01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 26/202
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів:
при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,
від позивача -ОСОБА_1, довіреність №18/439 від 28.03.2011 року,
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність №1695-НЮ від 11.06.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»
на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року
у справі №26/202 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ,
до державного територіально-галузевого об'єднання
«Південно-Західна залізниця», м. Київ,
про стягнення 17 349,78 грн., -
встановив:
У червні 2011 року ДП МТЗ залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДТГО «Південно-Західна залізниця»(далі -відповідач) про стягнення 17 349,78 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач має перед ним заборгованість з оплати поставленого дизельного палива у сумі 17349,78 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року у справі №26/202 у позові ДП МТЗ залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем недопоставлено відповідачеві дизельне пальне, а саме загальна маса нестачі дизельного палива становить 3050 кг. на загальну суму 17349,78 грн., застосувавши ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, відмовив в позові.
Не погодившись із вказаним рішенням, ДП МТЗ залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року у справі №26/202 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ДТГО «Південно-Західна залізниця»на користь ДП МТЗ залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»заборгованість у розмірі 17 349,78 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, надано невірну оцінку доказам у справі.
У своїх відповідач вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року у справі №26/202 апеляційну скаргу ДП МТЗ залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року у справі №26/202 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 27.09.2011 року.
В судовому засіданні 27.09.2011 року було оголошено перерву до 18.10.2011 року.
В судовому засіданні 18.10.2011 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги та просила спірне рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до підписаних між сторонами специфікацій №№1-12 від 29.12.2007 року (а.с. 15-26) поставив протягом 2008 року на адресу відповідача у цистернах №79561817, №79520409, №79554556, №79504551, №79491072, №79518718, №72868854, №72353931, №74729740, №74730243, №79554440, №79552162, №74128679, №73036071, №74883646, №73950123, №74219312, №79550943, №79505384, №79546776, №79518137, №79504981, №79553913, №73078552, №72812407, №78752024, №73948515, №72801871 дизельне паливо на загальну суму 15939017,06 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що вказані специфікації, а також рахунки-фактури на оплату товару, відповідні сповіщення та акти прийому-передачі дизельного палива містять посилання на договір №ЦХП-40208 від 29.12.2007 року. При цьому, договору №ЦХП-40208 від 29.12.2007 року матеріали справи не містять.
Колегією суддів в судовому засіданні 18.10.2011 року з'ясовано у представника позивача те, що позивачем направлявся відповідачеві договір ЦХП-40208 від 29.12.2007 року для підписання, однак, на адресу позивача підписаний примірник цього договору відповідачем повернутий не був. Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2011 року підтвердив вказані обставини, однак, причин не підписання договору №ЦХП-40208 від 29.12.2007 року з боку відповідача не пояснив.
За таких обставин, на думку колегії суддів, до правовідносин сторін щодо порядку прийняття поставленого позивачем дизельного палива за відсутності укладеного договору слід застосовувати відповідні положення правил ІНКОТЕРС 2000 року.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, врахувавши складені відповідачем акти про нестачу дизельного палива на суму 17 349,78 грн., послався на ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком виходячи з наступного.
Згідно зазначених вище специфікацій поставка продукції здійснювалась на умовах FCA правил ІНКОТЕРС 2000 року (далі -Правила). Термін «франко-перевізник»означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Згідно ст. А.4. Правил поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
Факт отримання товару підтверджується актами прийому-передачі №П3308-107 від 27.06.2008 року, №П3308-193 від 05.10.2008 року та №П3308-220 від 17.11.2008 року (а.с. 39-41). Також, підтвердженням передачі дизельного палива до перевезення та підтвердженням отримання товару саме в кількості, зазначеної в актах, є залізничні накладні №33334361, № 33331713 та №44520286 (а.с. 42-44).
Згідно вказаних актів прийому-передачі та залізничних накладних позивачем в повному обсязі виконано домовленості між сторонами спору у відповідності до специфікацій №№1-12 від 29.12.2007 року та поставлено відповідачеві шляхом передачі перевізникові дизельного палива на загальну суму 15939017,06 грн.
Стаття Б.5. Правил визначає, що покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару, зокрема, з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4.
Отже, враховуючи наведені положення Правил, позивач вважається таким, що виконав свої зобов'язання з моменту передання дизельного палива перевізникові.
Застосування судом першої інстанції до правовідносин сторін ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки вказана частина статті передбачає правові наслідки передання продавцем покупцеві меншої кількості товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, чого в даному випадку не відбулось, про що свідчать надані залізничні накладні (а.с. 42-44).
Разом з цим, як стверджував позивач, відповідач розрахувався лише частково на суму 15921667,28 грн., в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 17349,78 грн., що і стало підставами для звернення до суду з даним позовом.
Розрахунки за продукцію здійснюються відповідно до Наказу Укрзалізниці №329-ЦЗ від 30.04.2004 року, яким затверджено «Порядок розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач»і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи».
Згідно п. 1.2 зазначеного наказу ДП «Укрзалізничпостач»виписує сповіщення авізо (повідомлення) у 6 екземплярах і надсилає їх безпосередньо структурному підрозділу залізниці-вантажоодержувачу.
Повідомлення (авізо) - це офіційне сповіщення, що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни стану взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями.
Структурний підрозділ - вантажоодержувач акцептує авізо на суму фактично отриманих товарно-матеріальних цінностей, які відповідають специфікації до договору поставки, за виключенням неякісної продукції, згідно складених рекламацій.
На підставі зазначеного наказу позивачем за поставлену продукцію виставлено відповідачу для акцепту сповіщення авізо по рахунках-фактурах.
Відповідно до п. 2.2 зазначеного Порядку відпрацювання вхідних документів та відправка 5-ти екземплярів акцептованого авізо здійснюється протягом 2-х днів після отримання відповідних документів.
За поставлену продукцію (дизельне паливо) позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №ТОП08-1210 від 05.10.2008 року (сповіщення №8212), №ТОП08-648 від 27.06.2008 року (сповіщення №4500), №ТОП08-1379 від 17.11.2008 року (сповіщення №9286), всього на загальну суму 15939017,06 грн.
Позивачем належними доказами доведено той факт, що ним поставлявся товар в повному обсязі та в кількості, зазначеній в залізничних накладних та передбачений специфікаціями.
Відповідач підтверджує той факт, що розрахувався з позивачем частково у загальній сумі суму 15921667,28 грн.
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отримане від нього дизельне паливо в повному обсязі, а тому колегія суддів визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 17349,78 грн. боргу (15939017,06 грн. - 15921667,28 грн.) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року у справі №26/202 та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що ДТГО «Південно-Західна залізниця»не позбавлене права звернутись до суду із позовом про стягнення збитків у зв'язку з нестачею дизельного палива, що поставлений позивачем.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.
Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року у справі №26/202 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2011 року у справі №26/202 скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вулиця Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033) на користь державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код 19014832) 17349,78 грн. боргу, 173,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 86,75 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Справу №26/202 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді