01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.10.2011 № 20/123
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (дов. №218 від 03.06.2011 р.)
від відповідача - не з'явилися
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна
страхова компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 29.06.2011 р.
у справі №20/123 (суддя Палій В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«УНІКА»
до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна
страхова компанія»
про стягнення 16203,75 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі за текстом - ПАТ «СК УНІКА», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (далі за текстом - ПАТ «Українська екологічна страхова компанія», відповідач) про стягнення з відповідача 16203,75 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. у справі №20/123 здійснено заміну Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» - Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»; позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 16203,75 грн. страхового відшкодування, 162,04 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. у справі №20/123 та припинити провадження у справі.
Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив порушення судом норм матеріального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не є особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а отже, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини. Крім того, на думку відповідача чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування. Зокрема, нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на який посилаються позивач та місцевий господарський суд, не передбачено право регресу одного страховика до іншого страховика.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2011 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2011 р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 р. №01-23/3/8 змінено склад колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.10.2011 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача; зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» надати Київському апеляційному господарському суду письмові пояснення щодо організаційно-правової форми господарювання Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» станом на день винесення оскаржуваного рішення, з наданням відповідних доказів (витяг з ЄДРПОУ, належним чином засвідчену копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи); зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» надати Київському апеляційному господарському суду витяг з ЄДРПОУ відносно Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» станом на день винесення оскаржуваного рішення.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. №01-23/3/4 змінено склад колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.10.2011 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача; продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів, повторно зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» надати Київському апеляційному господарському суду письмові пояснення щодо організаційно-правової форми господарювання Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» станом на день винесення оскаржуваного рішення, з наданням відповідних доказів (витяг з ЄДРПОУ, належним чином засвідчену копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи); повторно зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» надати Київському апеляційному господарському суду витяг з ЄДРПОУ відносно Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» станом на день винесення оскаржуваного рішення.
В судове засідання апеляційної інстанції 24.10.2011 р. представник відповідача не з'явився, вимог викладених в ухвалах Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 р., 10.10.2011 р. не виконав.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
На виконання вимог, викладених в ухвалах Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 р., 10.10.2011 р. представником позивача надано витяг з ЄДРПОУ відносно Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія».
В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.10.2011 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. у справі №20/123 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2011 р. о 09 год. 00 хв. на вул. Якіра, 14 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), а саме: зіткнення автомобіля марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2. (власник автомобіля) та автомобіля марки Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3. (власник автомобіля), що підтверджується довідкою відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.
Згідно із постановою Шевченківського районного суду м. Києва №3-2940/201 від 23.03.2011р. ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. вимог п.2.3 (б), 23.8 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Внаслідок ДТП автомобіль марки Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_2, було пошкоджено, а його власнику ОСОБА_3. завдано майнової шкоди. Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №27С/03/11 від 20.03.2011р. розмір майнової шкоди становить 17528,45 грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті №131259/4002/0000115 від 05.07.2010 р., з терміном дії з 07.08.2010 р. по 06.08.2011 р. Страхувальником виступає ОСОБА_3., вигодонабувачем ОСОБА_3.
ДТП за участю застрахованого позивачем автомобіля марки Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_2 була визнана позивачем страховим випадком. Відповідно до страхового акту №00062106 від 21.03.2011р. сума страхового відшкодування становить 16203,75 грн., яка була виплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №009453 від 22.03.2011р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Оскільки цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 - власника транспортного засобу, яким було спричинено ДТП, застраховано відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/4977580 від 07.07.2010 р., позивач звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача.
Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.96 № 85/96 «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.
Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Законом України «Про страхування».
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України «Про страхування», згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статей 3-5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
Пункт 21.4 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Колегією суддів встановлено, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/4977580 від 07.07.2010 р. відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 - власника транспортного засобу, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_2. встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва №3-2940/201 від 23.03.2011 р.
Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність винної особи в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 була застрахована ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» (ПАТ «Українська екологічна страхова компанія») на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/4977580, строк дії з 07.07.2010 р. по 06.07.2011 р.), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки Mitsubishi Pajero, державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених вищевказаним договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №131259/4002/0000115 від 05.07.2010 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 17.02.2011 р. у справі №20/302 .
Таким чином, твердження апелянта про те, що діючим законодавством не передбачено право регресу за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, а також відсутності в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» норм, які б передбачали право звернення з регресними вимогами одного страховика до іншого страховика є необґрунтованими, оскільки, як уже зазначалось вище, достатньою підставою для виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу є факт виникнення у нього права на регрес та факт забезпечення транспортного засобу винуватця ДТП.
Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 (два) відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (№ВЕ/4977580 від 07.07.2010 р.) передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 25 500 грн., франшиза - 0 грн.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. №3519 від 04.05.2011 р.).
Однак, у встановленому порядку та строки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування.
Належних та допустимих доказів на підтвердження оплати страхового відшкодування відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 16203,75 грн.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній сказі, спростовуються наявними у справі доказами.
Щодо здійснення місцевим господарським судом заміни Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» - Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія», колегія суддів зазначає наступне.
Здійснюючи заміну відповідача ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» на ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія», на підставі ст. 25 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до витягу ЄДРПОУ щодо відповідача (станом на 01.03.2011 р.) назвою відповідача є Закрите акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія».
Проте, як вбачається з наданого представником позивача в суді апеляційної інстанції витягу ЄДРПОУ щодо відповідача (станом на 15.08.2011 р.) назва останнього є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія».
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у витязі ЄДРПОУ щодо відповідача (станом на 01.03.2011 р.) датою останніх реєстраційних дій зазначено 28.01.2011 р., у витязі ЄДРПОУ щодо відповідача (станом на 15.08.2011 р.) датою останніх реєстраційних дій зазначено 20.04.2011 р. Тобто з 20.04.2011 р. назвою відповідача є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія».
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про заміну Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» - Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія».
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак судом не вірно здійснено заміну Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» - Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія», а тому рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а саме: в резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року у справі №20/123 необхідно вказати замість Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» - Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія».
Судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року у справі №20/123 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (м. Київ, вул. Димитрова 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-в; м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 16203 (шістнадцять тисяч двісті три) грн. 75 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 162 (сто шістдесят дві) грн. 04 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 20/123 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді