01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.10.2011 № 9/28
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: Коктиш В.Р. - директор (протокол зборів учасників №2 від 11.08.2005р.);
від відповідача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 18.02.2011р.;
від третьої особи-1: не з'явились;
від третьої особи-2: не з'явились;
від третьої особи-3: не з'явились;
від третьої особи-4: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Маршал-Рекордс» на рішення Господарського суду міста Києва
від 08.06.2011р.
у справі №9/28 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» до Приватного підприємства «Маршал-Рекордс»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на
стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон»
2) Приватне підприємство «Студія Мун»
3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс»
4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Містерія звуку Україна»
про стягнення компенсації за порушення авторських прав та штрафу у розмірі
92 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Маршал-Рекордс» (далі - відповідач) про:
- стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення авторських прав у розмірі 92 200,00 грн.;
- стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі 10% від суми компенсації, що складає 9 220,00 грн.;
- заборону відповідачу здійснювати відтворення та розповсюдження твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3);
- вилучення в присутності представника позивача зі складів відповідача всі контрафактні примірники твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3), засоби обходу технічних засобів захисту - усі кліше, матриці, форми та інші предмети, за допомогою яких відтворюються примірники твору, а також матеріали і обладнання, що використовуються для відтворення і виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту, та передати позивачу вилучені предмети.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Ліцензійного договору №ИК/10-04/2 від 01.01.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Издательство Монолит» (Росія) та позивачем, останній набув виключні майнові авторські права на відтворення та розповсюдження твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3) на території України. В грудні 2010 року позивачем було виявлено факт розповсюдження відповідачем збірника пісень на компакт-диску під назвою «ОСОБА_3 «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010», до складу якого було включено твір «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3). При чому, на графічному оформленню диска зазначено про те, що його виробником та розповсюджувачем є відповідач, хоча останній не звертався до позивача за дозволом на використання (відтворювання, розповсюдження, публічний показ, обробку тощо) твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3). На думку позивача, вказані дії є порушенням його майнових авторських прав, які підлягають захисту у судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував, що набув право на використання збірника пісень «ОСОБА_3 «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010» на підставі належним чином оформленого Ліцензійного договору №05112010 від 05.11.2010р., укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містерія звука Україна», а останнє отримало невиключні майнові авторські права на використання творів, які увійшли до вищезгаданого збірника пісень на підставі договору №03/11/2010 від 03.11.2010р., укладеного з Приватним підприємством «Студія «Мун». Вказані договори є чинними, а тому в даному випадку авторські права порушені не були.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. та від 16.03.2011р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Легіон” (далі - третя особа-1), Приватне підприємство “Студія Мун” (далі - третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю “Мун Рекордс” (далі - третя особа-3), Товариство з обмеженою відповідальністю “Містерія звука” (далі - третя особа-4).
Представники третьої особи-3 та третьої особи-4 надали місцевому господарському суду усні пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечували.
Третя особа-1 та третя особа-2 явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, свою позицію у спорі не визначили, у зв'язку з чим справа розглядалась Господарським судом міста Києва відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2011р. у справі №9/28 позов було задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 23 050,00 грн. компенсації; заборонено відповідачу відтворювати твір «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3); присуджено до стягнення з відповідача до Державного бюджету України 2 305,00 грн. штрафу, 230,50 грн. державного мита та 102,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; вирішено вилучити у відповідача всі контрафактні примірники твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3), а також засоби обходу технічних засобів захисту - усіх кліше, матриць, форм та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники твору, а також матеріали і обладнання, які використовуються для відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту та передати вилучені предмети позивачу. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011р. у справі № 9/28 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав та штрафу відмовити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт наголошував на наступному:
- висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач порушив виключні майнові авторські права на відтворення та розповсюдження твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3), які належать позивачу на підставі Ліцензійного договору №ИК/10-04/2 від 01.01.2010р., є помилковим, оскільки відповідач набув право на використання вказаного твору у складі альбому «ОСОБА_3 «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010» на носіях компакт-диск формату (CD-DA) у відповідності до чинного законодавства України на підставі Ліцензійного договору №05112010 від 05.11.2010р., укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містерія звука Україна»;
- висновок суду першої інстанції про те, що сторони Ліцензійного договору №05112010 від 05.11.2010р. не досягли згоди щодо розміру авторської винагороди також не відповідає дійсності, оскільки в Акті прийому-передачі прав до названого договору чітко визначений розмір авторської винагороди;
- при розгляді справи судом не було враховано той факт, що відповідач використовував не окремий твір, а реалізовував права на збірник «ОСОБА_3 «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010», набуті на підставі Ліцензійного договору №05112010 від 05.11.2010р., та не порушував жодних авторських майнових прав;
- в даному випадку обов'язок дотримання прав автора спірного твору чинним законодавством покладено не на відповідача, а безпосередньо на авторів збірника.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р., апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.08.2011р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів Шипка В.В., Мартюк А.І.
У судове засідання 02.08.2011р. представники позивача та третіх осіб не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.08.2011р.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів Борисенко І.В., Шипка В.В.
У судове засідання 23.08.2011р. представники третіх осіб не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.09.2011р.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2011р. №01-24/564, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (доповідача) Ільєнок Т.В. на лікарняному, було призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу №9/28 передано судді-доповідачу Зубець Л.П. (протокол розподілу справи між суддями від 12.09.2011р.).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р. колегією суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І. апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011р. у справі № 9/28 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.10.2011р.
У судове засідання 03.10.2011р. представники третіх осіб не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 12.10.2011р.
В судовому засіданні 12.10.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011р. у справі № 9/28 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні 12.10.2011р. представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники третіх осіб у судове засідання 12.10.2011р. не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, своєї позиції з приводу обставин, наведених в апеляційній скарзі, не визначили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
В судовому засіданні 12.10.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 24.10.2011р.
В судовому засіданні 24.10.2011р. представник відповідача підтримав пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.
В судовому засіданні 24.10.2011р. представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Представники третіх осіб у судове засідання 24.10.2011р. не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.12.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Издательство Монолит» (Росія) та громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 (автором) було укладено авторський договір №ИП/06-16/1 про передачу виключних прав, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Издательство Монолит» отримало виключні майнові авторські права на відтворення та розповсюдження творів автора, в тому числі твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3).
01.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Издательство Монолит» (Росія) та позивачем було укладено ліцензійний договір №ИК/10-04/2, за умовами якого позивач набув виключні майнові авторські права на відтворення та розповсюдження на території України творів, перелік яких наведений у додатку №2 до договору, зокрема, на твір «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3) (далі - твір), у тому числі з правом надання третім особам права використання творів, фонограм або кліпів способами, передбаченими цим договором.
Позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх виключних майнових авторських прав, зазначаючи про те, що 15.12.2010р. відповідач розповсюдив примірник компакт-диску під назвою «ОСОБА_3 «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010», контрольна марка 2К 570290 ЖА», до переліку музичних творів якого було включено твір «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3). Позивач не надавав відповідачу ніяких дозволів на відтворення та розповсюдження вказаного твору, однак згідно з інформацією, вказаною на графічному оформленню диска, виробником та розповсюджувачем останнього є відповідач. На думку позивача, порушення його прав полягає у тому, що відповідач використав на території України твір «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3), не отримавши від позивача необхідного дозволу для цього, не сплативши ліцензійний платіж та не підписавши з позивачем відповідного ліцензійного договору.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що 01.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон» (Російська Федерація) та Приватним підприємством «Студія Мун» був укладений ліцензійний договір №01/11/10, відповідно до умов якого Приватне підприємство «Студія Мун» отримало невиключні авторські права на використання на території України музичних творів, перелік яких визначений в додатках до договору, зокрема, твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3) у складі альбому «ОСОБА_3 «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010» на носіях компакт-диски формату (CD-DA).
03.11.2010р. між Приватним підприємством «Студія Мун» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містерія звуку Україна» був укладений договір №03/11/2010 про передачу невиключних майнових авторських прав, згідно з умовами якого Приватне підприємство «Студія Мун» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Містерія звуку Україна» права на перелік музичних творів, визначений в додатку №1 до договору, в тому числі на твір «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3).
05.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Містерія звуку Україна» та відповідачем був укладений ліцензійний договір №05112010, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Містерія звуку Україна» передало відповідачу права на відтворення збірника „ОСОБА_3 „Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010” CD 2„ на носіях компакт-диски формату (CD-DA), в складі якого був твір «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3).
З урахуванням викладеного, відповідач стверджував, що використання спірного твору здійснюється ним на підставі чинного ліцензійного договору та не порушує жодних авторських майнових прав, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.
Місцевий господарський суд задовольнив позов частково, зокрема, наголосивши на наступному:
- позивачу з 01.01.2010р. належать виключні майнові авторські права на використання та розповсюдження на території України твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3);
- відповідачем не доведено факт наявності у Tовариства з обмеженою відповідальністю «Легіон» (третя особа-1) ліцензійного договору безпосередньо з автором спірного твору, тобто з первинним суб'єктом авторських прав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що договори, укладені відповідачем з третьою особою-4 та між рештою третіх осіб, не можуть вважатись належними доказами правомірного використання спірного твору;
- ліцензійний договір №05112010 від 05.11.2010р., укладений між відповідачем та третьою особою-4, не містить положень щодо розміру авторської винагороди, тоді як згідно з вимогами ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначення розміру і порядку виплати авторської винагороди є однією істотних умов авторського договору, щодо яких сторони повинні досягти згоди;
- розраховуючи розмір компенсації, позивач враховував дії відповідача як два самостійні способи незаконного використання спірного твору, а саме відтворення і розповсюдження, однак тільки в сукупності ці дії можуть дати певний результат, а кожна дія як окремий спосіб не мають сенсу для незаконного використання твору суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав, тому суд визнав за можливе стягнути з відповідача компенсацію у меншому розмірі, ніж просив позивач, а саме у розмірі 25-ти мінімальних заробітних плат;
- оскільки судом було встановлено порушення відповідачем авторського права, вимоги позивача про вилучення з продажу контрафактних примірників твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерія) та передачу вилучених предметів позивачу також задоволено.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються Законом України „Про авторське право і суміжні права”.
Згідно зі ст. 1 названого Закону виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
В ст. 440 Цивільного кодексу України зазначено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
1) право на використання твору;
2) виключне право дозволяти використання твору;
3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
В ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права” визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.
В ст. 31 Закону України „Про авторське право і суміжні права” вказано, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.
У відповідності до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору, зокрема, є його опублікування, переклад, переробка, продаж, а також відтворення будь-яким способом та у будь якій формі.
Згідно зі ст. ст. 426, 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Використання об'єкту права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкту права інтелектуальної власності.
В ст. 32 Закону України „Про авторське право і суміжні права” зазначено про те, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
Як уже зазначалось вище, з 01.01.2010р. позивач набув виключні майнові авторські права на використання на території України, у тому числі з правом надання третім особам права використання, творів згідно з переліком, наведеним в Додатку №2 до Ліцензійного договору №ИК/10-04/2 від 01.01.2010р., серед яких є твір «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3).
В процесі судового розгляду було встановлено факт використання відповідачем вищевказаного твору без отримання від позивача дозволу для цього.
Посилання відповідача на ліцензійні договори, укладені між третіми особами, та договір, укладений відповідачем з третьою особою-4, не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Згідно зі ст. 435 Цивільного кодексу України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули право на твори відповідно до договору або закону.
Ані відповідачем, ані третіми особами не було надано доказів на підтвердження наявності у Tовариства з обмеженою відповідальністю «Легіон» (третя особа-1) ліцензійного договору з первинним суб'єктом авторських прав, тобто з автором спірного твору ОСОБА_2
Натомість позивач надав суду договір про передачу виключних прав №ИП/06-16/1 від 01.12.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Издательство Монолит» та ОСОБА_2 (автором), а також ліцензійний договір №ИК/10-04/2 від 01.01.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Издательство Монолит» та позивачем, з яких вбачається, що позивач набув виключні авторські права на використання спірного твору саме від первинного суб'єкта авторського права, що в свою чергу унеможливлює теоретичну наявність у будь-якої іншої особи майнових прав на використання певними способами цього твору.
Окрім того, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, ліцензійний договір №05112010 від 05.11.2010р., укладений між відповідачем та третьою особою-4 за своєю правовою природою є авторським договором.
Загальний порядок укладення договорів визначений в ст. 181 Господарського кодексу України. Зокрема, згідно з ч.8 названої статті, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Аналогічна норма міститься у ст. 638 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» істотними умовами авторського договору на право використання творів є строк дії договору, спосіб використання твору, територія, на яку поширюється передаване право, розмір і порядок виплати авторської винагороди, а також інші умови, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Як вбачається зі змісту ліцензійного договору №05112010 від 05.11.2010р., останній не містить положень, якими було б погоджено розмір авторської винагороди.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розмір авторської винагороди визначений в Акті прийому-передачі прав до вищевказаного ліцензійного договору, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки умовами ліцензійного договору №05112010 від 05.11.2010р. не передбачено внесення зміни (уточнень) до нього шляхом підписання сторонами Акту прийому-передачі прав, а не укладання відповідних додаткових угод до договору. Тобто, ліцензійний договір №05112010 від 05.11.2010р., з посиланням на який відповідач обґрунтовує правомірність використання спірного твору, не містить всіх істотних умов, вимоги щодо обов'язковості яких наведені в ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Таким чином, відповідач відтворив спірний твір «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3), виключні майнові авторські права на використання якого на території України належать позивачу, у складі творів, що увійшли до збірника на компакт-диску під назвою «ОСОБА_3 «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010», контрольна марка 2К 570290 ЖА». Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності використання твору та наявності у нього відповідного дозволу відповідач суду не надав.
