивач) до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним рішення № 20089/10/24-013 від 13 грудня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Селидіввугілля»3,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки, активи позивача звільнено з податкової застави, застосування відповідачем положень підпункту 13.1.2 пункту 13.1 статті 13 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) є протиправним.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року апеляційну скаргу Красноармійської ОДПІ Донецької області задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року та залишення в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами встановлено, що наказом Міністерства палива та енергетики від 06 вересня 2005 року № 454 «Про реорганізацію Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта імені Д.С. Коротченко» припинено діяльність зазначеного товариства шляхом реорганізації, а саме -приєднання до Державного підприємства «Селидіввугілля.
Пунктом 6 зазначеного наказу встановлено, що ДП «Селидіввугілля»є правонаступником усіх прав та обов'язків ДВАТ «Шахта імені Д.С. Коротченко».
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 25 вересня 2007 року № 384 «Про створення шляхом виділу Державного підприємства «Шахта ім. Д.С. Коротченка»із складу ДП «Селидіввугілля» виділено відокремлений підрозділ «Шахта ім. Д.С. Коротченка»та створено на його базі Державне підприємство «Шахта ім. Д.С. Коротченка».
Пунктом 8 зазначеного наказу передбачено, що новостворене підприємство є правонаступником прав та обов'язків ДП «Селидіввугілля», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу згідно з розподільчим балансом.
13 грудня 2007 року відповідачем прийнято рішення № 20089/10/24-013, відповідно до якого податковий борг ДП «Селидіввугілля»станом на 01 грудня 2007 року в розмірі 67 602 178, 00 грн. залишається за ДП «Селидіввугілля».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 13.1.2 пункту 13.1 статті 13 Закону № 2181-III реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізовується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що саме по собі рішення про правонаступництво у межах спірних відносин не є підставою для виникнення податкових зобов'язань. При зазначеній формі реорганізації перехід до нового платника податків податкового боргу можливий виключно за рішенням податкового органу, податкове правонаступництво є спеціальним і ототожнювати його із загальними правилами не можна.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних. До зазначених документів, зокрема, належать податкові декларації, податкові повідомлення-рішення, рішення, прийняті за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договори про розстрочення або відстрочення податкового боргу тощо.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля»відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Острович С.Е.
Федоров М.О.
Шипуліна Т.М.
Суддя А.О. Рибченко