01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.10.2011 № 9/135
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 03.01.2011р.;
ОСОБА_2 - дов. б/н від 29.08.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_3 - дов. б/н від 08.04.2011р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 17.08.2011р.
у справі №9/135 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології»
про стягнення боргу у сумі 366 160,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» (далі - відповідач) штрафу за Ліцензійними договорами №133/РН, №133/365, №133/Ф, №133/БТ, №133ЛСМ, №133/И, №133/Б, №133/А, №133/КК, №133/КП, №133/КТ, №133/КС, №133/ИТ, №133/К, №133/Ш, №133/24, №133/Р, №133/М, №133/Н, №133/НСТ, №133/СС, №133/ПР від 01.01.2011р. у розмірі 44 000,00 доларів США, що еквівалентно 350 240,00 грн., штраф за Договором доручення №133/VTP від 01.01.2011р. у розмірі 2 000,00 доларів США, що еквівалентно 15 920,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині допуску представників позивача до перевірки діяльності відповідача в межах вищевказаних договорів та надання їм відомостей, необхідних для визначення кількості абонентів, оскільки саме на підставі даних про середню кількість абонентів визначається розмір винагороди, який відповідач повинен сплатити на користь позивача.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:
- представники позивача, які 30.03.2011р. з'явились на перевірку, не мали належних доказів на підтвердження своїх повноважень, оскільки надана ними довіреність діяла лише до 29.03.2011р.;
- документи, які просив надати позивач, не мають ніякого відношення до укладених між сторонами договорів і містять конфіденційну інформацію про абонентів відповідача, яка не підлягає розголошенню.
- посилання позивача на те, що відповідач не допустив представників позивача до перевірки є безпідставним та спростовується відповідним записом у журналі перевірок відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2011р. у справі №9/135 позовні вимоги було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 175 120,00 грн. штрафу за Ліцензійними договорами №133/РН, №133/365, №133/Ф, №133/БТ, №133ЛСМ, №133/И, №133/Б, №133/А, №133/КК, №133/КП, №133/КТ, №133/КС, №133/ИТ, №133/К, №133/Ш, №133/24, №133/Р, №133/М, №133/Н, №133/НСТ, №133/СС, №133/ПР від 01.01.2011р., 15 920,00 грн. штрафу за Договором доручення №133/VTP від 01.01.2011р., 1 830,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2011р. у справі №9/135 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Окрім заперечень, які наводились під час розгляду справи Господарським судом міста Києва, відповідач зазначав про наступне:
- представники позивача з'явились для проведення перевірки не за юридичною адресою відповідача, а за адресою приміщення, яке фактично відповідачем не використовується;
- конкретний перелік документів, які повинен був надати відповідач, позивач визначив вже під час розгляду справи Господарським судом міста Києва;
- місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, вказавши у мотивувальній частині рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за Договором доручення №133/VTP від 01.01.2011р. у сумі 7 960,00 грн., проте в резолютивній частині рішення зазначено про стягнення штрафу за вказаним договором у більшому розмірі, а саме 15 920,00 грн., що є підставою для скасування судового рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2011р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.
В судовому засіданні 12.10.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2011р. у справі № 9/135 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні 12.10.2011р. представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні 12.10.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 24.10.2011р.
24.10.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про зупинення провадження у справі №9/135 до вирішення Господарським судом міста Києва справи №41/389 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група» про визнання недійсним договору доручення №133/VIP від 01.01.2011р.
В судовому засіданні 24.10.2011р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі №9/135, посилаючись на те, що в процесі розгляду справи №41/389 стало відомо про відсутність у позивача прав на укладання договору доручення №133/VIP від 01.01.2011р., що свідчить про відсутність у позивача прав проводити перевірку діяльності відповідача в межах виконання вказаного договору та нарахування штрафних санкцій.
Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача щодо зупинення провадження у даній справі, просив в задоволенні клопотання відмовити.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі як необґрунтованого, оскільки в порушення вимог ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не зазначено наявність конкретних обставин, які б унеможливлювали розгляд справи №9/135 до вирішення Господарським судом міста Києва справи №41/389.
В судовому засіданні 24.10.2011р. представник відповідача підтримав пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.
В судовому засіданні 24.10.2011р. представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.01.2011р. між позивачем, як ліцензіаром, та відповідачем, як ліцензіатом, були укладені ліцензійні договори №133/РН, №133/365, №133/Ф, №133/БТ, №133ЛСМ, №133/И, №133/Б, №133/А, №133/КК, №133/КП, №133/КТ, №133/КС, №133/ИТ, №133/К, №133/Ш, №133/24, №133/Р, №133/М, №133/Н, №133/НСТ, №133/СС, №133/ПР (далі - Ліцензійні договори), за умовами яких ліцензіар надав ліцензіату невиключні права на розповсюдження та поширення телепрограм за допомогою багатоканальної телемережі виключно на платній основі на території, способом, в межах, строком встановлених даними договорами, а ліцензіат зобов'язався в розмірі, в порядку та строки, визначені даними договорами, сплатити ліцензіару винагороду за надання невиключних прав. Розмір винагороди ліцензіара визначається на підставі даних про середню кількість абонентів, які мають надаватися ліцензіатом у щомісячних звітах. На підставі даних, вказаних у таких звітах, ліцензіар виставляє ліцензіату рахунки та здійснює розрахунок належної до сплати винагороди.
Протягом строку дії Ліцензійних договорів ліцензіар має право проводити незалежні перевірки щодо належного виконання ліцензіатом своїх зобов'язань за договорами, зокрема, даних про кількість абонентів (п.6.2 Ліцензійних договорів).
В п.3.1.17 Ліцензійних договорів передбачено, що ліцензіат на вимогу ліцензіара зобов'язаний надати останньому можливість здійснювати та сприяти у здійсненні перевірки своєї діяльності в рамках цих договорів, надати для перевірки весь обсяг документації, необхідної для визначення кількості абонентів і розподілу їх по цінових пакетах, а також все устаткування та коди доступу, що є в наявності для визначення кількості абонентів (біллінг).
01.01.2011р. між позивачем, як довірителем, та відповідачем, як повіреним, було укладено договір доручення №133/VIP (далі - Договір доручення), згідно з умовами якого відповідач зобов'язався укладати абонентські договори та отримувати абонентську плату з осіб, які отримують доступ до телерадіопрограм пакету «VIP-Кино», та перераховувати таку абонентську плату в повному розмірі на користь позивача.
У відповідності до п.6.2 Договору доручення позивач протягом строку дії договору має право проводити незалежні перевірки щодо належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами, зокрема, перевірку даних про кількість абонентів. Повірений зобов'язаний ознайомити представників довірителя з усіма видами документації та договорів, що стосуються виконання цього договору. Перевірки, передбачені цим пунктом договору, довіритель може проводити не частіше одного разу на квартал, за умови направлення повіреному відповідного повідомлення щодо наміру провести перевірку не пізніше п'яти робочих днів до передбачуваної дати її проведення.
Згідно з п.3.10 Договору доручення відповідач на вимогу позивача зобов'язаний надати останньому можливість здійснювати та сприяти у здійсненні перевірки своєї діяльності в рамках цих договорів, а також надати для перевірки весь обсяг документації, необхідної для визначення кількості абонентів і розподілу їх по цінових пакетах, а також все устаткування та коди доступу, що є в наявності відповідача для визначення кількості абонентів (біллінг).
Сторони погодили, що у випадку недопущення уповноважених представників позивача до здійснення перевірки та/або ненадання належного доступу до відомостей (документів, обладнання тощо) відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 2 000,00 доларів США за курсом долара США, встановленим Національним банком України (п.11.3 Ліцензійних договорів та п.12.3 Договору доручення).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що 23.03.2011р. він направив відповідачу лист №49, в якому повідомив про намір провести 30.03.2011р. перевірку належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за Ліцензійними договорами, зокрема, щодо достовірності наданих відповідачем даних про кількість абонентів, а також просив надати необхідні для проведення перевірки документи. Однак представники позивача не були допущені до здійснення перевірки, витребувані листом №49 від 23.03.2011р. документи та відомості відповідачем надані не були, тому позивач просив суд стягнути з відповідача штраф за Ліцензійними договорами у загальній сумі 350 240,00 грн., що еквівалентно 44 000,00 доларів США, та штраф за Договором доручення №133/VTP від 01.01.2011р. у сумі 15 920,00 грн., що еквівалентно 2 000,00 доларів США.