Захист авторського права і суміжних прав врегульований Розділом 5 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. Зокрема, згідно зі ст. 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права” порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.
В даному випадку мова йде про використання відповідачем спірного твору без письмового дозволу позивача та без сплати авторської винагороди, що безумовно є порушенням авторського права і є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав у відповідності до ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права”.
В ст. 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” визначено, що контрафактним примірником твору, фонограми, відеограми є примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
Згідно зі ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 Закону, суб'єкти авторського права можуть звертатися до суду з позовом про: заборону дій, що порушують авторське право, припинення дій, що порушують авторське право; виплату компенсацій; вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав.
Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав у сумі 92 200,00 грн., судом було встановлено наступне.
Основною метою і призначенням цивільно-правової відповідальності є поновлення майнового стану потерпілої особи. При цьому, міри відповідальності не повинні бути спрямовані на збагачення потерпілої особи за рахунок порушника прав.
У відповідності до пункту „г” ч.2 ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права” суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом „г” цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Тобто, визначаючи розмір компенсації, необхідно виходити як з конкретних обставин справи (характеру порушення, ступеню вини відповідача, тривалості порушення та його обсягів, передбачуваного розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого внаслідок правопорушення, кількості потерпілих осіб, намірів відповідача, можливості відновлення попереднього стану), так і враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Аналогічна правова позиція наведена в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України №04-5/1107 від 10.06.2004р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності”.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи розмір компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача, позивач посилався на те, що відповідач в період дії виключних прав позивача здійснив спочатку відтворення, а потім розповсюдження твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3), що по суті є окремими самостійними способами використання твору.
В ст. 1 Закону України “Про авторське право та суміжні права” наведено визначення термінів «відтворення» та «розповсюдження» об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, згідно з яким відтворення являє собою виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер. Розповсюдженням об'єктів авторського права і (або) суміжних прав вважається будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
В даному конкретному випадку відповідачем було порушено виключні майнові авторські права позивача саме шляхом відтворення музичного твору без отримання відповідного дозволу та без виплати винагороди. Зважаючи на те, що спірний твір не був розповсюджений відповідачем як окремий об'єкт авторського права, вчинене відповідачем порушення не може вважатись розповсюдженням музичного твору в розумінні ст. 1 Закону України “Про авторське право та суміжні права”. З урахуванням всіх обставин справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача підлягає стягненню компенсація у розмірі лише 25 мінімальних заробітних плат, що за розрахунком суду складає 23 050,00 грн.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права” суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.
Таким чином, суд може з власної ініціативи постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників товарів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, відносно яких установлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Проте вилучені контрафактні примірники товарів (в тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав».
Зважаючи на те, що в процесі судового розгляду було встановлено факт порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача на використання на території України твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3), колегія суддів вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про вилучення з продажу контрафактних примірників вищевказаного твору і заборону відповідачу відтворювати цей твір.
В частині вимог про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України штрафу у сумі 9 220,00 грн. позов підлягає частковому задоволенню, оскільки розмір штрафу позивач обраховував виходячи із суми компенсації, заявленої ним до стягнення, у розмірі 92 200,00 грн. Однак, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача компенсації лише у сумі 23 050,00 грн., до Державного бюджету України підлягає стягненню штраф у розмірі 2 305,00 грн., що згідно з вимогами ч.3 ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права” складає 10% від суми, присудженої до стягнення на користь позивача.
Належних та допустимих доказів на спростування викладеного у позові, зокрема, доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав (дозволу, ліцензії) для використання на території України твору «Маленький самолет» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець ОСОБА_3) ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011р. у справі №9/28 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Маршал-Рекордс» залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011р. у справі №9/28 - без змін.
2. Матеріали справи №9/28 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді