"16" вересня 2011 р. м. Київ К-22096/08
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Рибченка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, третя особа -Кабінет Міністрів України про визнання дій протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року,
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом війни ІІІ групи та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до положень частини 5 статті 13 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога виплачувалася не в повному розмірі. Просив визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області та Кабінету Міністрів України; зобов'язати відповідачів перерахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007; стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги інваліду війни за 2006, 2007 роки в розмірі 4 813,00 грн.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи за 2006, 2007 роки в розмірі 4 813,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області задоволено частково. Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2007 року в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік в розмірі 2 243,00 грн. скасовано. Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2007 року в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік змінено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 2 570,42 грн. В решті постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2007 року залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2006 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 270 грн. з врахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», що встановлювала обмеження розміру щомісячної разової грошової допомоги, була чинною протягом 2006 року та Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України, не визнавалась.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, застосуванню підлягали розмір виплат, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», оскільки цей закон був прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи викладене, відповідач діяв відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Як встановлено судом першої інстанції у 2007 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 300 грн. з врахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними.
Апеляційний суд, задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, виходив з того, що оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними, тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції можна погодитись лише частково.
Відповідач у своїх апеляційній та касаційній скаргах стверджує, що визначена статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»грошова сума була виплачена позивачу в квітні 2007 року, тобто під час дії зазначеної норми Закону, а тому його дії відповідали вимогам чинного на той час законодавства.
Положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, яке не має зворотної дії в часі, тому у суб'єкта владних повноважень після його прийняття не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції зазначених обставин не перевірив, дату фактичної виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги не встановив, а тому прийшов до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, третя особа -Кабінет Міністрів України про визнання дій протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Стародуб О.П.
Рибченко А.О.