"16" вересня 2011 р. м. Київ К-20033/08
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Рибченка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2008 року,
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом війни ІІІ групи та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до положень частини 5 статті 13 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога виплачувалася не в повному розмірі. Просив визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області у виплаті недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги; стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2000 -2007 роки в розмірі 8 088,15 грн.
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області у виплаті позивачу як інваліду війни ІІІ групи недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги. Стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік в розмірі 2 542,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2008 року, в резолютивній частині якої ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2008 року було виправлено описку, апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області залишено без задоволення, а постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2008 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Як встановлено судом першої інстанції у 2000, 2001 роках позивач отримав щорічну разову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 40 грн. щороку, у 2002, 2003 роках -100 грн. щороку, у 2004 році - 130 грн., у 2005, 2006 роках -270 грн. щороку з врахуванням обмежень, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», що встановлювали обмеження щодо виплати щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнані неконституційними та втратили чинність.
Закони України про Державний бюджет України на 2000 -2003 роки та 2005, 2006 роки були чинними протягом зазначених років та Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавались.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, оскільки ці закони були прийняті пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи викладене, відповідач діяв відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, як правильно зазначено у постановленому судовому рішенні суду першої інстанції, позивачем щодо зазначених позовних вимог пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду -відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги інваліду війни ІІІ групи за 2000 -2006 роки.
Як встановлено судом першої інстанції у 2007 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 300 грн. з врахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, виходив з того, що оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними, тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте з такими висновками судів обох інстанцій можна погодитись лише частково.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі стверджував, що визначена статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»грошова сума була виплачена позивачу в квітні 2007 року, тобто під час дії зазначеної норми Закону, а тому його дії відповідали вимогам чинного на той час законодавства.
Положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, яке не має зворотної дії в часі, тому у суб'єкта владних повноважень після його прийняття не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених обставин не перевірили, дату фактичної виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги не встановили, а тому прийшли до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанції унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області задовольнити частково.
Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2008 року скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Стародуб О.П.
Рибченко А.О.