"16" вересня 2011 р. м. Київ К-7701/08
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Рибченка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та перерахунок щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року,
У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до положень статті 12 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога виплачувалася позивачу не в повному розмірі. Просив поновити строк звернення до суду; визнати дії управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради неправомірними; зобов'язати відповідача перерахувати щорічну разову грошову допомогу та визначити її відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи за 2005 рік з суми 332 грн., за 2006 рік з суми з 359 грн., за 2007 рік з суми 410 грн.; стягнути з відповідача недоотриману суму допомоги за 2005 - 2007 роки в розмірі 4725 грн.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 березня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради щодо недоплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2007 рік. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2007 рік в розмірі 1770 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради залишено без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 березня 2008 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2005, 2006 роках позивач отримав щорічну разову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 250 грн. щороку з врахуванням обмежень, встановлених статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»відповідно. Зазначені норми Законів були чинними протягом 2005, 2006 років та Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавались.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, оскільки ці закони були прийняті пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи викладене, відповідач діяв відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, як правильно зазначено у постановлених судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем щодо зазначених позовних вимог пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідачі наполягали на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду -відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій за 2005, 2006 роки.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у 2007 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 280 грн. з врахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними та втратили чинність.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, виходив з того, що оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними, тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій можна погодитись лише частково.
Відповідач у своїх апеляційній та касаційній скаргах стверджує, що визначена статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»грошова сума була виплачена позивачу в травні 2007 року, тобто під час дії зазначеної норми Закону, а тому його дії відповідали вимогам чинного на той час законодавства.
Положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, яке не має зворотної дії в часі, тому у суб'єкта владних повноважень після його прийняття не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених обставин не перевірили, дату фактичної виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги не встановили, а тому прийшли до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанції, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 березня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та перерахунок щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В решті постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 14 березня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Стародуб О.П.
Рибченко А.О.