"16" вересня 2011 р. м. Київ К-22039/08
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Рибченка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 5 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року,
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до положень статті 12 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога виплачувалася позивачу не в повному розмірі. Просив зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області сплатити на користь позивача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2003 -2008 роки в розмірі 7302,25 грн.
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 5 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області на користь позивача 4187,25 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області залишено без задоволення, а постанову Кіровського міського суду Луганської області від 5 вересня 2008 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як встановлено судом першої інстанції, у 2004 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 120 грн. з врахуванням обмежень, встановлених статтею 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік». Проте рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»визнані неконституційними та втратили чинність.
У 2007 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 280 грн. з врахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними.
Підпунктом «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частину 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»від 12 березня 2008 року № 183 установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірі 310 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2007, 2008 роки, виходили з того, що рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 визнано неконституційними положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 -положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 -положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2004, 2007, 2008 роки та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте з такими висновком судів попередніх інстанцій можна погодитись лише частково.
Положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, а положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»-з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначеної норми Закону, то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.
Суд першої інстанції зазначених обставин не перевірив, дату фактичної виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги не встановив, а тому прийшов до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки.
Крім цього, суд першої інстанції, всупереч вимогам частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, яка зобов'язує суд вживати передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, не звернув увагу та не дав жодної оцінки наступним обставинам. Позивач з приводу зобов'язання сплатити недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік звернувся до суду лише у серпні 2008 року, тобто з пропущенням встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) річного строку для звернення до адміністративного суду проте суд в порушення положень статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи, не з»ясував ставлення відповідача до пропущеного строку, не обговорив та не вирішив питання про поновлення пропущеного строку.
Відповідач в апеляційній скарзі наполягав на застосуванні судом строків звернення до суду, визначених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, проте апеляційний суд зазначеної помилки, допущеної судом першої інстанції, не виправив.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області задовольнити частково.
Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 5 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Стародуб О.П.
Рибченко А.О.