"04" жовтня 2011 р. м. Київ К-2105/10
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівВеденяпіна О. А.,
Головчук С. В.,
Зайця В. С.,
Цвіркуна Ю. І..
секретаря судового засідання Шевченко Ю. В.,
за участю: представника Львівської митниці -Зудінова О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Галєвропродукт»на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року у справі за позовом Приватного підприємства «Галєвропродукт»до Львівської митниці, Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання неправомірною відмови в митному оформленні товару, скасування картки відмови і стягнення зайво сплачених податків і зборів,
встановив:
Приватне підприємство «Галєвропродукт»звернулось з позовом до Львівської митниці, Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання рішення № 18/28-3280 від 15 липня 2008 року нечинним, скасування картки відмови № 209060000/2008/000590 від 16 липня 2008 року та стягнення 36 027 грн 89 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач - Львівська митниця - просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Львівської митниці, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що в липні 2008 року в межах контракту № 02/02/ІМ від 11 лютого 2008 року на митну територію України за ВМД № 209060000/8/014538 ввезено товар за кодом 0207147000.
Митна вартість товару визначена з урахуванням рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури № 18/28-1166 від 26 травня 2008 року -0, 55 USD, прийнятого при ввезені товару в межах цього ж контракту № 02/02/ІМ від 11 лютого 2008 року.
Митницею видано довідку № 18/28-3280 від 15 липня 2008 року, якою визначено митну вартість товару у сумі 34 385,90 USD замість 11 124,85 USD, заявлених декларантом.
16 липня 2008 року митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 209060000/2008/000590. Причиною відмови зазначено: необхідність направлення вантажу на визначення митної вартості ст. 260 МК України, наказ ДМСУ від 20 квітня 2005 року № 314.
Не погоджуючись з цими рішеннями Приватне підприємство «Галєвропродукт» звернулося з позовом до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог з огляду на рішення відповідача № 18/28-1166 від 26 травня 2008 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що декларантом не подано витребуваних митницею документів для підтвердження митної вартості товару, а тому рішення митниці є законними.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів.
За визначенням термінів, які містяться в статті 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Згідно з ст. 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Частинами 1, 2 статті 264 МК визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Згідно з ст. 80 МК України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Порядок оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України затверджено Наказом Державної митної служби від 12 грудня 2005 року № 1227.
Згідно з п. 5.1. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, при застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, то може використовуватись інформація про продаж ідентичних товарів при виконанні однієї з трьох умов: продаж на тих самих комерційних умовах, проте в інших кількостях; продаж на інших комерційних умовах, але приблизно в тих самих кількостях; продаж на інших комерційних умовах та в інших кількостях.
Із системного аналізу вимог вказаних статей колегія суддів приходить до висновку, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати перелік документів, передбачений п. 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766. У випадку виникнення сумніву щодо правильності зазначених відомостей митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати додаткові докази, орієнтований перелік яких визначено пунктом 11 цього Порядку. Для вирішення питання правильності визначення митної вартості товару митниця використовує базу даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України". Якщо на підставі поданих документів митний орган дійде висновку про неправильність визначення декларантом митної вартості товару, він має право відмовити в митному оформленні товару, видавши картку відмови, в якій зазначає причини відмови. При цьому відповідна картка відмови складається щодо кожної ВМД.
З матеріалів справи вбачається, що рішення митниці мотивовані тим, що станом на 15 липня 2008 року у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України митна вартість товару за кодом згідно з УКТЗЕД 0207147000 була на рівні 1,70 USD за кг.
Проте, доводи митниці суперечать матеріалам справи, оскільки відповідно до виписки з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (а. с. 119) митна вартість товару згідно з УКТЗЕД 0207147000 була на рівні 0,55 USD за кг.
Такі обставини справи не були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, між тим, мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази. Встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Галєвропродукт» задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.