"04" жовтня 2011 р. м. Київ К-45477/09
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівВеденяпіна О. А.,
Зайця В. С.,
Головчук С. В.,
Цвіркуна Ю. І.,
секретаря судового засідання Шевченко Ю. В.,
за участю: представника Дніпропетровської митниці -Дерець Т. В.,
прокурора -Чубенка В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці та касаційну скаргу прокурора Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Джонатан», Компанії «Rital Limited»до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій неправомірними та стягнення суми,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Джонатан»та Компанія «Rital Limited»звернулися з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій з визначення митної вартості товару за контрактом № 07 від 20 грудня 2006 року по резервному шостому методу неправомірними, стягнення з Державного бюджету України 18 259 017 грн 00 коп.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, Дніпропетровська митниця та прокурор Донецької області звернулися з касаційними скаргами, в яких просили їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Дніпропетровської митниці, прокурора, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що в січні-лютому 2009 року в межах контракту № 07 від 20 грудня 2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Джонатан» та фірмою «Miyoshi Precision Limited», на митну територію України ввезено товар -м'ясопродукція.
Для здійснення митного оформлення товару за цей період Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Джонатан»до митного органу подано 70 ВМД.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що митницею відмовлено у митному оформленні товару за ВМД № 110000003/9/300179 від 13 січня 2009 року та видано рішення про визначення митної вартості за шостим (резервним) методом. В подальшому для запобігання зволікання у митному оформленні товару позивачем самостійно визначалась митна вартість саме за шостим методом. Такі дії митниці є незаконними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
З висновками судів погодитись не можна.
За визначенням термінів, які містяться в статті 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Згідно із ст. 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).
Частиною 1 ст. 261 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Статтею 264 МК України визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.
Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.
Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав.
Із системного аналізу вказаних статей вбачається, що у правовідносинах між митницею та декларантом право останнього є порушеним у випадку відмови митниці в митному оформленні товару за ціною, вказаною позивачем, та самостійного визначення митної вартості товару.
В разі добровільного внесення позивачем даних до ВМД заявник не може посилатися на порушення свого права, оскільки оскарження дій відповідача з мотивів, які ґрунтуються на припущенні про можливість порушення права, є безпідставним.
Таким чином, для поновлення порушеного права суди повинні були встановити наявність рішення митниці про відмову в митному оформленні товару та визначенні митної вартості товару.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що судами обох інстанцій при розгляді справи неповно встановлені обставини, які мають значення для справи (зокрема, наявність чи відсутність рішень митниці щодо відмови в митному оформленні товару, визначенні митної вартості товару), а тому їх рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційні скарги Дніпропетровської митниці та прокурора Донецької області задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.