"26" січня 2011 р. м. Київ К-10035/08
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Тракало В.В.,
секретар судового засідання Сіпаренко С.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2008 року,
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що за наявності стажу наукової роботи понад 20 років він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії на підставі статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Проте відповідач відмовив у призначенні наукової пенсії, оскільки, на думку відповідача, позивач має недостатній науковий стаж -17 років 11 місяців 28 днів, та з 12 серпня 2004 року призначив йому пенсію на загальних підставах. При цьому відповідач виходив з того, що Одеське спеціальне конструкторське бюро поліграфічного машинобудування, в якому в період з 1 січня 1977 року по 12 серпня 2004 року працював ОСОБА_1, з 29 грудня 1994 року змінило форму власності та було перейменовано на відкрите акціонерне товариство «Одеське головне спеціальне конструкторське бюро поліграфічного машинобудування». Тому період роботи позивача на зазначеному підприємстві з 29 грудня 1994 року по 12 серпня 2004 року не може бути зараховано до наукового стажу. Крім того, ВАТ «Одеське головне спеціальне конструкторське бюро поліграфічного машинобудування»не пройшло державну атестацію як наукова установа відповідно до Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1998 року № 469. Вважаючи, що період його наукового стажу потрібно обчислювати не до 29 грудня 1994 року, дати зміни назви підприємства, а до 7 квітня 1998 року, дати затвердження зазначеного Положення (21 рік 3 місяці 6 днів), позивач просив визнати дії управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»неправомірними, зобов'язати відповідача призначити йому пенсію наукового працівника з 12 серпня 2004 року та сплатити йому різницю між пенсією, призначеною за віком з 12 серпня 2004 року, та пенсією, призначеною згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», за період з 12 серпня 2004 року по дату постановлення рішення суду.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2007 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси у вигляді відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», починаючи з 12 серпня 2004 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси виплатити різницю між отриманою пенсією та перерахованою пенсією згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», починаючи з 12 серпня 2004 року. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі З,40 грн. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на користь територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,50 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2008 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси було залишено без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2007 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що позивач працював в Одеському спеціальному конструкторському бюро поліграфічного машинобудування провідним, головним конструктором з 1 січня 1977 року по 12 серпня 2004 року. З 29 грудня 1994 року зазначене підприємство було перейменовано на відкрите акціонерне товариство «Одеське головне спеціальне конструкторське бюро поліграфічного машинобудування». 22 жовтня 1999 року ВАТ «Одеське головне спеціальне конструкторське бюро поліграфічного машинобудування»включено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій, а також змінило форму власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1998 року № 469 затверджено Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ. Станом на час запровадження державної атестації наукових установ ОСОБА_1 набув стажу наукового працівника -21 рік 3 місяці 6 днів (період з 1 січня 1977 року до 7 квітня 1998 року). 12 серпня 2004 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Відповідач відмовив в задоволенні заяви та призначив позивачу пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії наукового працівника, відповідач вважав доведеним факт наявності у позивача стажу наукової роботи у кількості 17 років 11 місяців 28 днів за період його роботи 3 1 січня 1997 року по 28 грудня 1994 року. Проте, на думку відповідача, оскільки з 29 грудня 1994 року державне підприємство «Одеське СКБ «Поліграфмаш»перейменовано у ВАТ «Одеське головне СКБ «Поліграфмаш», тобто перестало бути державним підприємством, а також не пройшло у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1998 року № 469 державної атестації наукових установ, то з цієї дати, 29 грудня 1994 року, позивач не має права на віднесення його роботи до наукової та, відповідно, на призначення пенсії наукового працівника.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що з 29 грудня 1994 року державне підприємство «Одеське СКБ «Поліграфмаш»було лише перейменовано у ВАТ «Одеське головне СКБ «Поліграфмаш», а державна форма власності була змінена на колективну з 22 жовтня 1999 року, тобто до зазначеної дати ВАТ «Одеське головне СКБ «Поліграфмаш»було державним підприємством.
Крім цього, державна атестація наукових установ була запроваджена з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1998 року № 469, якою затверджено Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ. Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому вимоги щодо обов'язкової державної атестації науково-дослідних установ не можуть бути поширені на правовідносини, які мали місце до прийняття зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Відповідно до положень частини 2 статті 24 Закону № 1977-ХІІ пенсія науковому працівнику призначається при досягненні пенсійного віку, зокрема, чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років.
Пунктом 3 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III -IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року №257, посади провідного, головного конструктора, які займав позивач під час його роботи протягом періоду з 1 січня 1977 року по 7 квітня 1998 року, віднесені до посад, перебування на яких дає право на призначення пенсії наукового працівника.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо призначення йому пенсії відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Поряд з цим суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача на користь позивача сплачене ним державне мито у сумі 3,40 грн., оскільки відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які Кодексом адміністративного судочинства України, як судові витрати, не передбачені.
Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
При цьому відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч.2, 210, 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2008 року скасувати.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2007 року змінити, виклавши абзац 5 резолютивної частини постанови у такій редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою державного мита, у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України». Абзац 6 постанови виключити.
У решті постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Стародуб О.П.
Тракало В.В.