"16" вересня 2011 р. м. Київ К-20000/08
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Рибченка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги та моральної шкоди за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2008 року,
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до положень статті 12 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога виплачувалася позивачу не в повному розмірі. Просив визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо виплати щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік в розмірі 280 грн.; стягнути з відповідача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі 1750,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
Постановою Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги в розмірі 1750 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі З,40 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя Автономної Республіки Крим залишено без задоволення. Постанову Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року змінено, виклавши абзац 2 резолютивної частини в новій редакції. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги в розмірі 1770,30 грн. В решті постанову Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя Автономної Республіки Крим, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у 2007 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 280 грн. з врахуванням обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними та втратили чинність.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте з такими висновками судів обох інстанцій можна погодитись лише частково.
Положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, яке не має зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначеної норми Закону, то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених обставин не перевірили, дату фактичної виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги не встановили, а тому прийшли до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган може бути відповідачем у такій справі, якщо це прямо передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом або іншим нормативним актом це не передбачено, то у порядку, визначеному процесуальним законом, до участі у справі у якості співвідповідача, може бути залучений відповідний орган Державного казначейства. Чинним законодавством можливість відшкодування моральної шкоди органами праці та соціального захисту населення не передбачена, а тому відшкодування моральної шкоди при наявності для цього підстав можливе лише за участі у справі у якості співвідповідача відповідного органу Державного казначейства, чого у цій справі немає. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанції унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.
Постанову Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 червня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.
Стародуб О.П.
Рибченко А.О.