"29" вересня 2011 р. м. Київ К-21220/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гордійчук М.П.
Гончар Л.Я.
Сіроша М.В.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року
у справі № 2а-11528/09/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва та Державна податкова адміністрація України оскаржили їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржники просять скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання»відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100025981 було взято на облік як платника податку на додану вартість - 03.06.2004 року.
24.06.2008 року на підставі рішення загальних зборів позивачем було проведено зміну найменування підприємства з ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання»на ТОВ «Фактор Коммерс».
У зв'язку зі зміною найменування 24.06.2008 року державним реєстратором було внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру та видано нове свідоцтво про державну реєстрацію.
08.07.2008 року підприємство звернулось до податкової інспекції із заявою та відповідними документами щодо здійснення заміни свідоцтва платника податку на додану вартість.
Відповідно до акта № 719/15-4 від 07.08.2008 року податковою інспекцією було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фактор Коммерс»у зв'язку з відсутністю юридичної особи за її місцезнаходженням, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 06.08.2008 року №107014300110253.
У подальшому податковим органом позивачу було видано нове свідоцтво платника податку на додану вартість № 100136272, у якому датою реєстрації платника податку на додану вартість зазначено - 28.08.2008 року.
Відповідно до пункту «ґ»9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація платника податку на додану вартість може бути анульована у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Згідно з пунктом 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79 визначено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«ґ»здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу. Податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»-«ґ».
Підпунктом 25.2.1 вказаного Положення визначено вичерпний перелік відповідних підтверджуючих документів (відомостей) за наявності яких податковий орган може прийняти рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення.
Проте, така підстава для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як наявність відомостей у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням -у переліку, визначеному підпунктом 25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість відсутня.
Також судами обґрунтовано зазначено про те, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фактор Коммерс»№ 100025981 від 03.03.2007 року. Проте, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100025981 від 03.03.2007 року видавалось ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання», відомості про таку юридичну особу як «Фактор Коммерс»у даному свідоцтві платника податку на додану вартість відсутні. Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Фактор Коммерс»у якості платника податку на додану вартість було видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва лише 28.08.2009 року за № 100136272.
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Доводи касаційних скарг не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва та Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.