18 жовтня 2011 року м. Київ К-10561/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Островича С.Е.
Федорова М.О.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року
у справі № 2а-1216/08
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова,
Державної податкової адміністрації у Харківській області
про визнання протиправними дій та недійсним рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі -відповідач-1) та Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі -відповідач-2), в якому просив визнати протиправними дії фахівців ДПА у Харківській області при складанні акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності № 20406745/2310 від 03 вересня 2007 року та недійсним рішення № 0002612310 від 16 вересня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року та прийняття нового рішення.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідачі просять залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПА у Харківській області проведено перевірку кіоску, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 20406745/2310 від 03 вересня 2007 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято рішення № 0002612310 від 16 вересня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 226,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з непроведенням розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та нероздрукуванням відповідного розрахункового документа на суму 9,50 грн., а також незабезпеченням відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначеній в денному Х-звіті реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 1 035,70 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно з частинами 7, 8 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Відповідно до статті 11-2 Закону № 509-XII посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення як планових так і позапланових перевірок, за умови надання суб'єкту господарської діяльності під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Ненадання зазначених документів суб'єкту господарської діяльності є підставою для недопущення перевіряючих до проведення перевірки.
Отже, у разі ненадання працівниками податкового органу направлень та наказу на проведення перевірки суб'єкт господарювання має право не допустити таких осіб до її проведення. Разом з тим, недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення такої перевірки не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, що виявлені в ході її проведення.
В свою чергу, як встановлено судами, позивач допустив посадових ДПА у Харківській області до проведення перевірки, яка здійснена відповідно до плану здійснення ДПА у Харківській області перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, факт непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та нероздрукування відповідного розрахункового документа на суму 9,50 грн., а також незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначеній в денному Х-звіті реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 1 035,70 грн., підтверджується зібраними у справі доказами та, зокрема, не заперечується позивачем.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 березня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Острович С.Е.
Федоров М.О.
Шипуліна Т.М.
Суддя А.О. Рибченко