За твердженням відповідача, представники позивача були допущені до проведення перевірки, про що свідчить відповідний запис та власноручні підписи представників позивача у Журналі проведення перевірок, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи. Однак представники позивача не отримали всього обсягу документації, оскільки жоден з листів позивача не містив посилання, на виконання якого саме конкретного укладеного сторонами договору або договорів позивач мав намір проводити перевірку.
Місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, зазначивши про те, що неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань сталося в тому числі у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків позивачем в частині завчасного повідомлення про повний та конкретний перелік документів і обладнання, яке пропонується подати відповідачеві на перевірку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторонам повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій позивач визначив порушення умов п.3.1.17 Ліцензійних договорів та п.3.10 Договору доручення в частині допущення представників позивача до перевірки діяльності відповідача в межах виконання вищевказаних договорів та надання необхідних для перевірки відомостей, а саме весь обсяг документації, необхідної для визначення кількості абонентів і розподілу їх по цінових пакетах, а також все устаткування та коди доступу, що є в наявності відповідача для визначення кількості абонентів (біллінг).
Передусім, слід зазначити про те, що згідно з умовами спірних договорів обов'язок відповідача в частині надання позивачу можливості здійснювати та сприяти у здійсненні перевірки своєї діяльності безпосередньо пов'язаний з обов'язком позивача надати відповідачу конкретний перелік документації, необхідної для такої перевірки, а також повідомити про проведення перевірки за п'ять робочих днів.
Відносно посилання позивача на недопущення відповідачем його представників до перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявною у матеріалах справи копією Журналу перевірки відповідача підтверджується допуск 30.03.2011р. представників позивача на територію підприємства (офіс) відповідача, про що, зокрема, свідчать підписи вищезгаданих представників у журналі перевірок поряд із зазначенням їх прізвищ.
Відносно твердження відповідача про те, що особи, які з'явились на перевірку, не мали належним чином оформленої довіреності, а також з'явились не за юридичною адресою відповідача, а за адресою приміщення, яке відповідачем фактично не використовується, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Після отримання від позивача повідомлення про проведення перевірки відповідач, який має кілька офісних приміщень, не звернувся до позивача з приводу уточнень, за якою саме адресою позивач має намір проводити перевірку. Окрім того, як зазначено у відзиві на позов, представники позивача з'явились безпосередньо до офісу відповідача, а не до приміщення, яке ним не використовується, і саме в офісі представникам позивача було надано Журнал перевірок відповідача для здійснення відповідних відміток про мету відвідування (проведення перевірки).
Доказів на підтвердження протилежного, зокрема, доказів, які б свідчили про те, що Журнали перевірок відповідача знаходяться у всіх приміщеннях, які колись ним використовувались, незалежно від того, чи займає відповідач ці приміщення на даний час, а не безпосередньо у офісах, за місцем здійснення господарської діяльності, суду надано не було.
Однак, разом з тим, судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що останнім була надана на перевірку необхідна документація (її частина), оскільки жодних доказів, які б свідчили про її надання (акти, журнали, розписки про отримання) відповідач суду не надав.
Як уже зазначалось вище, для належного виконання відповідачем свого обов'язку за Ліцензійними договорами та Договором доручення в наданні позивачу можливості здійснювати та сприяти у здійсненні перевірки своєї діяльності, позивач повинен був надати відповідачу конкретний перелік документів, необхідних для здійснення перевірки. Натомість вказаних дій позивачем вчинено не було і з матеріалів справи вбачається, що повний перелік необхідної документації було надано позивачем лише під час розгляду справи на вимогу суду першої інстанції. Жодних звернень з боку відповідача на адресу позивача з приводу уточнення, які саме документи та устаткування має на меті перевіряти позивач, не було.
Посилання відповідача на те, що документи, які просив надати позивач, не мають відношення до укладених між сторонами договорів, а також містять конфіденційну інформацію про абонентів, яка не підлягає розголошенню, не може бути прийнято судом до уваги, з наступних підстав. Як у повідомленні про проведення перевірки, так і в наданому суду переліку необхідної для проведення перевірки документації мова йде безпосередньо про документи, оформлені в межах та на виконання Лізингових договорів та Договору доручення, за допомогою яких можливо визначити кількість абонентів і їх розподіл по цінових пакетах. Що ж до надання устаткування та кодів доступу, які є в наявності відповідача, для визначення кількості абонентів (біллінг), то це чітко передбачено умовами договорів, укладених між позивачем та відповідачем. Доказів на підтвердження наявності у сторін неврегульованих питань в цій частині або доказів звернення відповідача до позивача з приводу внесення змін та/або доповнень до договорів щодо уточнення переліку документації та обладнання (устаткування), які повинен був надавати відповідач на перевірку представникам позивачу, суду не надано.
Відповідно до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про отримання представниками позивача документів та обладнання, необхідних для визначення кількості абонентів відповідача, а також про поважність причин невиконання своїх договірних зобов'язань в цій частині. За вказані порушення умовами Лізингових договорів та Договору доручення передбачено відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій (штрафу).
Однак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що неналежне виконання відповідачем свого обов'язку зумовлено в тому числі і неналежним виконанням своїх обов'язків позивачем щодо повідомлення відповідача про конкретний перелік документів і обладнання, необхідного для проведення перевірки.
Згідно з нормами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України у разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника (ст. 616 Цивільного кодексу України).
Отже, в процесі судового розгляду було встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Лізинговими договорами (п.3.1.17) та Договором доручення (п.3.10), проте дане невиконання було зумовлене неналежним виконанням позивачем свого обов'язку щодо належного повідомлення відповідача про всі обставини перевірки та про обсяг необхідної для перевірки документації і устаткування, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення санкцій (штрафу) за Лізинговими договорами має бути зменшено з 350 240,00 грн. до 175 120,00 грн., а розмір санкцій за Договором доручення - з 15 920,00 грн. до 7 960,00 грн. Тобто, загальна сума штрафу, яку повинен сплатити відповідач на користь позивача становить 183 080,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог без відповідного клопотання з боку сторін, оскільки вказав у мотивувальній частині рішення про стягнення з відповідача 7 960,00 грн. штрафу за Договором доручення, а вже в резолютивній частині рішення зазначив про стягнення за цим же договором первісно заявленої позивачем суми у розмірі 15 920,00 грн. Вказані обставини, на думку відповідача, є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний господарський суд не погоджується з таким твердженням відповідача, хоча суми, про які зазначає відповідач, дійсно є різними, однак вказані розбіжності є лише технічною опискою. Про це, зокрема, свідчить розподіл судом між сторонами судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при якому розрахунок здійснювався, виходячи з того, що позов задоволено саме у сумі 183 080,00 грн., тобто в розмірі, вказаному у мотивувальній частині рішення. Названі обставини зумовлюють необхідність у зміні резолютивної частини рішення, але не є підставою для його скасування.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Однак оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2011р. у справі №9/135 підлягає зміні в частині визначення суми штрафу за Договором доручення в резолютивній частині рішення, в іншій частині Рішення має бути залишено без змін.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2011р. у справі №9/135 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
«1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 5-А, код ЄДРПОУ 31168846, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група» (01001, Київ, вул. Хрещатик, 46-Б, код ЄДРПОУ 33551564) 175 120,00 грн. (сто сімдесят п'ять тисяч сто двадцять гривень 00 копійок) - штрафу за Ліцензійними договорами №133/РН, №133/365, №133/Ф, №133/БТ, №133ЛСМ, №133/И, №133/Б, №133/А, №133/КК, №133/КП, №133/КТ, №133/КС, №133/ИТ, №133/К, №133/Ш, №133/24, №133/Р, №133/М, №133/Н, №133/НСТ, №133/СС, №133/ПР від 01.01.2011р., 7 960,00 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 копійок) - штрафу за Договором доручення №133/VTP від 01.01.2011р., 1 830,80 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять гривень 80 копійок) - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
4. Матеріали справи №9/135 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді